Протягом 12 місяців поспіль, з липня 2023 року по червень 2024 року, середня глобальна температура Землі досягала або перевищувала показник зростання у 1,5°C, порівняно з доіндустріальною. І до того ж у травні рівень вуглекислого газу в атмосфері досяг рекордного показника 426,90 ppm. Це найвищий рівень за мільйони років, і він продовжує зростати швидше, ніж будь-коли за часів існування людства. Про це повідомили у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів.
За таких темпів довготермінове потепління у 1,5°C буде досягнуто приблизно на початку 2030-х років. Перевищення цього порогу буде мати наслідки, що значно погіршать життя людини та екосистем, а також ставлять під сумнів виконання Паризької угоди. Вона має на меті утримати «підвищення глобальної середньої температури на рівні значно нижче 2°C вище доіндустріального рівня». І її учасники докладають зусиль, щоб «обмежити підвищення температури до 1,5°C вище доіндустріального рівня» до кінця сторіччя.
Враховуючи, що попередня найдовша серія перевищення 1,5°C тривала три місяці у 2016 році, нинішня послідовність демонструє значно більші аномалії, ніж будь-коли раніше.
Така безпрецедентна частота перевищення цих порогових значень свідчить про те, що глобальне потепління наближається до 1,5°C.
Що означає така температурна динаміка?
Треба розуміти, що науковці дуже обережно роблять прогнози, адже йдеться про глобальні й надзвичайно складні процеси, на які впливає багато чинників. Але навіть з цих стриманих формулювань зрозуміло, що справи у нас кепські. Власне, минулий рік, який також ознаменувався серією природних катаклізмів по всьому світу, яскраво нам це демонструє.
Треба пояснити: ці, поки що тимчасові, перевищення температурного порогу поки не означають, що ціль Паризької угоди не буде досягнута. Угода передбачає «довгострокове підвищення температури», тому ми можемо вважати, що встановлений нею ліміт буде порушено, коли середньосвітова температура залишатиметься на 1,5°C вищою за доіндустріальну протягом двадцяти або тридцяти років — періоду, який зазвичай використовується для визначення клімату. Однак Паризька угода не містить чіткої методології або орієнтирів для офіційного методу визначення того, коли межа в 1,5°C може бути порушена, і це питання є предметом наукових дискусій на міжнародному рівні.
Чому ж так важливо втримати потепління хоча б на рівні 1,5°C?
У своїй спеціальній доповіді «Глобальне потепління на 1,5°C» (2018 р.) Міжурядова група експертів зі зміни клімату детально описує наслідки перевищення порогових значень у 1,5° та 2° для організмів, екосистем, інфраструктури тощо. Наприклад, згідно з доповіддю, при підвищенні температури на 1,5°C до 6% комах, 8% рослин і 4% хребетних тварин втратять більш ніж половину свого кліматичного географічного ареалу, тобто території, де вони можуть вижити. При 2°C ці цифри стають значно вищими: до 18% комах, 16% рослин і 8% хребетних тварин.
Вплив на екосистему океану та океанічні течії вже є дуже високим при потеплінні на 1,5°C: скажімо, може зникнути переважна більшість тропічних коралових рифів, змінюється напрям та температура течій. А при подальшому потеплінні до 2°C, не тільки втрачається біорізноманіття та посилюються катаклізми на планеті, але й запустяться ланцюгові процеси (наприклад, океани почнуть віддавати накопичене тепло, вивільниться метан, який поки що “законсервований” у вічній мерзлоті), і потепління відбуватиметься надзвичайно швидкими темпами.
Це лише кілька прикладів, що ілюструють важливість утримання глобального потепління якомога ближче до 1,5°C. До того ж чим повільніше відбуватиметься цей процес, тим більше маємо часу для адаптації й людей, і всього живого. Саме тому факт, що порогові значення порушуються так часто – дуже тривожний сигнал, і вимагає кардинальних рішень від людства.
Більше новин читайте на GreenPost.
