Догори
Дати відгук
  • Головна
  • Новини
  • Війна
  • ПВК «Вагнер» діє ефективніше за регулярну російську армію, завдаючи ЗСУ найбільше неприємностей — аналітики

ПВК «Вагнер» діє ефективніше за регулярну російську армію, завдаючи ЗСУ найбільше неприємностей — аналітики

Якесь рішення щодо Бахмута українському Генштабу доведеться приймати, але за гірших умов, ніж місяць тому.

8 хв на прочитання20 Березня 2023, 01:06
Поділитись:

ПВК «Вагнер» можна порівняти (за масштабом і розмірами напряму, на якому вона діє) з угрупованнями ЗС РФ, які сформовані на базі військових округів. Найманці мають власну артилерію і навіть кілька авіацій.

Подробиць про організацію ПВК та її методи ведення війни відомо не так багато (аж до того, що не ясно, хто реально готує операції та командує найманцями, а також за яких обставин вони розробили свою тактику). Джерелами служать нечисленні та не дуже конкретні розповіді самих найманців «воєнкора», які працюють на структури власника ПВК Євгена Пригожина.

Крім того, є зйомки дій найманців ПВК, зняті українськими безпілотниками, а також повідомлення українських військових і журналістів, які опитували інших військових і вивчали трофейні документи. Незалежно підтвердити достовірність цих повідомлень важко, але загалом вони не суперечать документальним свідченням з російської сторони, відео з БПЛА та тому, що відомо про перебіг бойових дій. «Медуза» розповіла, чому ПВК «Вагнер» діє так ефективно.

Чим ПВК відрізняється від регулярних російських військ на оперативному рівні

Командування ПВК виявляє велику гнучкість, невластиву ЗС РФ. Так, за час битви за Бахмут ПВК «Вагнер» багато разів коригувала напрямок головних ударів. Якщо в листопаді здавалося, що найманці мають намір штурмувати й обходити Бахмут із півдня, то на початку грудня ПВК несподівано змінила війська «ЛНР» біля Соледара та захопила кілька його важливих передмість (Яковлівка, Бахмутське). На південь від Бахмута в цей час замість найманців, імовірно, виступили частини «ВДВ». Потім ПВК знову перенесла зусилля на південь від Бахмута, захопивши частину його передмістя Опитне, але потім знову всіма силами вдарила в районі Соледара, що призвело до захоплення міста. Слідом за цим знову пішов удар на півдні, де найманці захопили найважливіше для оборони Бахмута селище Кліщіївка. Так само змінювалися вектори докладання зусиль і в самому Бахмуті. Ці багаторазові перенесення напряму удару, очевидно, «розсмикували» резерви ЗСУ. Такий підхід принципово відрізняється, наприклад, від наступу на Вугледар, де російське командування напрямку (зі Східного військового округу) вже багато місяців повторює атаки однаковими маршрутами.

ПВК, схоже, значно краще вміє концентрувати сили та засоби, а також налагодила взаємодію між своїми штурмовими загонами та силами підтримки — артилерією, авіацією тощо.

Щоправда, у ПВК є й очевидні слабкості. Компанія, на відміну від ЗС РФ, навіть не намагається задіяти механізовані підрозділи для швидких ударів у глибину оборони українських військ. Штурмові загони найманців атакують у пішому порядку, техніка (якщо судити з відео та повідомлень українських військових) використовується тільки для підвезення в ближній тил і вогню з великих відстаней. Після захоплення чергової української позиції ПВК закріплюється, намагається убезпечити фланги, готує наступні атаки. Через усе це просування загонів ПВК виходить методичним, але дуже повільним. Це дає ЗСУ можливість перекидати підкріплення до місця головного удару найманців. З липня 2022 року та по середину березня 2023-го загони ПВК на будь-якому з напрямків просунулися не далі ніж на 30 км від Попасної, де вони розпочинали свою участь у війні.

Методи ПВК «Вагнер» дуже «ресурсоємні», вона зазнає великих втрат у живій силі та витрачає дуже багато боєприпасів. Нещодавно Пригожин повідомив, що йому потрібно 10 тисяч тонн боєприпасів щомісяця. З його заяви залишилося не ясно, які саме боєприпаси він має на увазі, та якщо йдеться лише про снаряди та ракети для РСЗВ, то за середньої ваги одного такого боєприпасу в 50 кг ПВК потрібно понад 6,5 тисяч снарядів на добу. Це більше, ніж відстрілюють ЗСУ (за заявами українського командування) на всіх фронтах за той самий термін.

Чим дії найманців відрізняються від регулярної російської армії на рівні тактики (саме тактика, як стверджують українські джерела, завдає ЗСУ найбільше неприємностей)?

ПВК діє на фронті штурмовими загонами, які, своєю чергою, складаються зі штурмових груп. Українські військові та журналісти повідомляють, що у групі може бути від семи до 50 осіб.

Групи намагаються непомітно підійти до українських позицій (зокрема діють вночі, використовують укриття на місцевості тощо). Практично кожну групу супроводжує розвідувальний дрон (у регулярній армії вони, як і раніше, у дефіциті), який докладно вивчає позицію ЗСУ. Стверджується, що командир групи (і його заступники) отримують детальний план підходу до позиції (і бою) на електронній карті, де вказані маршрути кожного найманця. За розвідданими розраховуються необхідні для бою кошти (кількість штурмовиків, що дозволяє отримати чисельну перевагу, витрата боєприпасів для придушення вогневих точок).

