Іспанське селище з 1966 року не можуть очистити від радіації. Екологи судяться з владою

Конфедерація організацій іспанських захисників природи «Екологічна дія» опублікувала заяву, в якій скаржиться на небажання влади країни розв'язувати проблему радіоактивного зараження в районі селища Паломарес у провінції Альмерія, на південному сході Іберійського півострова. Екологів, підтриманих опозиційними політиками та широкою громадськістю, обурює також бездіяльність Національної судової палати Іспанії (НСПІ), яка досі не ухвалила рішення за позовом «Екологічної дії», поданим у справі про очищення ще 2017 року. Зі свого боку іспанська влада вважає ситуацію в Паломаресі «безпечною», а зволікання пов'язує «з труднощами досягти домовленості з цього питання зі Сполученими Штатами», винуватцями зараження і, відповідно, зобов'язаними провести очищення. Про це розповідає Deutsche Welle.

Катастрофа в небі над Паломаресом

Авіакатастрофа над Паломаресом, що налічував на той час 1,5 тис. жителів, які займалися сільським господарством і рибальством, сталася 17 січня 1966 року. Під час спроби дозаправлення зіткнулися американський міжконтинентальний стратегічний бомбардувальник B-52G Stratofortress і літак-заправник КС-135А Stratotanker. Чотири термоядерні бомби B28RI потужністю 1,5 мегатонн кожна не вибухнули, але дві з них зазнали пошкоджень — стався викид 20 кг бойового плутонію-239. Приблизно 2 км² землі виявилися зараженими.

Екстреними роботами з ліквідації наслідків катастрофи займалися американські військові з баз США в Іспанії. Ці роботи тривали чотири місяці. Майже 1,5 тис. т зараженої землі було вивезено повітряним шляхом у спеціальних ємностях до США. Проте більша частина земельних ділянок, рівень радіації на яких був не надто високий, очищенню не піддалися. Ці ділянки були викуплені державою у місцевих селян і обгороджені. Перебування на них людей і тварин або проведення будь-яких земельних робіт було суворо заборонено. 

Безрезультатні іспано-американські контакти

Як розповів професор сучасної історії Мадридського університету Хоакін Прієто, уряд Іспанії в середині 2000-х років досяг домовленості з адміністрацією США про очищення за кошти американської сторони територій, що залишилися, з подальшим відправленням до США приблизно 50 тис. м³ землі, яка містить плутоній і америцій. Однак, зазначив професор, «через охолодження в той час іспано-американських відносин вирішення питання було відкладено». У 2011 році Паломарес відвідала група іспанських та американських фахівців на предмет початку робіт. У 2015 році з американцями було підписано протокол про наміри. Проте жодних конкретних кроків з очищення зроблено не було.

За словами експерта, у травні 2023 року іспано-американські переговори щодо Паломаресу поновилися. І навіть було досягнуто домовленості про формування спільної групи науковців «для визначення обсягу робіт і підготовки відповідної міждержавної угоди». Проте і цього разу жодної конкретики після переговорів не було. Ну, а з нинішньою американською адміністрацією Дональда Трампа, вважає Прієто, «розв'язати це питання видається проблематичним, враховуючи її скептичне ставлення до питання захисту природи».

Громадськість протестує

Тим часом перед обличчям ситуації, що склалася, екологи вже 8 років намагаються впливати на владу через суд. Справа затягується. На думку співрозмовника DW, іспанська влада «зайняла в питанні Паломареса вичікувальну позицію». Їх представляє в НСПІ Державна адвокатура, яка зазвичай надає юридичну допомогу уряду. Адвокати посилаються на думку Ради з ядерної безпеки, яка стверджує, що «ситуація в самому селищі та його околицях перебуває під повним контролем і нібито не становить жодної загрози для життя людей».

Окрім того, адвокатура звинувачує екологів в «умисному спотворенні дійсності». Із цим не згодна активістка «Екологічної дії» Марія Анхелес Родрігес. Вона стверджує, що екологи мають у своєму розпорядженні матеріали власних розслідувань і дані, зібрані в останні десятиліття пресою. Вважається, зазначила активістка, що наслідки зараження відчули на собі щонайменше 119 іспанців. У Паломаресі «були випадки лейкемії та ракових захворювань, спровокованих радіацією».

Послалася еколог і на доповідь учених про становище в Паломаресі від 2010 року. Хоча доповідь була секретною, деякі тривожні дані з неї стали надбанням громадськості. Тим часом гриф секретності з доповіді, попри вимогу громадськості, не було знято. Тож під час розгляду в суді він не був використаний.

«Дротяні огорожі в Паломаресі не можуть врятувати жителів від радіації. Вона заражає, наприклад, диких тварин, розноситься вітром або змивається в селище дощами», — зазначила активістка.   

Терпіння екологів не безмежне

У ситуації, що склалася, «Екологічна дія», продовжила захисниця природи, не «має наміру опускати руки». Про це зокрема йдеться у щойно опублікованій заяві організації. У разі небажаного для неї рішення НСПІ конфедерація має намір звернутися до Верховного, а потім і до Конституційного суду країни. Останнім кроком може стати звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Одночасно екологи пропонують «План тимчасового вирішення проблеми».

Так, у заяві наголошується, що в очікуванні згоди США на відправлення зараженої землі за океан її могла б зібрати іспанська сторона й утримувати в контейнерах у сховищі відходів з іспанських атомних станцій у селищі Орначуелос у провінції Кордова. Альтернативою могло б стати створення тимчасового сховища в пустельних районах самої провінції Альмерія, недалеко від Паломареса.

Більше новин читайте на GreenPost.