Ще до повномасштабного вторгнення Україна входила до десятки європейських країн із найвищим рівнем захворюваності на туберкульоз, тепер же ситуація очікувано не поліпшилася — зовсім навпаки. Намагаючись вирішити проблему подолання цієї хвороби та забезпечення медичної допомоги людям, які хворіють на туберкульоз, та рівного доступу до неї, ВР 14 липня прийняла відповідний закон. Наскільки це може змінити ситуацію і чому вона взагалі виникла, виданню kazatin.com розповів завідувач Козятинського центру виявлення та профілактики хвороб Леонід Ящук.
— Леоніде Олександровичу, яка у нас ситуація з поширенням туберкульозу?
— Україна по рівню захворюваності на туберкульоз посідає 4 місце в світі, і на вимогу Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я в липні Верховна Рада спромоглася прийняти Закон України №9147, який визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів влади, спрямовані на подолання туберкульозу.
Загалом по Україні, Вінницькій області та громадах колишнього Козятинського району спостерігається зростання захворюваності населення на туберкульоз. Якщо торік зростання захворюваності в порівнянні з 2022 роком в наших громадах було на 90 %, то за І півріччя поточного року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року спостерігається зростання в 2,2 рази.
Хвилює зростання захворюваності серед дітей України в 1,6 рази в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
— А в чому причина такого зростання туберкульозу в Україні?
—Зростання захворюваності на туберкульоз пояснюється багатьма факторами: зниженням рівня життя населення, погіршення соціального захисту малозабезпечених категорій населення, військові дії на території держави та міграція населення, непродумані медичні реформи, руйнування фтизіатричної, педіатричної медицини та ліквідація вертикалі санепідслужби і зниження якості епідеміологічного супроводу хворих. Лікування хворих в стаціонарах вважається необов’язковим і перевага надається лікуванню вдома. Близько 65 % хворих має лікуватись у сімейного лікаря, а кількість фтизіатрів щорічно зменшується — та враховуючи, що близько 25 % хворих має хіміорезистентну туберкульозну паличку, не чутливу до ліків, і наявність хворих з ослабленою імунною системою (ВІЛ-інфіковані, хворі на СНІД та інші категорії), вести мову про подолання туберкульозу тільки раннім виявленням та лікуванням не має сенсу.
Потрібно думати про ізоляцію джерел інфекції, переривання шляхів передачі інфекції, знезараження мокротиння, профілактична дезінфекція, дотримання хворими протиепідемічного режиму, забезпечення їх житлом, окрема кімната для проживання хворого.
Враховуючи резистентно стійкі форми туберкульозної палички, імунодефіцитні стани, потрібно вирішувати питання лікування таких хворих санаторно, тобто відновлювати мережу ліквідованих протитуберкульозних санаторіїв для дорослих і дітей. Сьогодні вважається, що патронаж туберкульозних хворих має здійснювати сімейний лікар, однак дефіцит сімейних лікарів і висока напруженість праці не дозволяє їм ефективно це робити.
— В чому, на вашу думку, була основна помилка?
— Необдумана ліквідація патронажних медсестер, які вели супровід туберкульозних хворих теж сприяла зростанню захворюваності на туберкульоз. Відсутність нових ліків для лікування цієї важкої хвороби, також не вселяє оптимізм, щодо подолання епідемії.
У 1944 році наш земляк Ваксман винайшов стрептоміцин, в 1967 році створили Рифампіцин, трохи пізніше Етамбутол. За півстоліття нових препаратів не відкрито.
Недостатнє фінансування медицини та переривання курсу лікування через відсутність медикаментів привели до стійкості туберкульозної палички до цих препаратів. Унаслідок чого хворі не піддаються лікуванню. Система санаторного оздоровлення таких хворих ліквідована, санаторії приватизовані та перепрофільовані власниками на більш дохідні напрямки.
—А закон № 9147, який прийняла Верховна Рада, може щось змінити?
— Чи покращить ситуацію новий Закон №9147 в умовах війни, соціальних негараздів і достатнього кадрового забезпечення покаже час, однак уже можна зробити висновок про те, що перш ніж впроваджувати європейські нормативи, закони, а також американську модель громадського здоров’я, потрібно спочатку підняти рівень життя, матеріального забезпечення, соціальні стандарти хоча би приблизно до Європейських та американських. Органам місцевого самоврядування необхідно забезпечити соціальний, медичний супровід кожного хворого на туберкульоз, сприяти їх санаторному та профілактичному лікуванню.
Раніше ми писали про Всесвітній день боротьби з туберкульозом: що про це слід знати жителям воюючої країни.