Ми вважаємо магією те, що не в змозі пояснити — лікар-гомеопат Наталія Коломієць

10 квітня відзначають Всесвітній день гомеопатії. Проте це свято доволі неоднозначне, і то доволі давно. Дедалі запекліші дискусії про ефективність гомеопатичних засобів у лікуванні та профілактиці різних захворювань. Гомеопатичні засоби легально використовуються в Україні, хоча і МОЗ, і ВООЗ застерігають від гомеопатичного лікування будь-яких серйозних захворювань. На запитання GreenPost погодилася відповісти Наталія Коломієць, відомий лікар-гомеопат.

— Коли, на Вашу думку, гомеопатія стала «вибухонебезпечною» темою?

— Знаєте, вона стала такою з самого початку свого виникнення, бо вона фактично розколола медичний світ на до і після — самим фактом свого виникнення, і підходами до лікування і взагалі до живого світу. Деякі заслуги і відкриття, які зробив Ганеман (засновник гомеопатії Кристіан Фрідріх Семюель Ганеман — ред.), десь на століття випередили відкриття в хімії тощо, і вони досі не оцінені. Він як мінімум на декілька десятиліть випередив ідеї Коха, Пастера — про мікроби, наприклад. Уже мовчу про те, як він запровадив саму ідею цього «Similia similibus curantur», тобто «Подібне лікується подібним».

І це, до речі, не було щось нове — про такий підхід, як «contrarium», тобто «лікування протилежним», і «similibus», тобто «лікування подібним», говорили ще Гіппократ і Парацельс, кажучи, що «все є ліками, і все є отрутою, залежить лише від дозування». Але саме практичний підхід у лікуванні і така система, яка дійсно була наукою з дуже чітким, систематизованим підходом — це якраз заслуга Ганемана. І він був фактично вигнанцем, бо мав як прихильників методу, так і ворогів, яких набув не лише з середовища науковців, а й просто громадян або якихось місцевих адміністрацій — але ж насамперед аптекарів і своїх колег-лікарів, які ще тоді були таким «синдикатом». Ганеман свої ліки і випробовував, і сам вживав — це давало йому незалежність як лікарю, а також його послідовникам. Звісно, «фарма» як тоді, так і зараз не може допустити такі «вольності», знаєте. Тому і зараз гомеопати перебувають у такому не дуже дружньому середовищі, але це своєрідний челендж, я вважаю, і для того, щоб бути мужніми, послідовними до ідеї, до такого природного підходу лікування людини, наслідувати дійсно фізіологічні методи зцілення для того, щоб стояти на позиції «не зашкодь». Тому, скажімо так, для лікарів гомеопатія — це шлях еволюції, його не можна обійти, і це нормально, гадаю. Хоча це нелегкий шлях.

— В Україні становище гомеопатії двоїсте: вона не заборонена, її досі викладають у медичних вишах, але публічно визнати те, що ти користуєшся гомеопатією — це певний виклик.

— Ну, це залежить, скажімо так, від вимог часу... Тут є багато факторів, які впливають, не лише мода на доказову медицину. Вже при своїй появі гомеопатія була «в контрах» до тогочасної медицини. За останні 100—150 років ми спостерігаємо засилля агресивних впливів — ці медичні речовини, ліки дуже глибоко впливають на людську природу, на біохімію організму, на нервову систему, фактично руйнуючи їх і в самому організмі створюючи нові, невиліковні хвороби — що відомо під назвою «ятрогенія», тобто коли ліки викликають нові, фактично тяжкі, навіть гірші, ніж були, хвороби.

І з одного боку медицині, «фармі» це вигідно. Якщо цитувати великого професора-педіатра Роберта Мендельсона з США, нині вже покійного, то педіатр — це той спеціаліст, який постачає для інших спеціалістів різні хвороби, які створює у дитини. При цьому я як лікар вважаю, що кожен гомеопат має бути лікарем, він не має відкидати досягнення медичної науки тощо. Він повинен вивчати наукову літературу, зокрема сучасну.

