Деменція: коли забудькуватість стає симптомом хвороби
Ми часто говоримо про ментальне здоров’я, намагаємося берегти нервову систему, вибудовувати життєві пріоритети, щоб триматися в непростих обставинах. Адже, мабуть, один із найбільших страхів людини — втратити пам’ять і поступово перестати впізнавати тих, хто поруч.
Ми часто говоримо про ментальне здоров’я, намагаємося берегти нервову систему, вибудовувати життєві пріоритети, щоб триматися в непростих обставинах. Адже, мабуть, один із найбільших страхів людини — втратити пам’ять і поступово перестати впізнавати тих, хто поруч.
На жаль, все частіше ситуації з втратою пам'яті перестають бути для нас лише популярними сюжетами драматичних фільмів. Вони стають для нас реальними історіями людей, які поруч з нами, коли деменція стається з гашими рідними, близькими, чи власне, самими нами.
Деменція — це синдром, за якого порушуються пам’ять, мислення, мовлення та здатність виконувати повсякденні справи. Вона не є нормальною частиною старіння і може бути наслідком різних захворювань або пошкоджень головного мозку.
Про те, як розпізнати перші ознаки деменції, хто перебуває у групі ризику, чи впливають на пам’ять стрес і безсоння та що можуть зробити люди для збереження когнітивного здоров’я, розповідає лікар-психіатр, психотерапевт, невролог Ганна Чередниченко
— Що таке деменція і чим вона відрізняється від звичайної забудькуватості, яка може виникати з віком?
— Коли стирається пам’ять, іноді залишається лише оболонка людини. У мене була пацієнтка, чоловік якої страждав на хворобу Альцгеймера. Вона дуже точно сказала про нього: «Мого чоловіка забрали інопланетяни, а мені залишили оболонку». Спочатку втрачається так звана фіксаційна пам’ять — людина перестає пам’ятати те, що відбувається зараз. У міру розвитку деменції втрата пам’яті охоплює дедалі давніші події. Водночас спогади з раннього дитинства, молодості або професійного життя можуть зберігатися досить довго.
Пригадується, на одному з концертів Леді Гага дала можливість заспівати 90-річному співакові, який мав хворобу Альцгеймера. Він пам’ятав пісню і зміг її виконати, хоча багато іншого вже не пам’ятав.
— Які перші ознаки деменції не варто ігнорувати?
— На початковій стадії людина починає системно губити речі. Наприклад, може покласти телефон у холодильник, забути, куди поділа ключі, і не пам’ятати, де їх шукати. Системно забуваються слова, назви, людина не може згадати, про що була розмова, і навіть підказка вже не допомагає. Втрачається здатність засвоювати нову інформацію, робити кілька справ одночасно. Наприклад, раніше людина могла одночасно слухати телевізор і в’язати, а згодом уже не може цього робити.
Пізніше втрачається здатність доглядати за собою: людина може не розчесатися, погано почистити зуби. Особливо це помітно у тих, хто раніше дуже ретельно стежив за своєю зовнішністю. Такі зміни відрізняють людину від тієї, якою вона була раніше.
— Чи може людина сама зрозуміти, що з її пам’яттю щось не так, чи частіше це помічають оточуючі?
— Людина сама може це помітити. У моїй практиці були різні випадки. Зазвичай людина сама звертає увагу на зміни, якщо вона молодша або якщо, наприклад, її мама чи батько мали деменцію. Тоді є певна настороженість щодо власного стану, і людина звертається раніше. Але частіше до лікаря своїх батьків приводять уже діти.
У старшому віці людина спочатку може вважати, що проблеми з пам’яттю — це нормально через її вік. А потім, коли зміни стають очевидними, критика до свого стану вже може бути втрачена. Людина перестає помічати, що з нею щось не так. Випадки, коли пацієнт із деменцією сам звертається до лікаря, у моїй практиці були, але вони нечасті.
— Чому виникає деменція? Які найпоширеніші причини?
— Два найпоширеніші типи деменції у світі — це хвороба Альцгеймера і судинна деменція. Є спадковість і щодо хвороби Альцгеймера, і щодо інших форм деменції. Відслідковують певну генетичну схильність. Але буває і так, що генетичної схильності немає, а деменція все одно виникає. Якщо в родині хвороба Альцгеймера виникала у відносно ранньому віці, наприклад до 60 років, можна розглянути генетичне тестування самого пацієнта та родичів першої лінії на наявність генів, які зумовлюють схильність.
