Всесвітній день боротьби з туберкульозом: що про це слід знати жителям воюючої країни

Щорічно 24 березня у всьому світі відзначається Всесвітній день боротьби проти туберкульозу. Саме цього дня 1882 року майбутній Нобелівський лауреат, німецький мікробіолог Роберт Кох повідомив про відкриття збудника туберкульозу — палички Коха.

В Україні сьогодні також відзначають День фтизіатра та Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз.

Згідно зі звітом ВООЗ, Україна входить до п’ятірки країн з найвищим рівнем захворюваності на туберкульоз. Тому цей день є важливою подією і має в усьому світі велике значення для підвищення рівня обізнаності людей про симптоми цього захворювання, його діагностику та лікування, а також щодо важливості встановлення ефективного контролю за поширенням туберкульозу, розповідає Коаліція організацій «Зупинимо туберкульоз разом».

Загальновідомим є факт, що в умовах надзвичайних ситуацій, до яких належать і воєнні дії, можливе неконтрольоване  зростання захворювання на туберкульоз та інші соціально небезпечні захворювання. Це спричиняють такі фактори, як:

• погіршення умов життя, побуту та умов праці людей;
• погіршення умов і якості харчування населення;
• втрата доступу значних прошарків населення до належних медичних послуг;
• перебування значної кількості військових у несприятливих для здоров’я польових умовах;
• наявність величезної кількості людей, віднесених до категорії внутрішньо переміщених осіб, зокрема з територій, в яких до початку воєнних дій була складна епідемічні ситуація тощо.

Загострення епідемічної ситуації із туберкульозом виникло на тлі таких основних обставин, як воєнна агресія Росії проти України, а перед цим — пандемія COVID-19. Повну й об’єктивну статистику щодо туберкульозу Україна зможе отримати тільки після нашої остаточної Перемоги над ворогом.

Якщо брати до епідемічний (COVID-19) і довоєнний стан, то, зокрема, за оцінками ВООЗ, захворюваність на туберкульоз в Україні у 2018 році становила 80 нових випадків і рецидивів на 100 000 населення. Середньорічне зниження оціночної захворюваності на туберкульоз за останні п’ять років склало близько 4,0 %, що нижче спостережуваного середньорічного зниження захворюваності на туберкульоз на 5,6 % в 18 пріоритетних країнах Європейського регіону ВООЗ за той же період. За даними рутинного епіднагляду захворюваність на туберкульоз за 2018 рік становить 62,3 на 100 тис. населення.

Отже, в Україні тільки в 2018 році було недовиявлено близько 22 % випадків захворювання на туберкульоз. Це свідчить про наявну в Україні тенденцію заниження епідемічних показників і/або недовиявлення нових випадків, що підтверджується й оціночними даними ВООЗ. Окрім цього, у 2020 році в умовах пандемії COVID-19 очевидне було суттєво зменшення уваги до виявлення нових випадків захворювання на туберкульоз. Так, усього було виявлено 14 298 випадків захворювання на туберкульоз, що на 30,3 % менше показника 2019 року. Але на сучасному етапі в полі зору держави перебуває лише незначна кількість соціальних груп, які нею віднесені до категорії підвищеного рівня захворювання.

Це призводить до низького рівня уваги медичних працівників і закладів до  проблеми туберкульозу в суспільстві загалом, не стимулює їх до уваги стосовно туберкульозу в інших суспільних середовищах.

Водночас, державна політика у сфері протидії захворюванню на туберкульоз традиційно реалізовується в Україні шляхом вирішення низки вузькогалузевих медичних завдань. Але сьогодні проблема туберкульозу  вийшла за рамки суто медичної галузі та набула статусу проблеми загальнодержавного значення через невпинне зростання темпів їх поширення серед населення України.

Туберкульоз є на сьогоднішній день найбільш інтегрованою проблемою із всіх існуючих соціально-економічних проблем в Україні, оскільки незначна ефективність медичних заходів із подолання туберкульозу, зумовлена відсутністю належної політичної волі до подолання епідемії туберкульозу, низьким рівнем економічного розвитку країни, високим рівнем бідності населення, масовим безробіттям, занепадом системи житлово-комунального господарства, незадовільним становищем у галузях охорони здоров’я та безпеки праці, незадовільним соціальним і пенсійним забезпеченням переважної більшості населення, слабкою санітарною освіченістю та загально низьким культурним рівнем населення, неконтрольованими міграційними процесами, злочинністю, недосконалістю пенітенціарної системи, неефективною політикою в сфері міжнаціональних відносин, поширенням ВІЛ-інфекції, наркоманії й алкоголізму тощо.

Тож досягнення конкретних успіхів у контролі за епідемією туберкульозу мають бути закріплені на загальнодержавному рівні в якості одного з провідних індикаторів успішності соціально-економічних перетворень у державі загалом.

Серед основних завдань, які визначаються загальнодержавними програмами, що діяли раніше, одне з провідних місць займає завдання щодо систематичного інформування населення з питань профілактики туберкульозу та лікування хворих, соціальної реклами здорового способу життя.

Що слід пам’ятати про туберкульоз:

• туберкульоз виліковний;
• лікування туберкульозу безоплатне;
• треба уважно стежити за своїм здоров’ям і звертатися до лікаря за перших ознак захворювання;
• слід дотримуватися рекомендацій лікаря та проходити курс лікування до повного одужання.

Принагідно нагадаємо, чому, вилікувавши алергію, можна уникнути лікування туберкульозу.