Треба розуміти, що протягом останніх 50 років на планеті Земля з'явилося дуже багато людей, які надто чутливі, щоб бути безпечно лікованими такими агресивними ліками, які пропонує «фарма». Ці люди однозначно будуть страждати і набувати дуже небезпечних хвороб, будуть дуже (навіть, невиліковно) хворі, якщо весь час їм пропонувати для лікування ті засоби, які пропонує сучасна «модна» медицина. Звісно, такі люди шукають способи лікування в різних природних науках, серед яких є й гомеопатія. Для цих людей це спосіб не просто вижити, а довго бути здоровими, продуктивними, надовго зберегти ментальне здоров'я — яке, до речі, дуже руйнується агресивною медициною. Якраз це лікування призводить до суцільного, планетарного «колективного сходу з розуму». Сучасна агресивна медицина стоїть на першому місці в створенні оцих ментальних хвороб, тому що вона пригнічує фізичні й інфекційні хвороби і переводить їх на більш такий тривожний рівень, поглиблюючи його, коли вже страждають психоемоційні функції людини. Тому ці люди, які дуже такі чутливі, вразливі, вони наділені функціями розвивати цю планету — науки, культуру тощо. Цим пояснюється, наприклад, що серед гомеопатичних пацієнтів дуже багато людей, які мають світлі ідеї або так чи інакше розвивають на своєму поприщі якісь надбання. Наприклад, серед відомих пацієнтів були індійський філософ Джидду Кришнамурті та Махатма Ганді — він дуже пошановував гомеопатію, і в Індії вона дуже розвинена. Серед відомих музикантів, це, наприклад, Сергій Рахманінов і Ніколо Паганіні. Серед тих, хто нині живе — це Пол МакКартні, а також династія Віндзорів, яка вже протягом 200 років користується гомеопатією (у них, до речі, дуже гарні лікарі).

Тобто, бачите, це залежить від часу, і від того, як хвиля розвитку суспільства виявляє зацікавлення до таких наук. От зараз вона не те щоб у занепаді — вона розвивається, але потерпає від агресивних нападок «Блумберга» (видання — ред.) та інших, які хейтять тощо. Але, наприклад, наприкінці ХХ сторіччя моєму вчителю було присвоєно від ООН альтернативну Нобелівської премію. Це було не просто так — комісія наглядала за його роботою, життям, науковими надбаннями. Навіть є фільм від ВВС, в якому розповідається про його заслуги, як він підняв гомеопатію на новий рівень. Найуспішнішими гомеопатами в сучасному світі фактично є його учні. І його вважають навіть Ганеманом нашого часу. Скажімо так, завжди потрібна людина, яка буде відроджувати цю справу, і тримати на такому рівні, який був зароджений ще понад 200 років тому. І, що дивно, за життя Ганемана в Україні, котра перебувала в складі Російської імперії, а проте вже існували гомеопатичні аптеки. Тоді гомеопатія була доволі популярна, зокрема через успіхи Ганемана — наприклад, те, що він зупинив в армії Наполеона Бонапарта епідемію черевного тифу, а в російській імперії завдяки його рекомендаціям змогли в 1830-х роках зупинити епідемію холери. Гомеопатія розвивалась, але до революції 1917-го року. Потім вона була негласно заборонена — навіть лежали якісь укази, але люди все одно були до неї схильні. Наприклад, сім'я Попових, відома не лише в Україні, а й у колишніх республіках СРСР, бо багато хто з пострадянських республік приїздив до Києва і навчався у Попових, тому цей метод поширювали на пострадянському просторі. Таким чином Україна внесла значний внесок у це. Звісно, через заборону гомеопатії в Україні було втрачено деякі вимоги до методу, який був ще при його заснуванні — наприклад, уніцизм, коли призначається один препарат для прийому. Тобто трішки українська гомеопатія потерпала від того, що відійшла від науковості... Це особливості національного методу, проте головне, що вона збереглася, і це просто прекрасно. Взагалі не знаю, як це було можливо, при тому що її так цькували у радянські часи.

— Мабуть, Ви також постійно бачите замкнений цикл, коли починається публічна дискусія про гомеопатію — противники говорять: «Де дослідження, які доводять, що це працює?», тоді приходять прихильники, які говорять, що це працює навіть на тваринах, де ефект плацебо неможливий — а вже з цього просто сміються.

— Це дійсно дуже важливо. Питання професійної підготовки гомеопата дуже й дуже нагальне, воно дуже гостро стоїть не тільки в Україні, а й по всій планеті. Є, звісно, країни, які більш успішні, більш розвинуті, а є країни, де гомеопатія майже заборонена. І одним із таких нюансів справді є доказова база ефективності методу в лікуванні якихось серйозних проблем. Вона не тільки дає певний виклик усій медичній спільноті, а й має їй показати, що цей метод не просто достойний, що він ефективний тощо — з можливістю вилікувати й допомогти людині в тих випадках, коли її вже списала наша медицина, і людина залишилася взагалі без допомоги, без перспективи навіть на покращення. Тобто гомеопатія може вилікувати людину, якщо її стан, рівень здоров'я і конституція (якість здоров'я) дозволяє ще відновити її через цей метод. Звісно, це не панацея, проте вона більш дієва, ніж інші методи лікування, навіть найбільш сучасні.

