Експерт: В Україні медичний менеджмент працює по принципу “гасіння пожежі”
20.01.2020 | Оксана Гунько
Низька якість медико-санітарних послуг стримує прогрес в покращенні показників здоров’я у країнах з усіма рівнями доходів. Про це йдеться у звіті Всесвітньої організації охорони здоров’я за 2018 рік. З якими викликами довелося зустрітися тим, хто втілював перші етапи медичної реформи в Україні? Які стереотипи, найтиповіші помилки та реакція в регіонах заважали підвищити ефективність впровадження якісних медичних послуг
Про це для GreenPost розповів Станіслав Грещишин, учасник команди екс-міністра охорони здоров’я України Уляни Супрун, а наразі виконавчий директор Arc.UA — неприбуткової громадської організації, мета якої створити аналітично-просвітницький центр що допомагатиме українцям раціонально та ефективно вирішувати проблеми у сфері охорони здоров’я, культури та безпеки.
В
Україні медичний менеджмент працює по принципу “гасіння пожежі”. Зараз, на жаль, ми повертаємось до
того, що охорона здоров’я не є пріоритетом на національному рівні. Ми бачимо як
спілкуються політики про питання у сфері медицини. В основному питання
вирішуються реактивно — коли щось “горить”: десь не вистачає ліків, десь не
вистачає грошей на лікування людей, десь сталося отруєння в дитячому таборі або
масова аварія. І майже ніколи не відбувається обговорень про системні рішення.
Охорона здоров’я має бути пріоритетом перших осіб. У політичній культурі таке
відношення зрозуміле внаслідок багаторічного ставлення українців до медичної
системи.
Лікарняне
середовище часто вороже до пацієнтів. «Совєцька» система 29 років в медицині відлякує людей. Ми усі
травмовані цією системою, зазвичай середньостатистичний українець не хоче
думати про лікування. Навіть, коли щось болить. Особливо люди старшого
покоління, вони до останнього не йдуть до лікарні лише тому, що медичне
середовище є ворожим. Пацієнт не розуміє, за якими правилами працює заклад, хто
за що відповідальний, які права та обов’язки у пацієнтів та лікарів.
Якість
обслуговування залежить від зв’язків. Якщо у людини немає знайомих лікарів, фінансового ресурсу, то
людина не бачить виходу із ситуації. Всі звикли вже до того, що лікарі
приймають гроші готівкою. Пацієнти бачать, що наче фінанси в бюджеті
виділяються, але в лікарні все одно нічого немає і потрібно самим все купувати.
Лікарі бачать офіційні зарплати та спостерігають, на яких машинах приїжджає
керівництво лікарні або держслужбовці департаментів охорони здоров’я.
Лікувальна
безпека громадського здоров’я відсутня. Питання охорони здоров’я і громадського здоров’я стосуються
лікувальної безпеки. Якщо громадяни бачать, що про їхнє здоров’я не дбають, то
це знижує довіру до медичних інституцій і держави загалом. На превеликий жаль, у
«високих» державних кабінетах цього не розуміють. Найбільша проблема — коли
поширюється інформація про епідемії, про відсутність вакцинації, про смертельні
випадки, щоб тримати людей в страху.
Досі не
існує екосистеми в медичній галузі, коли людина знаходиться в центрі уваги і
система працює якісно, прозоро, зрозуміло, чесно і людина не боїться цієї
системи.
| «У всіх країнах масово поширені такі явища — постановка неточних діагнозів, помилки при призначенні ліків, проведення неякісного або непотрібного лікування, використання слабкої або невідповідної вимогам безпеки матеріально-технічної бази або методів роботи клінічних установ або відсутній необхідний досвід медичних працівників». (Зі звіту ВООЗ, 2018) |
Відсутні
медичні установи, які працюють в цілях профілактики. В Україні тривалий час були відсутні
інституції, які б вчили людей правильно харчуватися та здійснювати заходи
профілактичні, вчасно проходити обстеження.
Центр
громадського здоров’я, який створено у 2016 році має займатися здоров’ям
громадян, профілактикою та вакцинацією. Ця робота дуже кропітка і потребує
тривалого процесу налагодження роботи в регіонах, створення інформаційної
кампанії та комунікації, роботи з різними державними органами. Вона ведеться,
але потрібен час.
