Психіатр розповів, через що виникає деменція, як у Брюса Вілліса, і чи можна її вилікувати

Ще в березні минулого року улюблений багатьма Брюс Вілліс завершив кар'єру через когнітивний розлад, що почався, який потім переріс у деменцію. Нещодавно стало відомо, що культовий актор втратив здатність говорити та читати, а тепер він більше не впізнає свою колишню дружину Демі Мур. Актриса розповіла, що днями відвідала Брюса і дуже засмутилася — Вілліс не впізнав жінку, з якою прожив 13 років. Мур не очікувала, що «хвороба зайшла так далеко».

У чому причина розвитку деменції? Кому вона загрожує, як знизити ризик її появи і коли треба бігти до фахівців? У «Дзеркалі» поговорили про це із лікарем-психіатром.

Анатолій (ім'я змінено з метою безпеки) — лікар-психіатр зі стажем роботи понад 10 років. кандидат медичних наук, доцент.

Що таке деменція і чому вона виникає

Насамперед Анатолій зазначає, що деменція — це не самостійний діагноз, а група симптомів, які виникають при тих чи інших захворюваннях мозку. Тобто вона завжди має конкретну причину.

— Найчастішим приводом для її розвитку стає хвороба Альцгеймера, — розповідає лікар. — Але ж є й інші. Наприклад, хвороба Крейтцфельдта-Якоба — порушення живлення головного мозку (так звана судинна деменція), фронтотемпоральна деменція чи хвороба Піка. Саме такий діагноз у Брюса Вілліса. За нього стан погіршується досить швидко.

Причини виникнення цих хвороб поки що до кінця не вивчені, зазначає співрозмовник. Іноді справа може бути в процесах в організмі, наприклад, у разі судинної деменції. Вона розвивається, якщо з якихось причин є проблеми з циркуляцією крові і клітини мозку надходить недостатньо потрібних речовин. А іноді все набагато складніше.

— Хвороба Альцгеймера, наприклад, виникає через порушення синтезу певних речовин у нейронах та навколо них, — пояснює психіатр. — У результаті в клітинах нейронів накопичуються так звані тау-білки та фібринові нитки, що призводять до зниження живлення нервових клітин, порушення передачі нервового імпульсу. Потім вони відмирають. А ось через що з віком порушується синтез і запускається захворювання, доки не з'ясовано.

Загальні прояви деменції, розповідає Анатолій, — це втрата інтелектуальних особистісних характеристик людини у процесі порушення роботи нейронів. Тут усе залежить від виду захворювання: якісь функції втрачаються швидше, якісь повільніше.

— Загалом цей стан вважається порушенням пам'яті й інтелекту, — наголошує він. — Людина просто перестає розуміти частину реальності: не може читати, говорити, забуває про якісь речі, перестає орієнтуватися у просторі. Вона втрачає здатність засвоювати нові знання і запам'ятовувати нещодавні події. І ці порушення поступово посилюються.

Які фактори ризику

Як правило, деменція розвивається після 60 років, а потім ризик її виникнення зростає у кілька разів із кожним наступним десятиліттям, розповідає психіатр. Але є випадки, коли супутнє захворювання може виникнути й у ранньому віці, в 30-40 років. У такій ситуації зв'язок із генетичними змінами набагато сильніший. Однак і зустрічається ця форма досить рідко, зазначає фахівець, — менше ніж 5 % усіх випадків хвороби Альцгеймера.

— У деменції пізнього віку таких серйозних зв'язків із генетикою немає. Але все-таки, якщо хтось із родичів хворів, то ймовірність схожої долі для інших членів родини буде вищою, — вважає співрозмовник. — Ціла низка станів підвищує ймовірність розвитку хвороби. Це зловживання алкоголем і куріння, серцево-судинні захворювання, недостатнє фізичне навантаження. Підвищений ризик також може бути пов'язаний із недостатнім сном і нелікованою депресією. Крім того, до факторів ризику належать метаболічний синдром і цукровий діабет.

При цьому генетичні фактори, як зазначає фахівець, мають швидше імовірнісний характер: ризики більші, але це не означає, що все точно буде погано. На такий випадок існують тести, що вказують на конкретні мутації у генах, пов'язані з підвищеною ймовірністю деменції.

— Подібні аналізи роблять щодо деменцій раннього віку, які дуже добре успадковуються. У таких випадках це допомагає зрозуміти ризики, — розповідає він. — Але щодо цього є різні думки. Річ у тім, що такий вид синдрому на даний момент не має лікування, і цей тест нічим не покращує становище людини. Він тільки знає, що на нього чекає, що відбивається на поточній якості життя.

Як знизити ймовірність захворіти

Що ж до профілактики деменції, тут лікар має дві новини. Гарна в тому, що не потрібно вживати якихось складних специфічних заходів для того, щоб уникнути, наприклад, хвороби Альцгеймера. Усі вони — стандартні рекомендації для здорового способу життя.

