Бойові глисти й комарі, танкісти-камікадзе та документи на суржику: 10 найяскравіших фейків 2022 року

Рік, коли почалася війна, став золотим часом для промисловості пропагандистських фейків. Рідкісний день обходиться без нової брехні про злодіяння ЗСУ та українську владу, успіхи Росії на полях битв і в економіці, а також тяжке становище країн Заходу, що підтримують Україну. The Insider обрав 10 найяскравіших зразків.

«Україна імені Леніна»

Коли до початку «спеціальної військової операції» залишалося менше ніж три доби, Володимир Путін звернувся до росіян з промовою з приводу визнання незалежності проголошених сепаратистських республік Донбасу. Щоправда, про ці республіки він мало що говорив, мова майже повністю складалася з фейків про Україну. Ось один із найефектніших:

«Сучасна Україна цілком і повністю була створена Росією, точніше, більшовицькою, комуністичною Росією. Цей процес розпочався практично відразу після революції 1917 року, причому Ленін і його соратники робили це дуже грубим по відношенню до самої Росії способом — за рахунок відділення, відторгнення від неї частини її власних історичних територій. У мільйонів людей, які там мешкали, звичайно, ніхто ні про що не питав. <…> Внаслідок більшовицької політики і виникла радянська Україна, яку і в наші дні можна з повною підставою назвати „Україна імені Володимира Ілліча Леніна”. Він її автор та архітектор».

Насправді вперше Українську республіку проголосила у червні 1917 року Центральна рада у Києві як автономію у складі Росії. У листопаді того ж року, вже після більшовицького перевороту в Росії, було проголошено Українську Народну Республіку. Формально вона перебувала у федеративних відносинах із Росією, але більшовики її не контролювали і більшовицький уряд у Петрограді вона не визнавала. З більшовицькими Радами, що з'явилися трохи пізніше, претендували на роль центру влади, республіка була в конфліктних відносинах. У січні наступного року Україну було окуповано Німеччиною, Верховну раду розігнали. Після поразки Німеччини у Першій світовій війні УНР було відновлено, її центральний орган — Директорію — очолив спочатку Володимир Винниченко, а потім Симон Петлюра. Тоді ж у Москві було створено більшовицький тимчасовий робітничо-селянський уряд України; його формування розпочали наступ і захопили значну частину України. Пізніше війська УНР, скориставшись настанням білогвардійських Збройних сил півдня Росії під командуванням Антона Денікіна, зайняли Київ, але були вибиті звідти білогвардійцями, які не визнавали ідеї української державності. Внаслідок цього Україну повністю захопили більшовики.

Таким чином, «Україна імені Леніна» з'явилася внаслідок збройного захоплення влади ставлениками московського більшовицького уряду, причому українська держава на той момент уже існувала. Зрозуміло, вона проіснувала набагато довше, ніж знищена їй УНР, але проголошення незалежності 1991 року стало відновленням спадкоємності з зруйнованою більшовиками державою.

Єврейське коріння Гітлера

В інтерв'ю італійській телекомпанії Mediaset міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, розмірковуючи про так звану денацифікацію України, заявив:

«Він [Володимир Зеленський] висуває аргумент: яка у них може бути нацифікація, якщо він єврей. Можу помилитися, але у Гітлера теж була єврейська кров. Це абсолютно нічого не означає. Мудрий єврейський народ говорить, що найзапекліші антисеміти, як правило, євреї. „У сім'ї не без виродка”, як у нас кажуть».

Лавров мав на увазі історію, яка з’явилася ще за життя Гітлера — про те, що бабуся фюрера була служницею в єврейській родині з австрійського міста Граца і народила від свого господаря на прізвище Франкенбергер, який потім виплачував їй аліменти. Історію, мабуть, вигадав один із наближених Гітлера Ганс Франк, страчений за вироком Нюрнберзького трибуналу; вона згадується в його мемуарах, що вийшли після війни.

Історик Олександр Клінг, автор книги «10 міфів про Гітлера», з'ясував, що ніякої родини Франкенбергерів у Граці в ті роки не було, а виплата аліментів у тодішній Австрії не практикувалася. Гітлер справді не афішував свого походження, але ймовірніше, що приховував він не єврейське коріння, а інцест: швидше за все, його мати була племінницею його батька.

Пізніше канцелярія прем'єр-міністра Ізраїлю Нафталі Беннета повідомила, що у телефонній розмові з прем'єром Путін вибачився за слова свого міністра. Російська сторона публічних заяв із цього приводу не робила.

