Підліткова наркоманія: чого ми про неї не знаємо
Розповіді тих, хто лікує, і тих, хто вилікувався
Однією з «візиток» 90-их були вуличні діти, які нюхають клей. Відтоді обличчя підліткової наркоманії дуже змінилося, хоча саме явище нікуди не поділося. Наскільки нинішня ситуація відрізняється, як можна на неї вплинути та чи є підстави для оптимізму – розбирається GreenPost.
Чим нинішні підлітки-наркомани відрізняються від своїх попередників?
Так би мовити, олдскульні – опійні – наркомани залишилися в історії. Олексій Квітковський, колишній наркоман, регіональний представник Всеукраїнського об’єднання людей із наркозалежністю «Волна» у Луганській області, розповідає, що нинішні наркотики називаються дизайнерськими тому, що новий різновид можна придумати вдома на кухні, не маючи хімічної освіти – кожен створює свій дизайн цього наркотику. Рецепти можна знайти в дарк-неті – на спеціальних сайтах чи Telegram-каналах. Замовлення наркотиків тепер також зазвичай здійснюється через Інтернет.
«Це називається "закладка" – хтось поклав, наприклад, під третє підвіконня ліворуч якогось будинку й тобі каже адресу, де буде лежати оплачена кількість, – пояснює Олексій Квітковський. – Але при цьому ти не можеш навіть уявити, що там усередині, що ти зараз вживеш».
Популярні у молоді так звані солі дуже руйнують мозок, розповідає Олексій Квітковський.
«"Наркоманія" – це "тяга до сну", бо "наркоз" – це сон. Тому солі я б і наркотиками не називав – це, навпаки, стимулятори, і вони настільки розганяють мозок… Люди йдуть у марафони на 2, 3, 5, 6 днів, з'являються галюцинації – вони потім самі ці історії навіть друкують в інтернеті», – говорить він.
Одна історія з життя, яких багато знає Олексій Квітковський: якось узимку молодик прийшов до друзів – а це був шостий день марафону – і йому здалося, що там усі спеціально зібралися, щоби його вбити (параноя ж розвивається), тому він зістрибнув з балкона третього поверху й біг 20 хвилин у майці та в штанах босоніж по снігу. Коли його трохи привела до тями дія температури, він зрозумів і повернувся – йому було соромно зізнатися, що з ним таке трапилося.
«Він каже: "Після цього я більше ніж на 3 дні марафону не ходжу". Зробив для себе висновки…» – іронічно посміхається Олексій Квітковський.
Але все може закінчитись і більш трагічно. Один його знайомий торік вкоротив собі віку – це був у нього четвертий день марафону, його дружина розповідала, що він просто встав, вийшов з кухні, методично роззувся, поставив табуретку і стрибнув з 8 поверху просто на асфальт. За словами дружини, не було ніякої видимої причини. Олексій Квітковський пояснює: просто мозок стомлюється.
«Ніхто ж не розповідає, що в цей час треба пити воду періодично, виходити дихати свіжим повітрям – хоч якось відновлювати роботу мозку. Часто вони по кілька діб перебувають у закритому приміщенні, де мало кисню», – розповідає колишній наркоман.
Окрім того, сучасні наркотики дуже підвищують сексуальну активність як чоловіків, так і жінок, говорить Олексій Квітковський.
«Є навіть таке поняття "хім-секс" – хімічний секс, під дією хімічно активних речовин. Зазвичай людина розкріпачується в цей час, у неї якісь моральні гальма злітають – здається, що це прояв свободи. Тоді часто відбувається незахищений секс, часто груповий – міняються партнерами…», – розповідає він. Найбільшу небезпеку Олексій Квітковський вбачає в тому, що саме молодь має доступ до наркотиків нового покоління.
«Раніше, коли, наприклад, я вживав, ми купували наркотики у бариг, і їхній "кодекс" забороняв продавати малоліткам – часто через домовленості з міліцією. Зараз же в інтернеті ти скидаєш 500 грн – хай тобі хоч 10 років, ти отримаєш доступ до наркотику», – говорить він.
Проте Ігор Мацицький, директор КП «Полтавський обласний наркологічний диспансер Полтавської обласної ради», говорить, що структура вживання речовин змінилася, а вік ні.
«Починають підлітки в якості експерименту у віці досить ранньому: 13 років, іноді раніше», – говорить Ігор Мацицький.
Він розповідає, що за результатами проведеного полтавськими наркологами в школах анонімного анкетування приблизно третина школярів хоча б раз у житті пробувала наркотичну речовину. Але Ігор Мацицький додає: це не означає, що вони стануть наркоманами, – залишаються на систематичному вживанні лише приблизно 0,5% тих, хто познайомився з наркотиками.