— Це достатнє фізичне навантаження, спостереження за своїм здоров'ям та артеріальним тиском. Дотримання режиму сну, уникнення вживання алкоголю та куріння (воно багато в чому пов'язане з порушенням харчування нейронів і ризиком серцево-судинних захворювань), — пояснює Анатолій. — Збалансована дієта з достатньою кількістю поліненасичених жирних кислот, мікроелементів, які теж дозволяють вчасно відновлюватися і клітинам головного мозку, і нейронам. Ті ж рекомендації стосуються і судинної деменції, але особливо важливо підтримувати нормальний артеріальний тиск.

На запитання, коли розпочинати профілактику, у фахівця відповідь однозначна: що раніше, то краще. Але якихось цифр та конкретних дат тут не буде.

— З одного боку, немає такого віку, коли ще можна сказати: «Ай, поки що рано займатися своїм здоров'ям, почну потім», — упевнений лікар. — Наші поведінкові особливості формуються з дитячого та підліткового віку. І що далі, то складніше їх поміняти. Але з іншого, немає віку, в якому вже пізно щось робити. Так, якщо людина відмовилася від куріння, це завжди позитивно, і не важливо, скільки їй років.

Але тут є друга новина, і вона вже не така райдужна. Річ у тім, що навіть якщо ви ведете здоровий спосіб життя і досить активні, гарантувати, що ураження головного мозку не буде, неможливо.

— Наразі люди в розвинених країнах, якщо не потрапляють до катастроф, помирають від кількох причин: деменція, серцево-судинні й онкологічні захворювання, хронічна обструктивна хвороба легень. Це добре видно за даними глобального тягаря хвороб: у розвинених країнах деменція перебуває на другому місці серед причин смерті, — пояснює співрозмовник. — Тому навіть якщо уявити собі, що ми повністю побороли інші фактори, що призводять до смерті, то на поточному рівні лікування та психіатричної допомоги практично у 100 % людей до 150 років будуть проблеми зі сприйняттям реальності. Але це не означає, що такий стан є неминучим процесом старіння. Вже з'явилися нові імунні технології, такі як моноклональні антитіла, які дозволяють зупинити ці процеси у багатьох випадках. І багато фахівців у цій галузі зараз стали досить оптимістично дивитися принаймні на стани, пов'язані із хворобою Альцгеймера. Тому що з'явилися способи, які теоретично навіть можуть повернути цю хворобу.

За яких «дзвіночків» потрібно йти до лікаря

Незважаючи на те, що від деменції не можна одужати повністю, своєчасно поставлений діагноз та оперативний старт лікування можуть виграти для пацієнта час. Саме тому після 60 років важливо звертатися до фахівця за будь-яких «червоних прапорців», які можуть вказувати на когнітивні порушення.

— Першим сигналом, що щось не так, стає забудькуватість, — починає перераховувати психіатр. — Коли людині стає важко навчитися чогось нового, виникають складнощі з підрахунком грошей і розрахунками в магазині, коли вона забуває, що сьогодні було на сніданок. Уже в такому разі варто насторожитися і звернутися до фахівця. У всьому світі діагностикою деменції займаються лікарі загальної практики і для цього є спеціальні тести. Наприклад, найпростіший називається Mini mental state examination. Там 20 досить простих завдань: порахувати, скільки буде 100 мінус 7, або намалювати годинник зі стрілками, які показуватимуть певний час.

Важливість таких тестів дуже велика: незважаючи на простоту, вони дозволяють виявити порушення, які у звичайному житті можуть бути непомітними. До того ж не помітити проблеми можуть навіть рідні.

— У моїй практиці бувало таке, що родичі практично не помічали ознак деменції, поки захворювання не розвивалося тяжко, — розповідає Анатолій. — І навіть цей тягар не завжди бачили, бо не ставили певних запитань. Тут можна звернути увагу на те, що люди в початковій стадії синдрому починають користуватися більш загальними фразами, на питання, який сьогодні день, роздумувати чи дивитись на календар. Часто здається, що все нормально, просто людина стала трохи розсіянішою. А насправді це може бути вже середній чи навіть тяжкий ступінь деменції.

При цьому будь-які зміни, зазначає фахівець, не можна списувати на вік. Річ у тім, що наразі позиції Всесвітньої організації охорони здоров'я у тому, що порушення пам'яті не є частиною здорового старіння.

— Тобто, немає таких порушень, про які можна сказати, що це нормально, мовляв, просто пам'ять погіршилася з віком, нічого страшного, — стверджує співрозмовник. — Тут є окремий термін — легкі когнітивні порушення. Це ще не деменція, але в цей момент можна і потрібно розпочинати лікування, щоб ситуація погіршувалась якомога повільніше.

До лікаря важливо йти ще тому, що зміни у стані людини старше 60 не завжди пов'язані саме з деменцією. Так, розповідає психіатр, досить багато досліджень показують, що у цьому віці із симптомами дегенерації когнітивних функцій можна сплутати депресію.

— Річ у тім, що у людей старших за 60 ця хвороба проявляється не так, як у тих, хто молодший, — пояснює він. — І якщо її вилікувати, може виявитись, що ніякої деменції насправді немає. Але часто обидва ці розлади можуть бути в людини одночасно, і тоді вони ще й ускладнюють один одного.

