Небезпечні відходи як один із викликів для екологічної критичної інфраструктури
2848
В 2022 році світ кардинально змінився, і причиною цього стала війна в Україні. Питання безпеки набуло абсолютно іншого забарвлення — війна в центрі Європи показала світові, що тих інструментів та дій, які панували довгі роки в цивілізованому та стабільному суспільстві, стало замало. Цю війну вже відчуває весь світ, а наслідки її, ймовірно, відчуватиме вся планета, адже ми єдиний цілісний організм. Російська агресія не має локального характеру, коли йдеться про довкілля, яке, своєю чергою, не має кордонів. І це істина, яку розуміє людство за винятком лише однієї країни — РФ.
Війна вже призвела до аномальних втрат. Більше 5 тисяч ракет Росія випустила по Україні з 24 лютого 2022 року. Сотні тисяч людських жертв, знищені цілі міста, села, школи, лікарні, ферми, поля, аграрні землі, ліси, водні об’єкти засмічені вибухівками, знищується флора та фауна. Викиди в атмосферне повітря,спричинені воєнною агресією РФ на території України, переносяться, осідають і мають вплив на території інших держав, іноді на відстані навіть у тисячі кілометрів.
І якщо енергетичну інфраструктуру ми вже навчились відновлювати, дороги відбудовувати, то життя людей та знищене довкілля нам ніхто не поверне. Довкілля потребує відновлення і турботи на рівні держави і світу вже зараз. Ця війна змусила нас обирати і ставити пріоритети: обираючи між людським життям та природними і матеріальними благами, ми завжди намагаємось зберегти ЖИТТЯ — бо це найвища цінність. Але після перемоги ми можемо прокинутись в країні, де є мир, є люди та немає умов для безпечного життя, і мова не про матеріальні блага (їх можна створити), а про чисте повітря, воду та ґрунт. За останніми підрахунками, на відновлення довкілля може знадобитись більше 10 років.
Я хочу присвятити цю статтю темі небезпечних відходів як одній з найважливіших складових екологічної безпеки. Небезпечні відходи — відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для довкілля і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними та засобів щодо їх належної утилізації.
Екологічна безпека є надзвичайно важливим критерієм для стабільного існування та розвитку держави. Діяльність людини і технологічний прогрес призводить до негативних наслідків для довкілля, що своєю чергою спричинює негативні наслідки для життя та здоров’я людини, а також прискорює процес зміни клімату на цілій планеті. Одним із таких наслідкових факторів є небезпечні відходи, які здатні призвести до екологічної катастрофи в центрі Європи — і це проблема, яка може не дочекатися кінця війни, її потрібно вирішувати вже зараз.
Життєво необхідні ресурси забруднюються щодня небезпечними відходами від артилерійських вибухів, руйнувань промислових об’єктів, що містять інші небезпечні речовини, токсичних речовин, хімікатів. Те, що війна не знищує дощенту, вона перетворює на небезпечні відходи руйнацій, які потребують належного поводження з ними.
Війна зупинила багато галузей економіки і загнала країну в економічну кризу, але відходів від цього менше не стало, вони, навпаки, накопичуються без належного контролю та поводження з ними, що може призвести до забруднення довкілля, повітря, води та ґрунту. Для запобігання загрозі забруднення довкілля небезпечними відходами під час війни необхідно вживати заходи забезпечення безпеки промислових об'єктів, зокрема тих, що утворюють небезпечні відходи, а також тих, які забезпечують поводження з ними. Закон України про відходи, прийнятий торік, має набути чинності цього літа, є рамковим і базовим. Цей закон встановлює правові й організаційні засади управління відходами в Україні та визначає права й обов'язки суб'єктів управління, але, на жаль, не здатен вирішувати проблему тут і зараз, особливо в такій критичній ситуації, як війна й економічна криза.
Усі об’єкти та сфери, які зараз входять до критичної інфраструктури України, існують задля нормального функціонування держави та громадян, і жодна не спрямована на захист ДОВКІЛЛЯ. Але якщо ми не потурбуємось про середовище зараз, страждатимуть люди від забрудненого повітря, неякісної води, непридатних для засівання земель, і все це своєю чергою матиме значний негативний вплив на здоров’я цілої нації. Тому українцям варто вже звертати увагу на нові стандарти захисту довкілля в зоні активних бойових дій та окупованих територій, а також підвищити увагу до проблеми реабілітації зон, уражених війною.
Поводження з небезпечними відходами — це завжди про відповідальність двох сторін: компаній, які надають таку послугу, та підприємств, які утворюють ці відходи. Підприємства, які здійснюють свою діяльність у цій сфері в Україні, є здебільшого приватними, це бізнес, який заробляє гроші, сплачує податки та робить надважливу роботу для людей і довкілля. Якщо навіть у мирний час цей бізнес-процес не є простим, то під час війни в зоні бойових дій та на окупованих територіях це стає майже неможливим, насамперед через логістику. І тут потрібна участь і підтримка держави. По суті на цих територіях діють закони війни та виживання, про збереження довкілля та ресурсів навряд чи йдеться. Окрім того, що на ці території немає доступу через питання безпеки та логістики, ще й немає економічної можливості це забезпечити. Але там, продовжують проживати люди, функціонувати лікарні під обстрілами й утворюватися відходи, якими ніхто не займається, бо це за законодавством не визначено як першочергове завдання.