Це, звичайно, не означає, що можна гарантовано захиститися від розвитку хвороби. Але така інформація може допомогти звернути увагу на фактори ризику і докласти максимум зусиль, аби захворювання, якщо воно виникне, розвинулося якомога пізніше.
— Чи є фактори, які можуть підвищувати ризик розвитку деменції або пришвидшувати її розвиток? Зокрема, чи впливають на пам’ять хронічний стрес, тривожність і безсоння, які сьогодні переживають так багато українців?
— Впливають, безумовно. Є глобальні дослідження, зокрема регулярні оновлення в журналі The Lancet, щодо факторів ризику деменції, на які ми можемо впливати. Якщо раніше говорили про 9–11 таких факторів, то зараз їх уже 14. Вони розподіляються за віковими категоріями.
До 18 років дуже важливо отримати повну освіту. Освіта формує когнітивний резерв — певну кількість знань і нейронних зв’язків, які допомагають мозку довше зберігати свої функції. Продовжувати навчання, незважаючи на вік, дуже корисно. Це формує нові зв’язки, які дають можливість більшій кількості нейронів виживати, коли розвиваються вікові або судинні зміни і навіть хвороба Альцгеймера. Вища освіта дає більше шансів не отримати деменцію, хоча, звичайно, не гарантує стовідсоткового захисту.
Дуже важливо також навчатися новому. Наприклад, літній людині корисно навчитися користуватися смартфоном, YouTube, інтернетом. Якщо ми можемо це робити, ми продовжуємо використовувати свої когнітивні можливості.
Тому не потрібно постійно робити за наших батьків, дідуся чи бабусю те, що вони можуть зробити самостійно: увімкнути пральну машину, розібратися з комп’ютером чи телефоном. Нехай вони роблять це самі. Це також протективний фактор.
— А чи може, навпаки, нашкодити різка зміна звичного середовища для літньої людини?
— Так. Наприклад, коли літніх батьків забирають із села до міста, щоб їм було зручніше і щоб за ними можна було доглядати, то це, щоб дітям було зручніше. А якщо вирвати літню людину зі звичного середовища, де вона все знає, орієнтується і самостійно себе обслуговує, це може значно погіршити її стан. Для людини важливо зберігати звичне середовище та можливість залишатися самостійною настільки, наскільки це можливо.
— Хто належить до групи ризику розвитку деменції?
— Це люди з артеріальною гіпертензією, ожирінням, цукровим діабетом, високим рівнем холестерину. Саме ці фактори в середньому періоді життя дуже сильно впливають на розвиток деменції. Тому потрібно контролювати тиск і рівень холестерину, правильно харчуватися та бути достатньо фізично активними. Низький рівень фізичної активності — також фактор ризику. Важливо контролювати рівень глюкози в крові. Якщо виявлено цукровий діабет, його необхідно лікувати.
— Слух і зір. Який вони мають стосунок до пам’яті?
— Втрата слуху — фактор, прямий вплив якого на розвиток деменції почали досліджувати відносно недавно. Зниження зору також має значення. Ми отримуємо величезну кількість інформації через зір і слух. Якщо ми отримуємо менше інформації із зовнішнього середовища, мозок обробляє менше інформації. Він не може запам’ятати те, чого не бачив або не чув. Тому, коли починає знижуватися слух і родичі говорять: «Ні, слуховий апарат я ще не хочу, я що, такий старий», це може бути неправильним підходом. Якщо слуховий апарат може допомогти людині краще чути, його використання дає змогу зберігати доступ до інформації та підтримувати когнітивну активність.
Також до факторів ризику належать шкідливі звички, алкоголь, вживання психоактивних речовин і депресія.
— Депресія може впливати на пам’ять?
— Безумовно. Те, що зараз відбувається з нами, — велика кількість факторів, які призводять до розвитку депресії. А депресія є значним фактором ризику розвитку деменції. Крім того, депресія часто супроводжується зниженням концентрації уваги. Людина не може зосередитися на сприйнятті нової інформації, цікавих чи радісних подіях. Вона концентрується на своєму поганому стані.