Щоправда, навіть помітивши проблеми з пам'яттю, люди часто роблять помилку, і замість походу до лікаря йдуть в аптеку. Тим самим лише посилюючи ситуацію.

— Багато хто намагається покращити пам'ять та свій стан безрецептурними препаратами, які нічим не допомагають, — вважає Анатолій. — Це такі поширені ліки, що згруповані в аптеці під назвою ноотропи. Наприклад, пірацетам, фенібут, адаптол, гліцин, кортексин, церебролізин. Усі вони ніяк не покращують симптоматику, а деякі, як пірацетам, можуть ще й спричинити додаткові побічні ефекти та погіршення стану. У результаті людина пізніше звертається за допомогою. Саме тому важливо не займатися самолікуванням, а відразу йти до фахівця. До того ж, ефективні при деменції препарати без рецепта не продаються.

Як прийняти діагноз, поставлений близькому чи собі

Після встановлення діагнозу найважливіше — прийняти те, як тепер зміниться життя. Будь-якій людині неприємно і важко усвідомлювати, що вона захворіла і втрачатиме зв'язок із реальністю. Тому в такій ситуації важлива підтримка близьких і допомога спеціалістів.

— Якщо у вашої близької людини виявили деменцію, дуже важливо дати зрозуміти, що її цінують незалежно від діагнозу, — радить Анатолій. — І нагадати, що якомога раніше звернення дозволяє відкласти прояв хвороби на пізніший термін і покращити якість життя принаймні на кілька років.

Допомогти близькому можна й у побуті. Для цього, розповідає співрозмовник, є ціла низка рекомендацій, які дозволяють полегшити життя людини і зробити її комфортним протягом якомога тривалішого терміну.

— Наприклад, намагайтеся не змінювати обстановку вдома, не переставляти меблі, щоб усе було у звичному вигляді, — додає фахівець. — Якщо це важкий ступінь деменції, можна розклеїти вдома покажчики, де туалет, кухня тощо, щоб орієнтуватися. До того ж, можуть бути корисні радіоняні. Варіантів багато: національний інститут охорони здоров'я США розробив набір порад, які можна дотримуватися.

Якщо ж діагноз поставлений вам, важливо не опускати рук і якнайретельніше дотримуватися лікування, радить Анатолій. Так як у цьому стані дуже важливо, щоб прийом ліків не переривався.

— Крім того, як я вже казав, ніколи не пізно вести здоровий спосіб життя, якщо він не був налагоджений до цього, — упевнений лікар. — Також важливо передбачити способи підтримки для себе у майбутньому. Це може бути, наприклад, збережений телефон екстреного зв'язку з кимось, встановлений на телефон GPS-локатор, яким діти зможуть відстежити вас, якщо раптом загубитесь. Налаштувати автоматичну оплату рахунків, аби не сталося так, що ви забули як платити комуналку, і залишилися без електрики або води. І коли мозок зайнятий такими побутовими питаннями, ухвалення самої ситуації може стати простішим.

Дуже важливою частиною прийняття діагнозу може бути психотерапія. Як розповідає медик, є її окремий напрямок, який займається допомогою людям із деменцією.

— Тому що навіть знаючи, що у вас є певний діагноз, решту років можна прожити з абсолютно різними відчуттями, почуттями та якістю життя, — вважає Анатолій. — У такому разі терапія може значно покращити самовідчуття людини.

Наскільки взагалі ефективне лікування

Повністю вилікувати деменцію зараз не можна. Є нові препарати, які дозволяють практично повністю зупинити хворобу Альцгеймера на ранньому етапі. Але з іншими захворюваннями, які викликають проблеми зі сприйняттям реальності, все складніше.

— Як я вже казав, при хворобі Альцгеймера у клітинах нейронів утворюються білки, які накопичуються та порушують живлення клітин. Нові препарати дають організму зрозуміти, що ці білки зайві, чужорідні, й організм за допомогою імунітету починає їх знищувати, — пояснює Анатолій. — Такі ліки стали з'являтися відносно нещодавно, 2018 року, деякі лише цього року були зареєстровані у США та Європі. І вони справді можуть покращувати стан при захворюванні. Але найбільш поширені у світі препарати з двох груп: інгібітори холінестерази та антагоніст NMDA-рецепторів Мемантін. Вони не лікують хворобу, що викликає деменцію, але дозволять відкласти важку стадію на п'ять років. Звичайно, швидкість перебігу може відрізнятись для кожної людини. У середньому без лікування людина сягає тяжкого ступеня за п'ять-сім років, іноді за десять. Але якщо вчасно розпочати прийом ліків, помітні етапи деменції можна відкласти.

Крім того, додає медик, якщо на додаток до ліків людина починає активно займатися спортом, змінювати дієту, це може уповільнити дегенеративні процеси. Зокрема за рахунок стабілізації супутніх розладів.

Принагідно нагадаємо, що недостатній сон у 45 років загрожує деменцією в 60.