Від бойових глистів до бойових комарів

Кремлівські пропагандисти і до війни вигадували фантастичні історії про те, що США створили в Україні секретні лабораторії, де працювали над біологічною зброєю, але під час війни політ їхньої фантазії досяг небувалих висот. У березні начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗС РФ генерал-лейтенант Ігор Кирилов заявив, що витік штаму з такої лабораторії у Херсоні у 2019 році у викликала спалах дирофіляріозу — зараження людського організму хробаками-паразитами, різновидом глистів. Щоправда, він не врахував, що як біологічна зброя збудник дирофіляріозу абсолютно безперспективний: у цієї хвороби інкубаційний період триває близько півроку, та й ніякої шкоди, окрім неприємних відчуттів, людині вона майже ніколи не завдає. Заражаються дирофіляріозом зазвичай через укуси комарів, до яких личинки потрапляють, як правило, від домашніх собак.

У квітні Кирилов повідомив про досліди над пацієнтами харківської психіатричної лікарні, які проводили у біолабораторії у місті Мерефа. Ось тільки лабораторії там ніколи не було. 2013 року оголосили про плани створити там лабораторію інфекційних хвороб тварин, але це викликало таку хвилю протесту, що від планів відмовилися.

У травні кремлівські ЗМІ повідомили, що в Маріуполі взято в полон канадського генерала Тревора Кадьє, керівника військової біологічної лабораторії, нібито розгорнутої на заводі «Азовсталь», яка працювала зі смертельними вірусами. Такий генерал у канадській армії справді був, його навіть призначили командувачем сухопутних сил, але на посаду він так і не вступив і змушений був подати у відставку через звинувачення у сексуальних домаганнях. Після цього у квітні він вирушив добровольцем на війну в Україну. Правда, до моменту його звільнення з канадської армії Маріуполь був уже повністю блокований і зовсім незрозуміло, як він міг потрапити до обложеного міста. І головне: бойовий офіцер Кадьє, який брав участь у військових діях у Боснії й Афганістані, а пізніше керував стратегічним штабом, ніколи не мав жодного відношення до біолабораторій. У червні Кадьє повернувся до Канади.

У жовтні постпред Росії в ООН Василь Небензя повернувся до теми бойових комарів і заявив, що США має запатентований дрон, який може переносити комах, заражених небезпечним вірусом. І цього разу не збрехав: такий патент існує й перебуває у відкритому доступі. Небензю не збентежило те, що американська влада патент чомусь не засекретила. А річ у тому, що в США, щоби щось запатентувати, достатньо довести, що ідея чи конструкція не запатентована кимось раніше. Цим користуються жартівники, які, сплативши невелике мито, патентують абсолютно абсурдні винаходи. Один із таких «винахідників», що ховається під псевдонімом Калверт С. Мілл, і створив «комариний дрон»; йому ж належать такі видатні винаходи, як пістолет, що заліплює очі клеєм, куля, що викликає інсульт, та піна для знерухомлення роботів.

Провокація на знесеному хімзаводі

У квітні представник Міноборони Ігор Конашенков, який поставив виробництво фейків на потік, повідомив про «велику провокацію», що готується українськими спецслужбами, з використанням отруйних речовин на заводі «Хімпром» у Первомайську Харківської області: там замінували сховище зі 120 т хлору, щоб підірвати його та звинуватити в цьому Росію.

Підвело фантазерів із Міноборони те, що завод «Хімпром» існує хіба що на штабних картах, які, певне, давно не оновлювали. 2013 року його знесли. На супутникових знімках Google і Яндекса видно, що на місці колишніх цехів не залишилося нічого, а в мережі можна знайти і відео 2013 року, на якому відображено вибух однієї із заводських будівель. Розібрано навіть залізничні колії, які колись вели до заводу. Жодного сховища хлору там, зрозуміло, немає і бути не може.

Бойовий наркотик із сечогінною дією

У травні ТАРС поширила заяву полоненого бійця українського батальйону «Донбас», який розповів, що українських військових накачували спеціальними наркотиками, від яких у них зникав страх і знижувався больовий поріг. Він повідомив і назву одного з таких препаратів: теофідрин. Наступного дня заступник голови комітету Держдуми у справах СНД, євразійської інтеграції та зв’язків зі співвітчизниками Віктор Водолацький стверджував уже, що сам «бачив у рюкзаках загиблих націоналістів по 300 г і більше спеціальних наркотиків, особливо багато їх у азовців».

Ось тільки ніякого теофідрину немає. Є теофедрин — протиастматичні ліки, що випускаються як в Україні, так і в Росії, що розслабляє гладком'язову оболонку бронхів. Окрім того, цей засіб має стимулюючу дію на серцевий м'яз, посилює коронарний кровотік і має м'який сечогінний ефект. Останнє в бою, за логікою співрозмовника ТАРС, мабуть, особливо потрібне.

