Кому «плюшки» на допомогу екології?

Чому мовчить «екологічний» міністр у скандалі про «плюшки» та внесення правок у закон за 200 тисяч доларів

Головною темою минулого тижня став скандал навколо народного депутата Олександра Юрченка від партії «Слуга народу», який вимагав 200 тисяч доларів за внесення «екологічних» правок до законопроєкту 2207-1д «Про управління відходами».

У ВРУ було зареєстровано три аналогічні законопроєкти (2207, 2207-1, 2207-1-д). Проте до першого читання дійшов саме 2207-1д — законопроєкт, автором якого вказано голову Комітету з питань екологічної політики та природокористування Олега Бондаренка. Проте над законопроєктом плідно працювали представники профільного міністерства разом із депутатами екологічного комітету.

Так, Роман Абрамовський 21 липня, коли парламент підтримав законопроєкт у першому читанні, написав емоційного поста на ФБ зі словами вдячності народним депутатам і запевнив, що «законопроєкт запровадить нові прозорі правила гри на ринку, створить галузь перероблення відходів і сприятиме екологічно безпечному поводженню з ними». Проте вдячність міністр висловив тільки 264 депутатам, які правильно натиснули «зелену кнопку», як за його призначення на посаду міністра, так і за законопроєкт про відходи. Чи не дивний збіг цифр? Магічне число міністра Абрамовського, а з іншими, хто натиснув «червону», каже, що «недопрацював»… Що б це означало?

Проте магічне число в цій справі не 264, а 200, і не голосів, а тисяч «зелених» на «допомогу екології». Далі про це детальніше.

А от сам Олександр Юрченко, у якого тепер великі проблеми із правоохоронними органами, називав цей законопроєкт «лобістським». Щоправда, потім різко змінив своє ставлення і став торгувати можливістю внесення екологічних правок. Раніше депутат Юрченко був серед активістів ГО «Еко-парк Осокорки».

В оприлюднених НАБУ розмовах із народним депутатом та його посередником у питанні отримання хабаря за правки до законопроєкту про відходи Олександр Юрченко переконував, що всі питання щодо поправок типу тарифікації певних біомас за «зеленим тарифом» «замикаються» на ньому, та останнє слово буде за ним. Натомість фейсбук-середовище бурхливо відреагувало на «плюшки та пироги», які слуги планували ділити між собою.

Так, засновниця «України без сміття» Євгенія Аратовська чітко вказала, що цей законопроєкт «нічого не змінює в країні, а лише дає змогу вивозити сміття не на звалища, а на чийсь завод».

Якщо говорити просто, то Олександр Юрченко мав пролобіювати у парламенті інтереси бізнесу зі сфери сміттєспалювальних заводів, який хоче спалювати сміття українців (замість сортувати на різні види вторинної сировини — ред.) і продавати державі електроенергію, отриману в результаті спалення за завищеним «зеленим тарифом».

Підтверджує цю інформацію і голова Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус.

На своїй сторінці він написав, що «вся ця історія «крутиться навколо запровадження «зелених» тарифів на спалення сміття».

«Вже понад п’ять років різні лобістські групи домагалися введення цих зелених тарифів. Одним із лідерів такого руху був/є відомий бізнесмен-любитель «зелених» тарифів Ігор Тинний, співвласник ресторану Прага, про який згадувалося на відео НАБУ (який нібито влаштовував безкоштовні дні народження політикам для реалізації своїх лобістських комерційних цілей)», — пояснює Герус.

Голова Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг підтверджує, що це вже не перша спроба протягнути «зелений тариф» на спалювання сміття у парламенті.

«Норми про «зелений» тариф на спалення сміття не пройшли ні комітет енергетики, ні комітет екології. Ці всі історії залишилися на рівні розмов. Ще з хороших новин — думаю, сьогодні ідея «зелених» тарифів на спалення сміття похована назавжди», — вважає Андрій Герус.

Прізвище Ігоря Тинного від Андрія Геруса прозвучало не випадково.

Всі, хто в темі «нової екологічної політики», давно пов’язують колишнього міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля та його тодішнього заступника Романа Абрамовського (нині міністра захисту довкілля та природних ресурсів) саме з Ігорем Тинним.

Під час підготовки законопроєкту до другого читання навряд чи Роман Абрамовський міг не знати, що відбувається у парламенті з його текстом і які правки до нього внесуть.

Зараз міністерство зайняло позицію стороннього спостерігача, а сам Роман Абрамовський ніяк офіційно не коментує ситуацію із «плюшками та пирогами» законопроєкту «Про відходи». Проте в коментарі до посту у ФБ депутату Маріковському Абрамовський зазначив, що відкрите обговорення правок до законопроєкту призведе до затягування процесу аж «до березня». Тобто міністр виступає проти публічного обговорення правок. Мабуть, є ще якісь «плюшки», про які суспільству та НАБУ не відомо.

На одній із зустрічей депутата з посередником детективу натякали, що найбільше його цікавлять саме «3 % акцій заводу, які будуть стабільно приносити щось».

Тобто за свої послуги народні обранці брали ще й частками в компаніях. Про це теж натякали детективу, розповідаючи, що коли його компанія побудує завод, можна буде поділитись, «роздати плюшки» тим, хто «брав участь у процесі».

Фраза Юрченка з цього епізоду вже стала мемом: «Я хочу шматочок великого пирога».

А депутати, які працюють з Юрченком, були в курсі?

Це невідомо. Однак із розмов можна зробити висновок, що це не перша спроба і не перша втілена схема, а нормальна депутатська практика новообраних.

Принаймні, всі, хто вважав за потрібне, висловилися у соціальних мережах: депутати профільного та дотичних комітетів, активісти-екологи, НАБУ, Генеральний прокурор України, особисто Президент і тільки профільний міністр відмовчується. Нічого сказати?

Наразі маємо підписане повідомлення про підозру народному депутату Олександру Юрченку Генеральним прокурором Іриною Венедіктовою та поки що очікування ордеру на обшук будинку підозрюваного.

Маємо надію на те, що депутат Юрченко прислухається до поради Президента України та справді тісно співпрацюватиме з НАБУ та САП і тоді все очевидне стане явним, а всі, хто причетний до «поїдання пирога», посмакують його останній раз.

Далі буде…

Нагадаємо, ця історія почалася у липні, коли Юрченко відправив свого помічника на зустріч з таким собі В. Демченком, який проходить у справі свідком, домовлятися про правки та їхню ціну.

Нардеп встиг "видрати" з угоди 13 тисяч доларів, за те, що вніс таку потрібну клієнтові правку. 

Далі ставка підвищилась до 200 тисяч, аби ця правка "ожила" в законі, але - не судилося, через злив інформації, не зрозуміло з якого боку, ці "ігри під килимом" стали явними, і всі причетні опинилися у вкрай хиткому становищі.

Юрченка спробували тихенько "злити" зі "Слуги народу", щоб відвести удар від більш іменитих учасників. Проте, скандал лише починає розгоратися.