- Чи можуть ці відходи почекати кінця війни?
- Якщо ми говоримо про пакетики та пляшечки — то так, але якщо ми говоримо про клінічні відходи, відходи від нафтопродуктів, відпрацьовані акумулятори, ртуть, токсичні речовини, пестициди й агрохімікати — то ні .
Це саме ті відходи, які є критичними в питанні безпеки. Тому потрібно забезпечити цим об'єктам належний захист від війни (наскільки це можливо), з метою уникнення екологічних катастроф і/або в разі пошкодження забезпечити швидке реагування, щоби зменшити вплив на довкілля. І це можна запровадити тільки тоді, коли це стане питанням державного значення.
Перше, що потрібно робити, — піднімати важливість питання безпеки об’єктів для громадян і влади на державний рівень. Інформування — це першочергове завдання, цим займаються звичайно медіа як четверта гілка влади, але має бути державна підтримка в цьому напрямку та контроль. Все приходить через розуміння й усвідомлення, адже поки не усвідомиш масштаби проблеми, може здаватися, що ії немає.
Принцип «війна все спише» тут не спрацює — адже війна закінчиться, а планета нам цього не пробачить. Турбота про довкілля — це вклад у безпечне життя для наступних поколінь. Нам тут жити, і тільки від нас залежить, як, за яких умов і якою буде якість цього життя.
Наступним кроком має бути залучення міжнародної спільноти, громадських організацій, волонтерів і суспільства, які займаються охороною довкілля до моніторингу ситуації на тимчасово окупованих територіях і поширення інформації про цю проблему. За попередніми даними Міндовкілля, кількість збитків, завдана довкіллю за рік війни, перевищує 450 млрд доларів. Яка сума є конкретною, страшно уявити, тому що тільки збитків від відходів нараховано на більш ніж 2 млрд доларів. Варто зазначити, що це суми без врахування наслідків для окупованих територій та для зон активних бойових дій. А ці території є найбільш уразливими з погляду безпеки та неконтрольованої кількості небезпечних відходів.
Зрозуміло, що економічна криза унеможливлює нормальну утилізацію відходів в Україні, оскільки це вимагає значних витрат, яких у воєнному бюджеті не передбачено. Хоча це — питання безпеки довкілля та здоров’я нації, на яке потрібно закладати кошти, як на критичну інфраструктуру. Одним із варіантів є залучення інвестицій до сфери поводження з відходами, задля підтримки вже існуючого бізнесу в цьому напрямку. Адже якщо ці компанії закриються через економічну кризу чи просто їх персонал заберуть на фронт або через обстріли та ракетну загрозу воно не зможуть проводити свою діяльність, після війни ми отримаємо країну, де буде небезпечно жити. До прикладу, побудова з нуля підприємства з переробки небезпечних відходів займає від 2 років, це за умови наявності коштів та усіх необхідних документів на отримання яких, за законодавством України, теж потрібно виділити певний час. Тому краще зберегти ті підприємства, які є, та забезпечити безпеку їхньої діяльності, наскільки це можливо в умовах війни. Для підтримки відповідальної утилізації відходів уряд повинен забезпечувати стимулювання екологічної діяльності та стримувати нелегальну утилізацію відходів, наприклад, через збільшення штрафів та інші санкції хоча б на підконтрольній частині країни. До прикладу, якщо ковідні лікарні почнуть економити на утилізації медичних відходів і будуть їх викидати в звичайні смітники чи вивозити десь на лісосмугу, то по закінченню війни нас чекатиме не мир та спокій, а заражена вода, не придатна для застосування, яка може стати причиною довготривалих хвороб невідомого походження мільйонів людей. І це тільки один із невтішних прогнозів, а їх може бути безліч. Тому у питанні небезпечних відходів роль держави є ключовою — адже йдеться не про бізнес, а про безпеку країни та ії ресурси, необхідні задля існування і функціонування населення.
Безпечна Європа неможлива без екологічно-безпечної України, хоча б через геополітичне становище та масштабність, як найбільшої країни Європи. У зв'язку з цим екологічна безпека має стати одним із ключових питань національної безпеки України та Європи. А підприємства з поводження з небезпечними відходами мають бути віднесені до об’єктів критичної інфраструктури. Адже існує значний негативний ризик їх впливу на довкілля, життя та здоров’я людей цілого континенту. І звичайно кожен із нас на своєму місці повинен робити все можливе як для перемоги, так і задля збереження нашої природи для майбутнього мирного життя нас та наших нащадків.