Більшості груп надано посилення у вигляді артилерії, яка «обробляє» атаковану позицію ЗСУ. Вогонь артилерії «на придушення» дає можливість штурмовій групі підійти впритул до позиції. Після цього в справу вступає «вогнева група» найманців, яка завдає ударів по виявлених вогневих точках ЗСУ з мінометів, автоматичних гранатометів і/або (у разі відсутності цих вогневих засобів) із ручних гранатометів.

Після цього починається штурм окопів або будівель, яким керують командири найманців за захищеними (від прослуховування та придушення) засобами зв'язку, що спостерігають за подіями за допомогою БПЛА.

Штурмові групи виявляють більшу завзятість: у разі невдачі атаки можуть повторюватися. Артилерія ПВК намагається завадити підходу резервів ЗСУ до поля бою.

Бронетехніка безпосередньо у ближньому бою використовується рідко. Натомість авіацію найманці використовують сміливіше, ніж самі Повітряно-космічні сили РФ (армійські літаки намагаються не потрапляти в зону дії української ППО, тоді як авіація ПВК активно діє прямо над полем бою і зазнає втрат). Щоправда, самої авіації найманці небагато, а частка її втрат велика.

Судячи з різних відео, артилерія ПВК розташовується зосереджено, що дозволяє їй уникати великої шкоди. Це також вимагає гарного управління та зв'язку. У регулярній російській армії (принаймні на ранніх етапах війни) гармати розташовувалися скучено і зазнавали великих втрат.

Слабкий бік такої тактики все той самий — великі втрати серед штурмовиків. При цьому, як стверджують українські військові та журналісти, більшу частину втрат зазнають найманці, які безпосередньо штурмують окопи, серед яких якраз багато ув'язнених. У результаті ПВК витрачає «дешевий ресурс», але зберігає добре навчених фахівців із числа колишніх військових.

Загалом це нагадує стандартну штурмову тактику, розроблену ще під час Першої світової війни. Головна відмінність, судячи з різних описів, у тому, що ПВК отримує перевагу завдяки розвідці та швидкості прийняття рішень — тобто тому, що дає Україні перевагу над багатьма підрозділами регулярної російської армії.

Чи можуть ЗСУ щось протиставити такій тактиці (здається, досить простій)?

Проблема ЗСУ — так вважають українські військові, які досліджували тактику ПВК, — у тому, що оборона багатьох (хоча не всіх) українських підрозділів статична: частини сидять в окопах чи будівлях саме там, де їм наказало сидіти командування. Засобів розвідки (тих же безпілотників) часто не вистачає, щоб постійно вивчати всі можливі шляхи підходу найманців. Саме такі проблеми (іноді в гіпертрофованих масштабах) властиві і російській армії, багато підрозділів якої не можуть протистояти ЗСУ.

Зрештою, вище командування ЗСУ теж додало проблем, що обороняються. Це видно з того, що протягом більшої частини битви за Бахмут російські найманці мали чисельну перевагу. У цих умовах Київ міг:

  • перекинути суттєві резерви на ділянку фронту, що опинилася під загрозою, вирівняти співвідношення сил та спробувати перехопити ініціативу;
  • вивести війська, що захищають Бахмут, з-під удару — більш надійні позиції (тобто відступити).

Поки що Київ не зробив чіткого вибору на користь одного з цих варіантів: принаймні досі перекинутих під Бахмут військ було недостатньо. Ймовірно, якесь рішення доведеться приймати, але за гірших умов, ніж, наприклад, місяць тому.

Тимчасом російський терорист Гіркін пояснив, чому оборона Бахмута побудована ЗСУ грамотно (ВІДЕО).

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.

Більше з розділу Війна
Будівля Харківського національного театру опери та балету, яка перетворила свій великий підземний простір на концертний зал, 25 жовтня 2023 року. Фото: Reuters
У Харківському оперному театрі облаштували концертну залу у підвалі — і вже готуються до виступів: ось як це виглядає
2 хв на прочитання03 Листопада 2023
Україну вночі атакували п'ятьма «шахедами»
Україну вночі атакували п'ятьма «шахедами» та керованою авіаційною ракетою
1 хв на прочитання29 Жовтня 2023
ООН опублікували швидку екологічну оцінку підриву Каховської дамби
1 хв на прочитання27 Жовтня 2023
Майно найбільшої авіакомпанії України МАУ розпродують з молотка
Майно найбільшої авіакомпанії України МАУ розпродають з молотка
2 хв на прочитання27 Жовтня 2023
На Одещині ухилянта, який "придбав" квиток за $7 тис., засуджено до 10 тис. грн штрафу
1 хв на прочитання26 Жовтня 2023
Як підготуватися до можливого блекауту: топ порад
1 хв на прочитання26 Жовтня 2023
Начальник районного ТЦК Одеси та його теща за короткий час "збагатилися" на майже 50 млн грн
3 хв на прочитання19 Жовтня 2023
140 тисяч українських переселенців було позбавлено грошової допомоги, причини
1 хв на прочитання17 Жовтня 2023