Безлад і діти: наскільки це нормально і що з цим робити

У будинку, де є діти, завжди буває безлад: розкидані іграшки, пролитий сік, крихти від печива. Багато батьків нервуються через це, лають дітей, постійно наводять порядки та змушують малюків це робити. Інтернет рясніє майстер-класами, де батькам дають поради, як привчити дітей до порядку. Європейські науковці проводять дослідження, намагаючись зрозуміти схильність дітей до розкидання речей.

Тим часом психотерапевти стверджують, що бардак — це і є життя, а ідеальний порядок не принесе дитині щастя. Про це розповідає «Дефектологія».

Чому в дитячій завжди безлад

Як відомо, світ почався з хаосу, а в дитячій кімнаті якраз і відбувається цей самий хаос: скрізь розкидані іграшки, фломастери, фарби, малюнки. Психологи радять батькам не перестаратися у наведенні порядку там, де граються їхні дітки.

Річ, яка, як здається, лежить не на своєму місці, насправді може лежати саме там, де вона має бути. Дорослим здається, що місце книжкам на книжковій полиці, а діти вважають, що книжки мають лежати на підлозі. Тим самим вони ніби позначають свою територію. Це стосується і дорослих, коли, наприклад, на робочому місці у людини твориться хаос, але вона чудово знає, де у неї лежить щоденник чи важливі документи. Це її особистий простір, і вона організувала його так, як їй зручніше.

Дитячі психологи кажуть, що безлад у дитячій кімнаті не завдає жодної шкоди, навпаки, надає користь у розвитку малюків.

Таким чином вони розвивають мислення та тренують мозок. Аби знайти бажану іграшку, спочатку дітки повинні уявити, як вона виглядає, а потім включити логіку і здогадатися, де вона може знаходитися. Варто відзначити, що бардак переважно відбувається в робочому просторі у творчих натур. Художник, наприклад, добре знає, де знайти потрібний йому пензлик, хоча збоку може здатися, що в цьому хаосі нічого неможливо відшукати.

Відомий автор піраміди людських потреб Абрахам Маслоу настійно рекомендує не змушувати керівників наводити порядки на робочих місцях підлеглих. Маслоу вважає, що це стимулює працівників мислити творчо та знаходити нестандартні способи вирішення робочих завдань.

Багато дорослих людей просто схиблені на чистоті та порядку. Але будь-яка крайність — це погано, тому нічого дивного, якщо у жінки, яка щоразу розкладає всі речі по своїх відведених місцях і маніакально витирає пилюку з усіх поверхонь, не складаються особисті стосунки. Наведемо найпростіший приклад.

Молода людина познайомилася з дівчиною, вони почали жити разом. Їх пов'язують теплі, романтичні стосунки, дівчина приносить вранці каву в ліжко коханому, при цьому пильно стежить, щоб він не пролив жодної краплі на чисте ліжко.

Згодом вона починає вичитувати його за сорочки, які він одразу не повісив у шафу, а поклав на диван.

Її дратує, що юнак не ставить вимиті чашки у суворій послідовності, не прибирає взуття в шафу, його ключі не висять на ключниці, а валяються на полиці. Чоловік дуже швидко збере свої м'яті джинси і сорочки, що валяються на дивані, і піде — якщо, звісно, він сам не є прихильником стерильної чистоти та порядку, що малоймовірно.

Батьки, напевно, не хочуть, аби їхні діти в майбутньому залишилися самотніми. Мамам і татам хочеться, щоб сини та дочки мали багато друзів і приятелів, відбулися у професійному плані, створили міцну, дружну родину. Здавалося б, який зв'язок комунікативних навичок і порядку у домі? Психологи стверджують, що найпряміша. Дитина не повинна зациклюватися на чистоті та порядку, їй має бути комфортно у своєму особистому просторі. Але в крайнощі впадати, звичайно, не варто.

Купа сміття під ногами, розкидані огризки, фантики від цукерок, плями на килимі, завали одягу й іграшок — це теж неправильно, адже у дитини має бути поняття, що для речей є свої місця, які вона сама має визначити.

