Коксохіми й аглофабрики працюють незаконно

Коксохімічний комбінат схожий на пекло — у прямому та переносному значеннях. Вогонь, дим, пара, факели, засмальцьовані спецовки та закопчені обличчя робітників, які шурують у печах довгими гаками та лопатами. Запах сірки та інших газів, шум, гуркіт, скрегіт. Дихати немає чим ні на заводі, ні в сусідніх селищах і містах. Та й віддаленим теж дістається, просто це не так помітно.

Збитки через смерті та хвороби від забрудненого повітря коштують Україні майже шість відсотків ВВП – внутрішнього валового продукту. За цим показником справи у світі гірші лише в Китаю, Болгарії та Угорщини.

Ви розумієте, що в абсолютних цифрах це 213 мільярдів гривень? За курсу 25 грн за долар це 8,5 мільярдів доларів. Уявляєте, що можна було б зробити на ці гроші?

У владі теж були та є люди, які, як і ви, шановні читачі, розуміють та уявляють.

Тому у періоди «просвітління» екологічної свідомості урядовці ухвалили два важливих документи.

Так, відповідно до наказу  Міністерства екології та природних ресурсів «Про затвердження Технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин від коксових печей» № 507 від 29.09.2009 р., планувалося змінити на жорсткіші вимоги до коксохімічних виробництв. 

«З 1 січня 2021 року технологічні нормативи допустимих викидів речовин у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, не повинні перевищувати значень, викладених у пункті 1 розділу ІІІ цих Технологічних нормативів», — ідеться у постанові.

Так, наприклад, технологічні нормативи допустимих викидів діоксиду сірки (діоксид і триоксид) у перерахунку на діоксид сірки для коксових печей за використання як палива коксового газу за старими нормами не мали перевищувати 750 мг/м³. А за новими — 500 мг/м³, тобто менше на третину.

Згодом Мінекології видало аналогічний наказ для аглофабрик (Про затвердження Технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин з устаткування (установки) для випалювання та агломерації металевої руди (включаючи сульфідну руду) від 21.12.2012 р. № 671.

Довідково: Агломерація — спікання (в металургії) — термічний процес утворення відносно великих грудок руди з подрібнених або пилуватих матеріалів (руди, рудних концентратів) із метою надання їм необхідних властивостей. Відбувається на аглофабриках, які є одними з найбільш шкідливих виробництв. Потужні аглофабрики працюють у Донецькій, Дніпропетровській і Полтавській областях. 

Прийшла коза до воза та сказала «ме-е-е-е-е»

Але минали роки, а більшість коксохімічних та агломераційних комбінатів так нічого і не зробили, аби підготуватися до нових нормативів. Не вкладали кошти, не міняли технології, не встановлювали очисне обладнання. І коли на горизонті замаячили перспектива зупинення виробництв через невиконання отих наказів, перспектива штрафів та нарахування збитків, власники та лобісти цих підприємств заворушилися.

В результаті їхніх зусиль з’явився проєкт наказу Міндовкілля, в якому передбачалося перенесення впровадження нових нормативів ще на три роки.

Розробники проєкту наказу посилалися на «важке економічне становище» підприємств внаслідок пандемії коронавірусу та карантинних заходів. Як законодавчу підставу для такої пролонгації було використано пункт 123 «Державної програми стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених обмежувальними заходами щодо запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на 2020–2022 роки», затвердженої постановою КМУ від 27 травня 2020 року № 534.

«У результаті промислове виробництво в Україні продовжує падіння вже протягом трьох кварталів поспіль. Загалом, за дев'ять місяців поточного року воно скоротилося на 7 % порівняно з аналогічним періодом минулого року. Особливо це вплинуло на підприємства гірничовидобувної та металургійної галузей (далі — ГМК). Так, за перші три квартали 2020 року виробництво коксу знизилося майже на 7 %, а сталі — на 6,5 %», — зазначено в аналізі регуляторного впливу проєкту наказу.

Брехня не пройшла

Але громадські активісти вщент розбили аргументи лобістів цих підприємств.

«Відкриваємо офіційний звіт компанії - монополіста в галузі виробництва коксу. Що ж ми бачимо у звіті? Що виробництво коксу на всіх коксохімічних виробництвах компанії впало лише на 1 % порівняно з 2019 роком! І то не за рахунок низького попиту на продукцію, а лише через проблеми з частиною коксових батарей, які постраждали від військових дій в Авдіївці», — повідомляє у своєму блозі член міської ради Маріуполя Максим Бородін.

Також він аналізує виробництво металу на двох маріупольських металургійних заводах.

