Мало нам було коронавірусу – зустрічаємо чуму

Бубонна чума вирішила нагадати про себе людству: після спалаху у Монголії вона почала ширитися світом. Як ми вже бачили з COVID-19, інфекція не зважає на державні кордони чи інші бюрократичні перешкоди. Наскільки українцям варто панікувати з цього проводу? На запитання GreenPost відповів лікар-інфекціоніст Юрій Жигарєв.

– Більшість людей думає, що бубонна чума буває тільки в історичних творах. Це правда?

– Вона завжди була, є і буде. Утім, як і всі інші інфекції. Не треба думати (це все спекуляції), що ми щось там подолали і його нема. По-перше, є певні цикли – будь-який інфекційній хворобі притаманна циклічність. Наприклад, кір: кожні 5-7 років іде підйом захворюваності, ніхто не може пояснити абсолютно точно, чому саме такий цикл – один науковець пов'язував це із сонячною активністю, показував графіки – начебто корелює… У дифтерії інші цикли – 12-14 років. У будь-якої інфекції є якісь підйоми та спади. Їх можна спостерігати протягом сторіч: прийшло чума, «чорна смерть», викосила половину Європи і пішла.

Але куди вона пішла? Це ж не якась марсіанська чума, яка прилетіла і відлетіла собі. Вона залишилася. Кожна інфекція має якийсь осередок у природі, де існує тисячі років, потім якісь умови змінюються – вона з цього осередку вилітає і починає косити всіх. Потім знову щось змінюється, імунітет уже у людей є – звісно, тих, хто залишився живим – і інфекція знову ховається у свою «нірку» і сидить там до наступного разу.

Чумі це також притаманно. Її природні осередки розташовані в Індії, у Середній Азії. Цей збудник вражає різних гризунів, але для них він не летальна інфекція: тарбаганчик (бабак такий) два рази покашляв і побіг собі далі, а якийсь пацючок від нього заразився, пішов у місто, зустрів там людину і покашляв на людину. А коли вже людина почала кашляти на інших, це називається легенева чума з 50% летальності. А тарбаганчик той досі бігає.

Тарбаган.

А далі дуже просто: чума викосила всіх, у кого імунітет слабший, а ті, хто вижив, – вони вже імунні, тобто не хворіють і не передають інфекцію далі.

Якщо людина має гени імунної відповіді, які відповідають за різні ланки нашого імунітету (те, що в народі називають сильним імунітетом), тобто якщо вона стійка до якогось збудника, то передає ці гени далі – її діти також із високою ймовірністю будуть стійкими до цього збудника. Але з часом усе одно почнуться мутації, все одно в популяції накопичиться якась кількість людей, які вже не імунні, і тоді знову приходить якась чума чи холера й викошує їх повністю.

– Нас навряд чи влаштує варіант "50% летальності, а хто вижив – імунний". Але чи варто гуглити "як не померти від бубонної чуми?" 

– Із бубонною чумою, як і з іншими інфекціями, зараз усе дуже просто. Перше, що потрібно, – це епідеміологія, друге – інфектологія. Епідеміологи мають розпізнати цю інфекцію, встановити джерело і розробити комплекс протиепідемічних заходів – що треба робити, щоб вона не пішла далі. А інфекціоністи мають лікувати – наприклад, визначити, який антибіотик найкраще діє на цю pestis bubonica (це збудник бубонної чуми), як найшвидше діагностувати хворих і почати лікування. Якщо це чума, та ще й бубонна (ще не легенева), то вона лікується дуже добре: достатньо просто вчасно поставити діагноз і почати лікування, тоді летальність буде 0,01%. А якщо не лікувати, то, звичайно, це вже інша справа.

– Раніше була така страшна летальність через те, що чуму не вміли лікувати?

– Звичайно. Антибіотики з'явилися незадовго до Другої світової війни. Тому ще 100 років тому чума була практично вироком: 50 на 50, або виживе людина, або ні.

Справжню проблему і зараз становлять вірусні інфекції – Ебола, вірусні гарячки тощо, тому що проти них ліків немає. А на будь-яку бактеріальну інфекцію – чуму, сибірку й так далі – у нас антибіотики є, і підібрати їх не проблема. А от якщо прийшов якийсь новий вірус – як зараз SARS-CoV-2 – ми не можемо ефективно його лікувати, тому що немає противірусних препаратів. Тому поки що теж людина або виживе, або не виживе. Просто нам пощастило, що SARS-CoV-2 не такий летальний і не створює таких проблем, як міг би.

– Чи можна сказати, що бубонна чума зараз менш страшна, ніж COVID-19?

– Ні, вона не менш страшна, бо COVID-19 узагалі не страшний. Тобто страшний він тільки для вразливих груп. Ось чума не вибирає – їй байдуже, малий чи старий, вона вбиває всіх. А COVID-19 – переважно людей похилого віку і з хронічними захворюваннями. Щоправда, тут є один нюанс, який треба розуміти: є інфекція, а є захворювання. Інфікуватися – заразитися – може будь-яка людина, і говорити «нехай діти ходять без маски, бо він їм не загрожує», – це неправильно, бо цей шмаркачик може і не захворіти, але принести інфекцію своєму дідусеві бабусі, які помруть. Тому на це треба зважати. Але небезпеки для здоров'я самих дітей він практично не становить – діти справді від нього практично не гинуть, це абсолютно науково достовірна інформація.

– Що потрібно робити, щоб не заразитися чумою? 

 – Якщо ви не виїжджали за межі України, то для того, щоб не захворіти на бубонну чуму, вам достатньо не кусати ховрахів.

Я навіть більше вигадати нічого не можу. Щоб заразитися, треба поїхати до Середньої Азії і вкусити когось зараженого. Або щоб він вас вкусив.