До слова, художник Ілля Рєпін ніколи не мив свою чашку, з якої пив чай. Йому здавалося, що візерунки, котрі утворювалися на стінках чашки, допомагали творчому мисленню. Коли хтось таки вимив його улюблену чашку, художник впав у депресію.

Як привчити дітей до порядку

Батьки часто використовують метод залякування для того, щоб діти привчилися наводити лад у своїй кімнаті: «Якщо не прибереш іграшки, ми не підемо в кафе», «Як тобі не соромно, у тебе такий бардак у кімнаті». Цього робити в жодному разі не можна, інакше можна досягти зворотного ефекту. Які методи можна використовувати для того, щоб дитині захотілося прибрати у своїй кімнаті?

Якщо діти люблять слухати, як батьки читають їм книжки, можна поєднати прибирання та читання цікавої історії. Наприклад, мама читає доньці «Гаррі Поттера», поки та складає іграшки в коробку. Якщо дитина відволічеться від прибирання і слухатиме маму, сидячи поряд, не варто акцентувати на цьому увагу. Продовжуйте читати — і дочка через якийсь час знову займеться своєю справою, слухаючи при цьому казку.

Батьки часто водять дітей не тільки в садок/школу, а й віддають у спортивні, музичні, танцювальні гуртки, також з раннього віку практично всі діти починають вивчати іноземні мови. Це зумовлюється тим, що дорослим хочеться дати дитині якнайбільше, щоб ці знання нагоді надалі. З одного боку, дитина зайнята цікавою справою, але, з іншого, вона дуже втомлюється. Якщо увечері, після напруженого дня, мама почне змушувати її займатися прибиранням, вона, напевно, обуриться. У цьому разі збирання краще відкласти на вихідні. Навіть якщо вас дратує бардак у кімнаті сина чи дочки, постарайтеся не звертати на нього увагу, а в суботу чи неділю присвятити якусь частину часу на наведення порядку.

З маленькими дітьми можна разом придумати місця, де мають перебувати їхні іграшки та книжки. Зберіть усі іграшки в центрі дитячої кімнати та запропонуйте малюкам самим розкласти їх по поверхнях та шафках. Вони відчуватимуть свою самостійність і відповідальність за ухвалення рішення. Батьки не нав'язали їм свою думку, і це дуже важливо у становленні дитячої психіки. Можна купити кілька ящиків для іграшок і підписати кожну: «Ляльки», «Конструктор», «Пазли» тощо. Головне — не тиснути на дітей, не змушувати розкладати речі на місця, а краще зробити це разом, у форматі гри.

З радістю приймайте будь-яку допомогу, яку пропонують діти. Досить часто бувають такі ситуації, коли на пропозицію доньки помити з мамою підлогу вона досить грубо відповідає: «Не треба, я сама все зроблю швидше та краще». Потім не варто дивуватися, що дочка не торкнеться швабри у старшому віці. Нехай малюки розіллють воду, коли возитимуть ганчірочкою по підлозі, але згодом вони зрозуміють, як мама миє підлогу, і з радістю візьмуть участь у прибиранні.

Не нав'язуйте доньці/синові свої уявлення про чистоту. Ваша дитина — особистість зі своїм баченням і характером. Можливо, їй комфортно, коли в хаосі розкладені книжки, речі, іграшки. Коли ви кажете: «У тебе все має лежати на своїх місцях», тим самим нав'язуєте свою особисту думку. Натомість запропонуйте спільними зусиллями придумати, як оптимізувати простір у дитячій кімнаті. Обов'язково вислухайте думку дочки/сина й ухваліть спільне рішення.

Нехай краще в будинку буде безлад і дитячий сміх, ніж стерильна чистота та зіпсовані стосунки в сім'ї. Ставтеся до всього з усмішкою, не зліться, якщо малюк розлив сік або розсипав крихти від печива. Разом займіться прибиранням, перетворивши його на гру, і ви побачите, що ваша дитина залишиться задоволеною. У світі немає ідеальних людей, а безлад — точно не причина для того, щоб сваритися.

Нагадаємо, порядок у дитячій кімнаті можливий: 15 оригінальних ідей (ФОТО).

Також ми писали, що робити, коли нема часу наводити порядок.