Щороку кількість загиблих від раку становить приблизно 80 тисяч. Що зроблено в Україні за останній час, щоб зменшити цю страшну цифру?
1280
4 лютого — Всесвітній день боротьби з раком. Наразі на офіційному онкологічному обліку в Україні перебуває понад мільйон осіб. Щороку кількість загиблих від раку становить приблизно 80 тисяч. Що зроблено в Україні за останній час, щоб зменшити цю страшну цифру?
Одна з основних причин високого відсотку смертельних випадків — недостатня увага ранній діагностиці хвороби. Кожен третій пацієнт дізнається про рак лише на термінальній стадії. Коли лікування у більшості випадків неефективне та дороге.
Термін останньої урядової програми з боротьби з онкозахворюваннями завершився у 2016 році. З того часу в держави немає системного підходу до профілактики та лікування раку. Медикам традиційно доводиться боротися не з причинами хвороб, а з їхніми наслідками.
На початку минулого року відбулись парламентські слухання, присвячені проблемам боротьби з раком. Комітет здоров’я нації зібрав думки експертів, лікарів-онкологів, розробив рекомендації для державної програми з боротьби з раком. Ми запропонували рухатись у п’яти напрямах. Запровадити механізми ранньої діагностики, фінансувати послуги з ранньої діагностики раку в межах програми державних гарантій, провести інформаційну кампанію щодо пропаганди ранньої діагностики. А також удосконалити національний канцер-реєстр, інтегрувати його до Електронної системи охорони здоров'я (eHealth) та провести модернізацію матеріально-технічної бази як за рахунок коштів держави та місцевих бюджетів, так і через залучення інвесторів.
2 вересня 2020 року Верховна Рада підтримала висновок Комітету за підсумками парламентських слухань, запущена розробка Державної програми з боротьби з онкологічними захворюваннями.
Тиждень тому МОЗ на офіційному сайті оприлюднив Проєкт національної стратегії контролю онкологічних захворювань до 2030 року. Документ перебуває на стадії обговорення з експертами та громадськими організаціями.
Запропоновані такі шляхи реалізації Національної стратегії.
- Зниження негативного впливу факторів ризику (тютюнових виробів, алкогольних напоїв) і популяризація здорового харчування, фізичної активності, здорового способу життя.
- Діагностика онкозахворювань на ранніх стадіях із метою ефективного лікування та раціонального використання доступних ресурсів.
- Надання скоординованих і якісних медичних послуг із діагностики та лікування онкозахворювань.
- Розвиток медичних послуг із діагностики та лікування злоякісних новоутворень у дітей на основі мультидисциплінарного підходу.
- Забезпечення соціально-психологічного супроводу пацієнтів і членів їхніх родин.
- Забезпечення якісного надання пацієнтам послуг із паліативної медичної допомоги та догляду.
Важко з чимось не погодитись. Стратегічно все правильно — запропоновані кроки корелюються зі світовою практикою. А як щодо реалізації? Яке обладнання, в якій кількості, наприклад, потрібне для запуску національної програми діагностики захворювань на ранній стадії?
Ще перед Новим роком я спрямував до МОЗ депутатський запит із проханням надати інформацію щодо потреб регіональних онкоцентрів у новому обладнанні. Чи проводило міністерство такий аналіз? Минув місяць — відповіді, на жаль, немає.
Час від планів і стратегій переходити до реальних кроків!
Ми всі розуміємо, що бюджет охорони здоров’я на цей рік менший, ніж ми очікували. І на те є об’єктивні причині. Але чому в умовах дефіциту бюджетних коштів не приділити увагу державно-приватному партнерству? Створення лабораторій онкоскринінгу — інвестиційно привабливий напрямок. Інвестор купує обладнання, наймає персонал — держава через НСЗУ оплачує за послуги діагностики для громадян із групи ризику. Прозорий і зрозумілий механізм — потрібне лише бажання його запустити.
Українці очікують, коли від обговорень, планів і стратегій ми нарешті перейдемо до реальних дій.