Чи потрібно говорити з підлітками про наркотики?
Сергій Жук, керівник напряму політики та комунікації БО «Світло надії», багато років працює з підлітками в цьому напрямку.
«Про наркотики вони знають – що як діє, як називається: ця інформація відкрита – зайди в інтернет і побачиш що хоч, – говорить він. – Інша справа, що більшість підлітків деякі моделі поведінки не сприймають як ризикові. Це властиво підліткам – і ми теж такими були: вважали, що десь на будівництві стрибати з третього поверху у купу з піском – це нормально».
Якщо є можливість, Сергій Жук влаштовує маленькі тренінги, на яких підлітки вчаться буквально казати наркотикам «ні».
«На жаль, ні батьки, ні школа – це наша провина, дорослих – не вчать дітей правильно говорити слово "ні"», – вважає він. Як же правильно говорити «ні», щоб воно справді звучало як «ні»?
«По-перше, треба дивитися в обличчя, по-друге, відповідь повинна починатися зі слова "ні", далі "не буду, тому що" і в ідеалі закінчуватись альтернативою. Наприклад: "Ні, пацани, я з вами, напевно, нюхати не буду – краще ходімо на дискотеку"», – вчить Сергій Жук.
З підлітками дуже ефективна інтерактивна форма навчання. Наприклад, їм пропонують розіграти сценку: хтось приніс якийсь легкий наркотик, відмовтеся від цього. Вони самі вибирають, хто пропонуватиме і хто відмовлятиметься. Учасники сценки програють ситуацію у так званому режимі акваріуму – решта дивляться й потім коментують: які були помилки тощо. Сергій Жук розповідає про підлітковий центр Lighthouse:
«Найцікавіше, що там хлопці, які мають досвід вживання, тусуються з хлопцями, які ніколи не вживали. У нас були такі ризики, скільки списів зламали – що ті навчать цих чогось поганого. Нічого подібного! Вийшло навпаки».
Чи можна назвати наркотиками енергетики тощо?
Нарколог Вадим Клорфайн, завідувач відділення КП «Полтавський обласний наркологічний диспансер Полтавської обласної ради», вважає, що все те, що продається офіційно, наркотиками не є.
«Так ми могли б назвати наркотиками й каву, й алкоголь, й тютюн», – говорить він.
Та Ігор Мацицький наголошує: не варто недооцінювати небезпеку для підлітків від енергетиків і їм подібного – ці речовини торують шлях важчим наркотикам.
«Ніхто не починає з горілки – вона гидка і неприємна, починають із вина – воно смачне і корисне… Ось так і з іншими речовинами, – додає Сергій Жук. – Більшість підлітків не дуже добре розуміють ризики від того, що раз-два-три покурив план. Особливо просунуті кажуть: а що, я читав, що від плану залежності ж нема, що ви мене тут грузите. Я кажу: так, немає залежності, але ти одну фішку забув: ті, хто торгує планом, торгує й іншим, і ти якось дуже швидко стаєш соціально адаптований до цієї групи. Не до тих пацанів, які, наприклад, катаються на скейтах, а до цих. І норма твого життя буде «покурив – не покурив» і так далі».
Ігор Мацицький підкреслює, що підлітки – експериментатори, вони люблять пробувати нове. А наразі ринок пропонує дуже великий спектр речовин.
«Солі і спайси за кожним рогом можна придбати. На жаль, цих речовин дуже багато, і з кожним днем більше», – констатує лікар.
Чи можливі нешкідливі айкоси?
Вадим Клорфайн, вважає, що це дуже спірне питання.
«Досліджень на цю тему не так багато, але це точно не булка з маслом. Я не думаю, що продукт перегонки тютюну буде корисний в принципі», – говорить він.
Олексій Квітковський згоден із ним:
«Я не експерт, я просто знаю, що нешкідливого тютюну не буває».
Яка тенденція?
Ми спостерігаємо дві тенденції, які мали б взаємно поборюватися: з одного боку наркотики тепер стали набагато доступнішими, а з іншого і здоровий спосіб життя у молоді дедалі популярніший.
Ігор Мацицький вважає, що насправді ситуація з кількістю наркозалежних серед підлітків залишається стабільною.
«Змінюються покоління – то міленіум, то ще щось таке – але завжди приблизно 0,5% експериментаторів вибирають собі як засіб співіснування з оточуючим світом психоактивну речовину. Змінюються покоління, стиль виховання, але ця цифра залишається сталою», – говорить він.
