Хвора на рак Ольга Самохвалова: «Якщо я видряпаюся, візьмемо дитинку з сиротинця»

«Будь ласка, пересидьте вдома, ми всі перехворіємо, але давайте по черзі. У мене метастази в легенях, я в супер зоні ризику, я зараз на хімії, відсоток смерті для мене росте в геометричній прогресії… Здорові люди в пріоритеті, я смертник, таких, як, я тисячі... Нас не рятуватимуть, нас списали... Допоможіть нам вижити, побудьте вдома, розберіть шафи, помийте вікна, підклейте шпалери, не знаю... Не виходьте без супер потреби з дому... Будь ласка».

Ці прості і щирі слова вразили не лише телевізійників, а й багатьох глядачів. Хто така Ольга Самохвалова і чому вона так відчайдушно просить нас побути вдома?

Жінці 36 років. Вона працює у сфері реклами. До хвороби займалася кейтерінгом – організовувала харчування знімальних груп. У неї діагностували рак. Кілька років раніше такий же діагноз поставили її мамі. На лікування родина Ольги вже витратила близько 100 тис. дол. Через оголошений карантин ризикує не отримати життєво необхідне лікування закордоном. До діагнозу Ольга мріяла відкрити власний ресторан. Але вже третій рік усі гроші сім’ї йдуть на здоров’я: три складні операції, одна хіміотерапія. Україна, Ізраїль, Німеччина, Туреччина, тепер Іспанія…

Ольго, Вам після закриття кордонів довелося припинити лікування?

Так, зараз є така проблема, оскільки вся якісна діагностика та консультація, яка мені потрібна, на жаль, за кордоном. Я навіть думала про переїзд до Іспанії, бо там медицина не настільки дорога, як в Ізраїлі чи Німеччині, але при цьому дуже якісна. До карантину ми сиділи на валізах. Я дізнавалася, як там можна легально жити і заробляти, але, мабуть, із цього нічого не вийде, бо фінансова криза зачепить увесь світ. Світ після цієї пандемії буде іншим, і ми ще не знаємо, яким...

Ви були здивовані, що соціальні мережі і навіть деякі національні телеканали звернули увагу на Ваш пост?

Це було несподівано, хоча у мене багато френдів, бо спільнота медійників/кіношників велика (мій чоловік режисер реклами). Але писала я його лише для своїх друзів, не думала, що це піде аж так… Можливо, успіх був через це, що це актуально, і я просила від свого імені поберегти саме моє життя. Не було загальних фраз на кшталт «одягніть маску, бо це погано». Пост був дуже особистий – про мій страх, бо я майже три роки в цьому діагнозі, я пережила стільки болю від цієї хвороби, і зараз померти від коронавірусу мені страшно. Був крик душі, і це спрацювало.

Які у Вас шанси на одужання?

У мене 4 ступінь раку. Уже не може бути ніякого оперативного втручання через метастази у легенях та черевній порожнині. Первісний мій діагноз – «аденокарценома сигмаподібного відділу кишківника», у просторіччі «рак кишківника». У мене 4 можливі протоколи – ми спробуємо всю «хімію», і якщо вона не дасть відповіді, тоді мені залишиться кілька місяців. Зараз у мене є рік на боротьбу. На жаль, зараз онкологія вже невиліковна. Це доведено. Це хронічне захворювання. Хіба що є шанс хіміотерапією та правильним способом життя відтягувати неминучий кінець. Лікування має допомогти! Ми сподіваємося на це…

Хвороба забрала можливість народження дитини. Але ми не впадаємо у відчай. Якщо я видряпаюся, візьмемо дитинку з сиротинця.

У моєї мами теж онкологія, вона зараз теж проходить «хімію». Через це мені вдвічі страшніше. Я зараз не можу її побачити, ми розділилися через хвороби… У неї рак молочної залози, діагноз поставлено у 2007 році. Вона після операції увійшла в ремісію. Та після постановки мого діагнозу вона так плакала, так переживала, що хвороба повернулася… Але в мами все йде за планом. Пухлина зменшується. Все вдасться. У мене гірша ситуація.

На моє лікування ми вже витратили понад $100 000. Особисті заощадження і друзі допомогли на останню операцію. Держава відмовила навіть у мінімальній соціальній підтримці. Я інвалід 2 групи… Зараз Національний Інститут Раку взяв мене в програму клінічних досліджень. Це дуже гарний шанс. Дорогі препарати, діагностика, все за рахунок спонсора. Якби не ця програма, 1 курс мого лікування коштував би близько $ 3 000.

Я не здаюсь. Так, буває сумно. Але мені дуже допомагає чоловік, родичі та друзі. Я не одна.

Після програми щось змінилося? Почали писати в приватні повідомлення різні незнайомці, пропонувати якусь підтримку чи бодай просто співчувати?

Так, багато нових друзів додалося в ФБ – фейкові сторінки я почала фільтрувати і додаю лише тих людей, у яких є живі пости, живі світлини, ще щось… Дуже багато людей у приватних повідомленнях почали пропонувати мені звернутися до Бога, деякі люди радили лікуватися содою. Але оскільки я вже це все пройшла, то пояснюю людям, що на цьому етапі вірю в доказову медицину. У соду мені повірити дуже важко, і я не готова так ризикувати.

Що ми можемо зробити для Вас?

Мені складно про це говорити, бо я одна людина, і звертати прохання до всієї країни чи людства мені складно. Але якщо говорити глобально - від усіх онкохворих, то ми маємо щонайменше слухатися державних епідеміологів. Що швидше ми зупинимо цю хворобу, що швидше ми приберемо її з вулиць, то швидше онкохворі зможуть повернутися до звичайного життя – ми зможемо виходити на вулицю, не боячись, ми зможемо їздити на обстеження, не боячись, а для нас це життєво необхідно.

Зараз ми, вся планета, все людство, проходимо глобальну перевірку. Зараз уже не так важливо, хто створив, хто поширив цей вірус, для кого це вигідно. Зараз важливо одне: видертися з мінімальними втратами. Кожне життя святе, нехай це дідусь із глибинки або президент будь-якої країни.

Виконуйте вказівки держави, не ігноруйте їх. Так ви врятуєте тисячі життів. Ви, одна людина, одна сім'я, можете врятувати людство. Думайте про це. З таким девізом вам буде набагато легше пережити карантин і всю цю світову кризу.

Бережіть себе і своїх близьких.