— А як щодо постійного споживання короткого контенту — TikTok, Reels, Instagram? Чи може це впливати на концентрацію та пам’ять?
— Є таке поняття, як «брейнрот» (від англ. brain rot — «гниття мозку», розмовний термін на позначення опису беззмістовного, низькоякісного інтернет-контенту - ред). Постійне споживання швидкого дофаміну, коротких відео, Instagram Reels, TikTok збіднює когнітивне навантаження і може призводити до зниження здатності до навчання, незацікавленості в навчанні та концентрації.
— Чи всі проблеми з пам’яттю означають деменцію? Чи існують зворотні причини погіршення когнітивних функцій?
— Так, є зворотні фактори. Наприклад, дефіцит вітаміну B12 може призводити до порушень пам’яті. У такому разі відновлення рівня вітаміну B12 може допомогти відновити пам’ять. На пам’ять також можуть впливати порушення роботи щитоподібної залози. Своєчасне лікування може призвести до відновлення функцій. Дефіцит заліза, до прикладу, низький феритин - не є фактором ризику деменції, але, звичайно, коли менше глюкози доставляється мозку, менше носіїв цієї глюкози, то думати стає трохи важче.
Тому, якщо людина відчуває, що пам’ять стала гіршою, ніж була раніше, варто звернутися до лікаря. Не потрібно самостійно призначати собі вітаміни чи лікування лише на підставі лабораторних показників. Лікар оцінює симптоми, супутні захворювання та результати обстежень і визначає, чи справді є дефіцит і чи потребує він корекції.
— Чи існують інші ознаки, крім проблем із пам’яттю, на які варто звертати увагу?
— Так. Насамперед це труднощі із засвоєнням нової інформації, плануванням, виконанням звичних справ, орієнтацією, мовленням. Важливим сигналом є саме системність змін. Якщо людина час від часу забуває, куди поклала ключі, це ще не означає деменцію. Але якщо вона регулярно губить речі, не пам’ятає нещодавніх розмов, не може засвоїти нову інформацію, перестає справлятися зі звичними справами — це вже привід звернутися до лікаря.
— Які ще зміни в поведінці можуть супроводжувати втрату пам’яті?
— Коли людина втрачає пам’ять, у неї часто виникають агресія та роздратованість. Людина просто не розуміє, де перебуває, що відбувається і чому це відбувається. Так виникають компенсаторні поведінкові реакції. Коли людина вже не просто щось забуває, а не впізнає рідних, стає агресивною, вона може мати багато сил: кудись бігти, чинити агресивні дії. А потім, коли настає спокійніша, пізніша стадія, людина може взагалі не вставати з ліжка. Саме цей період для родичів і доглядальників часто є дуже складним.
— Чи можна повністю вилікувати деменцію?
— Наразі повністю вилікувати деменцію неможливо. Водночас уже існують так звані моноклональні антитіла — препарати, які безпосередньо впливають на патологічні процеси та можуть значно відтермінувати розвиток хвороби. Вони дороговартісні й поки що для більшості людей недоступні. Але технології розвиваються. Те, що ми маємо зараз і що доступне пацієнтам, — препарати, які можуть сповільнювати прогресування деменції. Саме тому дуже важливо звертатися до лікаря і приводити своїх родичів на ранніх етапах.
— Чи можуть ліки, які людина приймає від інших захворювань, погіршувати пам’ять?
— Так. Є препарати, які можуть впливати на пам’ять. Тут важливе питання поліпрагмазії — коли людина приймає занадто багато ліків. Чим більше препаратів людина приймає у віці 60+, тим вищий ризик несприятливих взаємодій між ними. Деякі ліки також можуть впливати на пам’ять. Тому важливо періодично переглядати з лікарем усі препарати, які приймає людина, і не призначати собі додаткові ліки самостійно.
— Догляд за людиною з деменцією може бути дуже складним. Яку допомогу можуть отримати родичі та доглядальники?
