Орки втрачають кінцівки, тому що вміють користуватися лише джгутом і бинтом

Американський інститут вивчення війни дослідив стан медичного забезпечення у орків. Експерт Центру оборонних стратегій, полковник запасу Віктор Кевлюк наводить стислий огляд результатів цього дослідження.

Загалом медичне забезпечення російських підрозділів характеризується як «жахливе»: катастрофічно не вистачає польових лікувальних закладів, російські військовослужбовці не забезпечені пов'язками високого тиску та іншими матеріалами, необхідними для своєчасного усунення травм кінцівок, індивідуальні аптечки прострочені й недостатньо укомплектовані, суттєво програють українським, російські сили не мають волонтерської підтримки, яка могла б вирішити нестачу медичної техніки.

Російські військові медики проводять непотрібну кількість ампутацій кінцівок через відсутність медичного обладнання. Новопризвані резервісти не навчені основ тактичної медицини. Незадовільна медична допомога сприяє деморалізації військ та зростаючій кількості відмов військовослужбовців повертатися до передових підрозділів.

Джерела з того боку фронту повідомляють те саме. Бойовик із позивним Мурз на своїй сторінці в ЖЖ скаржиться, що пораненим бійцям, особливо з «ЛНР» та «ДНР», ампутують руки та ноги у ситуаціях, коли можна було цього не робити.

Мурз пояснює це поєднанням двох чинників.

По-перше, джгут та ІПП є тільки єдиними засобами «тактичної медицини», а й єдиними засобами «тактичної медицини», якими боєць, який надає допомогу, вміє користуватися. Власне, саме цей «набір» досі робить ставку МО РФ.

«Ні турнікети, ні повноцінні сучасні гемостатики, ні тиснучі пов'язки, тобто ті самі речі, які можуть спростити і полегшити обробку поранення кінцівки, в наш стандартний комплект не входять, так само як і фломастер, який видно на фото української аптечки поряд із турнікетом. Він в аптечці не заради приколу, цим фломастером на лобі пацієнта можна написати час накладання джгута, щоб далі по ланцюжку лікар, що отримує пацієнта на руки, міг орієнтуватися, як працювати зі джгутом — коли треба послабити, щоб не дати розвинутися некрозу, за яким слідує ампутація. Там же можна відзначити, який знебол і в якій дозі ввели пацієнту», — пояснює він.

Бойовик скаржиться, що мати в бою з собою щось подібне до української штатної армійської аптечки можна може тільки купивши заздалегідь власним коштом, або отримавши від волонтерів. Так само й навчитися користування можна лише самотужки.

«Так, наявність усіх цих корисних речей у строкатих упаковках в українському підсумку зовсім не означає, що кожен боєць ЗСУ ними вміє користуватися, але, по-перше, якщо воно штатно є, значить процес навчання користуванню штатно передбачений у бойовій підготовці і, при нагоді, за наявності часу, його навчать. По-друге, зовсім не факт, що боєць сам буде з цієї аптечки надавати собі допомогу, це може зробити і підготовлений інструктор, що є у складі підрозділу. Головне, щоб у бійця це було з собою», — пояснює Мурз.

Він розповідає, що, отримавши можливість купити засоби для тактичної медицини за гуртові ціни в одному місці, запитав у орківського медика, які є побажання щодо асортименту, й отримав відповідь «привезіть звичайні джгути Есмарха та звичайні ІПП».

«Ну, тобто у нас вибили всю піхоту, яка до початку війни хотіла чогось вчитись і прагнула екіпіруватися, зараз вчитися ніколи, треба воювати ненавченими резервістами, тому Есмарх та ІПП, ІПП та Есмарх. Не треба вигадувати зайвого. «Турнікетами люди в бою не можуть скористатися, навичок немає, цього всього не буде», — констатує орк.

Він пояснює, що внаслідок цих двох чинників джгут накладається практично в будь-якому випадку більш-менш серйозного поранення кінцівки, зокрема й у випадках, коли джгут міг бути тільки тимчасовим заходом, що зменшує потік крові на час, необхідний для застосування гемостатика та накладення тиснучої пов'язки.

Нагадаємо, «спецоперація Росії в Україні закінчилася»: кремлівська пропаганда.