Один із таких, наприклад, — це збирання кейс-репортів, тобто випадків успішно пролікованих, і зараз це дійсно дуже-дуже популярно, їх дедалі більше на дійсно великому, науковому рівні. З усіма вимогами, які тільки існують у таких поважних релевантних виданнях, в яких публікуються випадки — до речі, українські гомеопати теж до цього долучаються. Є кейси, опубліковані на цих ресурсах, і з доказами того, що це допомогло, що це вилікувало тощо. І тут не тільки, скажімо, знаєте, якась лихоманка, нежить чи щось на кшталт цього, другорядне, не дуже серйозне. Є серйозні речі — наприклад, розсіяний склероз, трофічні виразки, цукровий діабет, інші дуже серйозні хвороби, які вважаються практично невиліковними. Також є різні публікації, наприклад, з останнього часу, коли мегааналізи (обширні аналізи) — це як збірка багатьох публікацій, вона збирається в одну і дається аналіз — довели дієвість та ефективність гомеопатії, те, що вона аж ніяк не є плацебо. Це публікації в дійсно релевантних журналах, дуже серйозних. Аби стаття потрапила в такий журнали, вона має пройти низку рецензентів, які її зазвичай відкидають через упередженість до гомеопатичних публікацій. І з останнього — те, що дуже-дуже серйозно — це, наприклад, українські гомеопати і декілька сотень гомеопатів по всьому світу брали участь у такому зборі інформації зі своїх кейсів, як вони лікували від ковіду-19 методом класичної гомеопатії, і це потрапило в дійсно дуже потужний журнал зі статистикою з науковими висновками, що вона не просто дієва, а найбільш ефективна у людей похилого віку та людей із середньою та тяжкою формою хвороби. Тобто там є графіки, вона оформлена абсолютно за всіма вимогами сучасної науки. І найостанніше — це теж причетний до цього був і мій вчитель (який, до речі, всесвітньо відомий, і Україна для нього — це таке сакральне місце, тому що в 2000-му році Академія імені Шупика на кафедрі післядипломного вдосконалення  лікарів дала йому звання професора — вже після того, як була вручена альтернативна премія, і потім декілька країн, зокрема Україна, ще раз дала оце звання). Тобто гомеопатія вже тепер заслужила своє місце в науці.

Отже, мій учитель звернувся до науковців, фізиків, квантових фізиків, айті-спеціалістів, із тим, аби неупереджено довести дієвість методу — що метод працює на квантовому рівні, що змінює речовини, котрі мають динамічний вплив, і може використовуватися в лікуванні. І дійсно така публікація з'явилася — довели незалежно один від одного різні спеціалісти і різні методи, що дійсно гомеопатичний препарат змінює розчини, що він може впливати, він діє через електромагнітні випромінювання тощо. Тобто ця робота ще доволі нова і вона ще не настільки відома й оцінена навіть сучасними гомеопатами.

Це, між іншим, те, що вони чекали 200 років — це не просто визнання за 200 років, вона просто каменя на камені не залишає від цих постулатах критиків, які кажуть, що це плацебо, що цим не можна лікувати, які гомеопатів називають шахраями, торгівцями молочним цукром і так далі. Це не просто так «дав собаці, і вона одужала», хоча таких випадків теж багато. Це дійсно мовою науки доводить, що цей метод дійсно може успішно використовуватися в лікуванні, і що він може змінювати людську природу, людську біохімію і так далі.

— Вважається, що потрібно не просто піти в гомеопатичну аптеку і купити якийсь засіб, а щоб це спрацювало, треба потрапити на прийом до гомеопата, щоби вам індивідуально підібрали необхідні препарати, дозування та термін їх вживання. Наскільки ця думка обґрунтована?

— Це не просто обґрунтована думка, це є основою основ підготовки гомеопата. Дивіться, це проблема взагалі існує в усьому світі. Наприклад, в Індії приблизно 50 тисяч гомеопатів. Але їхній рівень, скажімо так, бажаний для розвитку, тому що індійська популяція дуже здорова, в них немає таких тяжких захворювань, і гомеопатам це вдається легко. А наша цивілізація не така, вона вже захарчована «фармою», в нас дуже багато пригнічення симптомів, що ще й впливає, наприклад, на ментальність, скажімо так, скептицизму щодо гомеопатії і так далі.