Відомо, що у XX столітті в арміях різних держав застосовували наркотичні засоби, зокрема амфетамін, для підвищення тонусу та працездатності солдатів, зняття втоми. Але щодо якоїсь особливої люті, що викликається речовинами, можливо, на авторів фейку вплинула непідтверджена версія про мухомори, які робили давньоскандинавських берсерків шаленими в бою.

Інсценування для західних журналістів у Бучі

У травні прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив:

«Найстрашніше, напевно, те, що ми побачили в плані ось цієї жахливої інформаційної війни — це потоки брехні, це фейки, це інсценування, часом настільки жахливі, наскільки людська свідомість не може собі уявити. Я маю на увазі, наприклад, майстерно кровожерливо зроблене інсценування у Бучі під Києвом. Зрозуміло, що українські фахівці навряд чи могли б так високопрофесійно працювати, там на них працює армія компаній, піар-компаній, телевізійників, інформаційних радників, спеціалістів з інформаційної війни».

І в одному він має рацію: здійснити таке інсценування українські фахівці самотужки не могли. І не своїми теж взагалі ніхто не міг би. Загиблі жителі впізнані. Супутникові знімки доводять, що тіла вбитих мешканців Бучі з'явилися на вулицях ще в середині березня, а місто було звільнено від російської окупації 1 квітня.

Прокремлівські блогери та ЗМІ намагалися надати докази того, що зйомки постановочні. В одному з відеофрагментів створювалося враження, ніби один із трупів ворушить рукою. Насправді така ілюзія створювалася через заломлення променів у краплі води на склі автомобіля, з якого було знято фрагмент. В іншому відеоролику нібито можна було побачити, як на дорозі розкладають трупи, тягнучи їх на тросі. Насправді там було знято, як прибирають із дороги тіла загиблих, а тягнути на довгому тросі доводилося, бо були побоювання, що вони можуть бути заміновані.

Француз Адріан Боке, який нібито побував у Бучі з гуманітарною місією, розповідав, що «особисто бачив американських кінооператорів, які здійснювали фальшиву кінозйомку з місця подій і влаштовували інсценування». За його твердженням, у Бучу звезли тіла загиблих із багатьох інших місць, щоб створити видимість масової бійні. Але французькі журналісти за даними про перетин польсько-українського кордону встановили, що Боке ніяк не міг потрапити до Бучі в перші дні після звільнення, у нього просто не було часу.

Секретні документи на суржику

Окремий фейковий жанр — публікація про секретних документів, захоплених доблесними російськими військами в захоплених штабах чи здобутих щонайменше доблесними патріотичними хакерами. Але з виготовленням їх виникли несподівані труднощі: вони мають бути українською мовою, а з цим у пропагандистів, виявляється, все непросто. У червні РІА «Новости» опублікувало оперативний план, виявлений у розташуванні полку «Азов»; план наказував займати оперативні позиції у житлових будинках. Написано текст українською, але автори не помітили, що над ним красується російський гриф «секретно» замість українського «таємно».

За кілька днів у «Известиях» з'явилася фотографія чергового українського «секретного документа», що має відношення до загадкових українських біолабораторій, які співпрацюють зі США. Цього разу з грифом «таємно» автори впоралися, але виникли інші проблеми: схоже, вони скористалися машинним перекладачем. «Личное дело» переклали українською як «особиста справа», хоча має бути «особова справа». І цілком феєрично виглядає відмітка про реєстрацію документа в СБУ: там вказана адреса «ул. Володимирська, 33, г. Київ» замість «вул. Володимирська, м. Київ».

У грудні «Російська газета» опублікувала документ, нібито здобутий хакерами; це був секретний лист начальника Кадрового центру ЗСУ начальнику Генштабу з інформацією про кількість загиблих українських військових, які офіційно вважаються зниклими безвісти. Цифри там були абсолютно фантастичні, але українська мова цілком правильна. І лише в одному місці виробники документа помилилися: не помітили, що у реквізитах листа у даті стоїть російський привід «от» замість українського «від». Окрім того, вони заплуталися у правилах документообігу та надрукували свою фальшивку на бланку не того відомства.

Але не лише секретні документи намагаються підробляти пропагандисти. У вересні в «Російській газеті» з'явилася зроблена нібито в українській школі фотографія стенду, на якому вивішена пам'ятка для учнів, яка закликає розповідати вчительці, якщо їхні батьки вдома говорять російською, дивляться російські телеканали чи лають Зеленського. Творець цього фейку безнадійно плутається в українській граматиці: вигадує форму наказового способу дієслова «розповісти», хоча такої форми у нього немає, і відміняє слово «вчителька» за правилами російської мови. Наступного дня в соцмережах почали розповсюджувати відредагований варіант, де виправили ці помилки, але чомусь зробили нові, поправивши те, що в першій версії було правильно.