— Людям, які доглядають за людиною з деменцією, також потрібна допомога та чіткі інструкції щодо того, як поводитися. В Україні є фонд «Незабутні». У них є друковані матеріали та інформація на сайті про те, як поводитися з людиною з деменцією і чим їй можна допомогти. Іноді у доглядальника просто немає ресурсу. Якщо є фінансова можливість, можна розглянути різні варіанти догляду. У нашому суспільстві часто вважається, що якщо ти віддав батька чи матір до спеціалізованого закладу, то ти від них відмовився. Але важливо зберегти ресурс і власне здоров’я — не лише заради себе, а й заради своїх дітей та інших членів родини. Якщо людина не справляється з доглядом, потрібно вчасно отримувати допомогу. У доглядальників також може розвиватися депресія, і вони можуть потребувати лікування.
— Чи може людина з деменцією залишатися фізично здоровою і жити ще багато років?
— Може. Людина може залишатися фізично достатньо сильною і жити досить довго. Деменція передусім впливає на когнітивні функції, але фізичний стан людини може тривалий час залишатися відносно добрим.
— Наскільки поширена деменція в Україні? Чи багато випадків залишаються невиявленими?
— За статистичними даними, в Україні близько 94% випадків деменції залишаються недіагностованими. Тобто реальний рівень поширеності може бути значно вищим. Проблема в тому, що зміни часто списують на старіння або інші захворювання, а люди просто не звертаються по допомогу. Загалом вважається, що в Україні близько 650 тисяч людей мають деменцію. Але фактичний показник, імовірно, значно вищий.
— Чи відрізняється поширеність деменції серед чоловіків і жінок?
— Серед жінок показник вищий. На це можуть впливати різні чинники, зокрема гормональні зміни та менопауза. До деяких видів деменції жінки мають більшу схильність. Протягом життя вони також можуть зазнавати впливу різних негативних факторів.
— Ви згадували судинну деменцію. Що саме її спричиняє?
— Судинна деменція пов’язана з ураженням дрібних судин, зокрема через гіпертонію, мікроінсульти та інсульти. Хвороба Альцгеймера і судинна деменція — найпоширеніші типи деменції. Тому дуже важливо контролювати артеріальний тиск. Наприклад, показник 140 на 90 — це вже не норма. Не варто говорити про якийсь «робочий тиск». Тиск має бути нормальним.
— Що людина може робити щодня, щоб підтримувати здоров’я мозку і знижувати ризик появи деменції?
— Потрібно бути фізично активними, соціально активними, цікавитися новими знаннями.Читати книжки, розгадувати головоломки, займатися справами, які потребують роботи руками. В’язання, наприклад, тренує моторику. Можна пересаджувати квіти, танцювати, співати. Дуже корисне соціальне спілкування. Наприклад, є клуби для жінок 60+, де вони зустрічаються, спілкуються, доглядають за собою, співають. Якщо ще й танцюють — це взагалі чудово.
— Чи можемо ми говорити про те, що сучасний спосіб життя забирає частину нашого ресурсу пам’яті?
— Так. Постійне споживання непотрібної інформації в Instagram чи TikTok забирає певний обсяг оперативної пам’яті. Тривожність також забирає частину оперативної пам’яті. Якщо ми постійно думаємо, як піти в укриття чи коридор, що зробити, як пережити зиму, як впоратися з небезпекою, це також займає певний обсяг наших когнітивних ресурсів.Тому важливо розуміти: не кожна забудькуватість сьогодні означає деменцію. Але якщо зміни стають системними й починають заважати повсякденному життю, не варто списувати їх лише на вік або стрес.
І не менш важливо пам’ятати про тих, хто опікується людиною з деменцією. Догляд може бути фізично та емоційно виснажливим, тому звернення по допомогу — не прояв слабкості чи відмови від близької людини, а спосіб зберегти ресурс для себе і для неї.
Інформацію про підтримку людей із деменцією та їхніх родичів можна знайти на сайті благодійного фонду «Незабутні». https://nezabutni.org/
Також більше інформації можна занайти на сайті Центру громадського здоровя
Про турботу про себе та своє ментальне здоровя GreenPost вже писав тут, а про збереження власної психіки взимку ось тут
Команда GreenPost дякує лікарці-неврологу, психотерапевту, психіатру Ганні Чередниченко за цю важливу розмову, а своїм читачам бажає міцного фізичного та ментального здоров'я!
Більше новин читайте на GreenPost