Є багато різних чинників. Першою необхідною умовою для гомеопатії, щоб її успішно застосовувати, є підготовка. А це методологія, тобто як використовувати метод. Це серйозний науковий підхід, який не можна ставити в один ряд із застосуванням препарату. Препарат можна дослідити, це не проблема. І кожен зараз може відкрити інтернет і порівняти симптоми і будь-що, це не проблема. Але організм — це жива система, вона живе, працює, функціонує згідно законів природи. Так само треба і метод застосовувати. Так, щоб він був цілющий і дієвий, треба дотримуватися цих суворих законів і знати, бо можна зашкодити, особливо якщо організм слабкий, зі слабкою конституцією. Так, якщо він здоровий, то йому нічого не буде, якщо він нап'ється комплексів або чого попало, що сам собі призначив. Але якщо він слабкий, то це може пригнітити симптоми, заплутати їх (хоч і не так як антибіотики, гормони та все інше). Та коли така людина приходить до гомеопата після іншого гомеопата, який лікував методом міксів, оцих комплексів, коли часто міняли препарати, в симптомах абсолютний смеш, людина дуже погано почувається, і треба деякий час для того, щоб вона відновилася — тут нічого такого смертельного немає, але все ж є шкода. І це, по-перше, дискредитує гомеопатію як таку, і завдає шкоди здоров'ю того, хто лікується, люди зневірюються і так далі. Перший постулат медицини — «не зашкодь», і так і гомеопати мають вчиняти. А не «я пішов із традиційної медицини, буду робити що завгодно, і ніхто наді мною не стоїть і ніхто не контролює».

Контролером цих лікарів має бути совість. Яка, до речі, вже давно полишає позиції лікарів, особливо традиційної медицини. Творчість, совість, милосердя — це такі речі, які не притаманні медикам. На жаль...

І одна з причин, чому люди йдуть у гомеопатію — це зневіра. Вони обирають більш чесний шлях. Цей напрям не монетизований, заробити гроші важко, важко йти проти мейнстріму, та це все одно шлях еволюції, який гомеопат сам собі вибирає, і він сам має бути прикладом для інших, як людина совісті, як людина, що стоїть на позиціях філософії, схоластики тощо. Й оберігати життя і здоров'я пацієнтів усіма засобами.

— І останнє запитання: в чому різниця між гомеопатією і магією? :))

— Оце Ви спитали... :))) Знаєте, слово «магія» — воно таке, трішки... Застаріле. Я вважаю, що це теж наука. Просто її зацькували і вона перебуває десь під плінтусом, але це вже питання до езотериків, як там усе розвивати і так далі. Я не знаю, чи можна ці науки якось об'єднати і пояснити закони що одної, що іншої. Але ми вважаємо магією те, що ми не в змозі пояснити. Раніше люди молились і вогню, і Сонцю, це не здавалося недоречним, смішним, як нам здається зараз.

Просто були відкриті ці закони.

При відкритті якихось законів, явищ, коли наука розвивається, це є нічим не іншим, як ще однією стороною науки. І, до речі, гомеопатія взагалі пояснюється квантовою фізикою, розчинів, кристалів і так далі. Є навіть публікації з цього приводу, хай ще й не на такому високому рівні.

Тобто, звичайно, це ніяка не магія, а закони природи, які ще не осягнені, не відкриті, проте дієві.

Хочу наголосити, що найбільшим недоліком гомеопатії є її неабияка складність у її вивченні та застосуванні лікування — на відміну від так званої доказової медицини, де всі підходи заздалегідь визначені діагнозом і протоколом (це, з одного боку, позбавляє лікаря від будь-якої відповідальності за наслідки лікування, а з другого — обмежує його можливості критично мислити і приймати рішення). Проте ставлення до людини як до частини Всесвіту через застосування у відновленні здоров’я природніх неагресивних  методів не тільки зберігає гармонію на всіх рівнях організації людини, а і є запорукою створення здорового суспільства, для якого є неприйнятними прояви агресії, ксенофобії, різноманітних збочень, бо у такій колективній свідомості панують закони любові, милосердя та справедливості. Не дарма гомеопатію вважають методом лікування третього тисячоліття, що може врятувати цей крихкий світ від остаточного божевілля.