Потоплення списаного корабля

Можливо, пропагандистам довго не давала спокою доля потопленого флагмана російського Чорноморського флоту — крейсера «Москва», — і за два місяці за нього помстилися. У червні ТАРС та багато інших ЗМІ прозвітували про чергову «перемогу» російської армії: у Дніпро-Бузькому лимані було потоплено корвет «Вінниця», що обороняв місто Очаків. Стаття проілюстрована відеороликом, де добре видно корвет, що завалився на бік, і його бортовий номер.

От тільки «Вінниця» нічого не боронила. У січні 2021 року корвет 1975 року споруди був списаний і очікував на вирішення своєї долі: його могли або перетворити на музей, або порізати на металобрухт. Про це співробітники «Известий» могли б дізнатися, якби не полінувалися зазирнути у «Вікіпедію». Натомість вони написали, що корабель був списаний чи то у США, чи то у Великій Британії і потім поставлений Україні, хоча насправді його збудували на суднобудівному заводі імені Горького у Зеленодольську.

Продаж нової французької САУ противнику

Наприкінці червня кремлівські ЗМІ відрапортували про черговий великий успіх: російські війська захопили дві щойно передані Україні французькі самохідні артилерійські установки Caesar. Цілі та неушкоджені. Послалися при цьому на твіт маловідомого лівого французького політика Режиса де Кастельно. Повідомили, що САУ доставлені для вивчення на Уралвагонзавод, а в YouTube з'явився навіть відеоролик, який повідомляв про це досягнення. Щоправда, його було змонтовано з кадрів відеоролика ЗСУ; жодної картинки з самохідками, що потрапили до Росії, не було. Єдиним джерелом інформації виявився твіт де Кастельно, який жодним словом не обмовився про те, звідки в нього інформація, натомість використав це як привід для критики французької влади за їхню підтримку України.

Але це була лише прелюдія. За тиждень кремлівські пропагандисти написали, яким чином САУ потрапили до рук росіян. Виявилося, що українські військові їх просто продали противнику по $120 000 за штуку. Взагалі Caesar коштує близько $7 млн, але, мабуть, дуже потрібні були гроші. Джерелом інформації цього разу виявився блог під назвою Bulgarian Military. А єдиним його джерелом... той самий старий твіт Режиса де Кастельно. Той, щоправда, про продаж нічого не писав, але болгарський блогер залучив експерта, німецького професора, і той заявив: «Кінцівка коментаря — „Спасибі, Макроне, ми платимо” — припускає, що Режис де Кастельно вважає, що дві гаубиці не було кинуто і тому захоплено, а продано. Іронія в даному випадку дуже сильна, щоб ігнорувати цей факт».

Як із цієї фрази випливає, що українці продали САУ ворогові, зрозуміти неможливо, але берлінському професору видніше. Він, до речі, фахівець із політики у галузі кліматичних змін. Він вважає, що відбувся продаж за допомогою посередника, військового дилера. Доказів у професора немає, але він «посилається на міркування, які висловлюються в колах, до яких він належить». До яких таких кіл належить дослідник кліматичної політики, залишається лише здогадуватися.

Танкісти-камікадзе із завареними люками

У грудні РІА «Новости» опублікувало матеріал під заголовком «Розвідник розповів, як здаються заварені у танках українські військові». Розповідав він таке: «Українські танкісти, яких заблокували зовні у власних танках, повільно їдуть здаватися, відвернувши гармату, а потім вистукують зсередини бронею сигнал SOS. <…> Тобто робилося все, щоб екіпаж не міг залишити машину. Вони з них насильно вчинили смертників. Але вони також хочуть жити. <…> Відвертають башту (гарматою. — Прим. ред.) назад, повільно проїжджають до нас на позиції і зупиняються, глушать двигун. З танку чути крики й удари. В основному б'ють три короткі — три довгі — три короткі, тобто сигнал SOS. Наші техніки витягують їх звідти».

Політ фантазії авторів виявився настільки високим, що не витримали навіть оглядачі цілком прокремлівського «Військового огляду». Вони пояснили, що заварити танковий люк у польових умовах узагалі навряд чи можливо, броня піддається зварюванню важко. До того ж у танка є люк у днищі, і щоб отримати доступ до нього, танк треба загнати на естакаду. Крім того, танк потребує обслуговування та поповнення боєкомплекту, що неможливо, якщо він заварений, та й екіпаж повинен щось їсти. А перетворювати дорогий танк на одноразову машину якось зовсім безглуздо. Історія про те, як російські військові розблокують заварений танк «болгаркою», вже зовсім фантастична: звідки, цікаво, в окопах «болгарка»? І нарешті, поведінка екіпажу, який смиренно чекає, доки його заварять, а після цього їде здаватися в полон, не пояснити нічим.

Також ми розповідали, що «російська армія перемагає НАТО»: пропагандисти отримали методичку Кремля, як правильно підбивати підсумки року.