«Виходить, що за дев’ять місяців 2020 року, виробництво сталі та чавуну не тільки НЕ ВПАЛО, А Й ВИРОСЛО на 4 % і 5 % відповідно», — пише Максим Бородін.

Довідково: в Україні є 12 коксохімзаводів, із них вісім — на підконтрольній Україні території. Більшість підприємств зосереджена в Донецькій та Дніпропетровській областях. Також коксове виробництво є у Харкові, Запоріжжі й Алчевську (на окупованій частині території Луганської області)

Екологічні активісти звернулися до Міндовкілля з вимогою не допускати відстрочки на введення нових нормативів на викиди коксових виробництв та аглофабрик.  Своєю чергою  міністерство дослухалося до пропозицій громадськості та зараз заявляє, що підприємства мають спочатку надати покроковий план екологізації виробництв, і лише потім відбудеться розмова про можливе відтермінування виконання нових нормативів.

Екологісти зазначають: там, де робилися кроки з модернізації виробництв, вже зараз немає жодних проблем.

«Там, де Метінвест (ця компанія є власником значної кількості зазначених виробництв — ред.) практично на 95 % виконав модернізацію аглофабрики ММК (Маріупольський металургійний комбінат), там він і не матиме проблем, якщо за найближчі два місяці (як обіцяли) закінчать останні газоочищення», — говорить Максим Бородін.

А ось в історії з коксохімічними виробництвами у тому ж, наприклад, Маріуполі, все просто не буде.

«Не можна понад вісім років годувати мешканців обіцянками та нічого не робити. І це не маніпуляції: сіркоочищення на азовстальському коксохімі давно не працює навіть у штатному режимі, краплевловлювання не працює взагалі, а обіцяна перекладка простінків — просто не витримує жодної критики! Директор «Азовсталі» у 2017 р. дав публічні зобов'язання перекласти 66 % коксової батареї 1 біс до кінця 2021 р. Є графік перекладки цих простінків: 2018 р. — 16 простінків, 2019 р. — 16 простінків, 2020 р. — 18 простінків і 2021 р. — 16 простінків.

На сьогодні, виходячи з ОФІЦІЙНОЇ відповіді компанії, перекладені лише 20 (!!!) простінків з обіцяних 50 до кінця 2020 року. Тобто, як і з публічною обіцянкою модернізувати повністю конвертер № 1 «Азовсталі» до кінця 2020 р. — нам банально збрехали, розуміючи, що жодної відповідальності не буде», — зазначає депутат Маріупольської міськради.

Відмова Міндовкілля перенести терміни впровадження нових нормативів викликала жорсткий тиск із боку лобістів виробників коксу та залізорудного концентрату. Своєю чергою очільники екоміністерства нагадали лобістам, що коксохіми та аглофабрики мали, відповідно, 11 та 8 років, аби виконати нові вимоги. Але більшість підприємств нічого не робило.

Розрулити ситуацію на думку екочиновників дасть змогу законопроєкт № 4167 «Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення».

Законопроєкт, зокрема, передбачає впровадження найкращих доступних технологій і методів (НДТМ) управління виробничими комплексами.

Промислові лобісти теж не дрімають. У Парламенті зареєстровано альтернативний законопроєкт, в який внесено положення, що суперечать основним принципам і підходам європейського регулювання. Фактично, цей альтернативний документ № 4167-1, відстоює інтереси промисловців і відтерміновує впровадження нової дозвільної системи в Україні.

Ні туди, ні сюди

Що означає вислів «продовження термінів не буде»? Заводи зупинять чи штрафи випишуть? Відповіді на це питання немає.

«Якась дивна ситуація — з одного боку, виходячи з тексту заяви Міндовкілля, нормативи не подовжили, але чомусь ні міністр Роман Абрамовський, ні профільний заступник міністра Руслан Стрілець не можуть прямо сказати які плани з цим продовженням», — каже Максим Бородін.

Рішення міністерства щодо непродовження відстрочки нових нормативів на викиди — це тимчасова перемога мешканців кожного промислового міста, де є коксохімічне виробництво або агломераційна фабрика.

«Немає сумнівів, що і далі представники заводів-забруднювачів будуть і надалі нахабно лобіювати інтереси забруднювачів. А ми продовжимо контролювати ситуацію та повідомляти громадян про спроби порушити їхні права в інтересах олігархів», — сказав Максим Бородін.

Як ми вже писали, частина робітників Авдіївського коксохімічного заводу (АКХЗ) йде на пенсію вже у 55 років, а інша — навіть у 50.