Лікарі
мають дбати про здоров’я пацієнтів, а не лікувати їх. У кожного громадянина є можливість
укласти договір з педіатром або з терапевтом — це новий формат співпраці. Лікар
відповідає за здоров’я конкретних людей в своєму місті чи районі. Це чинник етичний,
він дбає про здоров'я людей. Лікар зацікавлений фінансово — йому платять за
супроводження кожного пацієнта. Це свого роду ментор, який допомагає людині
налагодити здоров'я, позбутися негативних звичок, які погіршують здоров’я. Ця
культура тільки будується.
І ми
помітили, що серед лікарів-терапевтів дуже виріс запит на навчання. Вони хочуть
покращити якість своїх послуг — це дуже гарний сигнал, почали з’являтися масові
курси підвищення кваліфікації, як будувати сервіс і відносини з пацієнтом і ця
тенденція продовжується.
Якщо
пацієнту пропонують оплатити безплатні медичні послуги — краще звернутися на
гарячу лінію. Будь-яке
звернення до департаменту охорони здоров’я — це завжди фіксація порушення, на
такі звернення можуть відповісти не завжди одразу, але з часом вони можуть дуже
допомогти пацієнту. Ми стикалися з такими випадками, коли пацієнти усно
зверталися до міністерства, а ми не могли діяти, тому що формально звернення не
було. Розуміємо, що люди бояться.
Є урядова гаряча лінія, є місцеві гарячі лінії, можна залишати анонімні звернення і вони обов'язкові до розгляду. Це все фіксується — не відреагувати на це державні органи не можуть.
На
посаду головного лікаря має відбуватися конкурс, а не призначатися особа. Важливо, щоб у медичних закладах
вивішували публічно документи про наявність ліків. Якщо це не робиться — це
порушення.
Звернення
на урядову лінію НСЗУ 1677 (Національна служба здоров’я України) мають наступну
силу. Якщо громадянин звертається і говорить, що від нього вимагали гроші за
надання послуг, які мають бути безкоштовними (є офіційний перелік), то НСЗУ може прийняти рішення — призупинити дію контракту з
конкретним медичним закладом. А це повна втрата фінансування. Раніше такого не
було, тепер такий важіль буде працювати. Ніхто з громадян не має право вимагати
гроші, бо вони за це вже заплатили своїми податками.
На
первинній ланці у нас був приклад, коли адміністрація закладу свідомо внесла
некоректну інформацію про декларації в систему. Після категоричної реакції НСЗУ
– подібні спроби зупинились по всій країні.
В
Україні лікарська помилка не позбавляє лікаря практики. Якщо пацієнт поскаржився на халатне
або помилкове призначення лікування, на місцевому рівні комісія розглядає справу
— можуть визнати, що лікар діяв не по протоколу. Міністерство рекомендує
закладу звільнити лікаря. Але зараз проблема в тому, що лікарям, які поступили
непрофесійно, виносять догану, але їх не позбавляють робочого місця. Звільняють
в тому, випадку, якщо є публічний резонанс. Це не позбавляє можливості лікарю
змінити заклад і влаштуватися на роботу в інший медичний заклад.
Тому
планувалося впровадити в Україні медичне ліцензування для того, щоб лікаря
можна було звільнити за непрофесіоналізм — забрати у нього ліцензію. Це зовсім
інший рівень відповідальності. І такий підхід мав би впливати на всю сферу
медичного обслуговування.
| «Найгірші справи в країнах з низьким і середнім рівнем доходів, де 10 відсотків госпіталізованих пацієнтів приречені заразитися інфекцією під час перебування в стаціонарі, в той час як в країнах з високими доходами цей показник становить сім відсотків». (Зі звіту ВООЗ, 2018) |
Питання
рівня освіти медиків залишається відкритим. Реформа медичної освіти потребує великих зусиль, бо, на жаль,
залишаються випадки, коли дипломи купуються, і це велика проблема для медичних
установ, які потім наймають таких лікарів лікувати людей.
Arc.UA — неприбуткова громадська організація, мета якої створити аналітично-просвітницький центр, що допомагатиме українцям раціонально та ефективно вирішувати проблеми у сфері охорони здоров’я, культури та безпеки. Організація заснована у листопаді 2019-го року доктором Уляною Супрун, режисером Володимиром Тихим та істориком Станіславом Грещишиним.
