Що потрібно знати про заборону в Україні пластикових пакетів: які, коли, де 

Верховна Рада проголосувала законопроєкт №  2051 «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України». Закон вводиться в дію через шість місяців із дня набрання ним чинності, наступні положення вводяться в дію через дев’ять місяців із дня публікації.

Мережею вже ширяться оптимістичні прогнози та жарти, які стають міфами, бо в Україні є прекрасні закони й абсолютно дике їх тлумачення.

Повна заборона пакетів

Законом забороняється розповсюдження в об'єктах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг:

• надтонких та тонких пластикових пакетів щільністю до 50 мкм;
• оксорозкладних пластикових пакетів (ті що за три роки перетворюються на мікропластик).

Ця заборона не поширюється на біорозкладні пластикові пакети, а також на надтонкі пластикові пакети, призначені для пакування та/або транспортування свіжої риби, м'яса та продуктів із них, сипучих продуктів, льоду. Щільні пакети, які можна використовувати багато разів, під заборону, на жаль, не підпадають. Також незрозумілим є питання щодо контролю за виконанням закону на ринках і місцях стихійної торгівлі.

Збільшення вартості упаковки, тому що у вартість будь-якої продукції в магазинах закладається і вартість поліетилену

Подорожчання не має бути значним. Сьогодні упаковка становить приблизно 1 % вартості товару, а збільшення щільності поліетилену додасть до вартості приблизно 0,2 %. Власне пакети подорожчають приблизно втричі. У випадку з пакетами, маємо надію, що подорожчання стане фактором, що врегулює надмірне їх використання, сформує хорошу звичку — ходити в магазин із тканинними торбами.

А от що справді важливо

Труднощі зі збором пакетів після використання, відсутність потужностей для промислового компостування.

Як саме та в який термін будуть вирішувати питання з утилізацією чи переробкою біорозкладних пакетів, які в умовах відсутності роздільного збору не лише зіпсують жиром та оліями інший вторинний пластик із контейнеру, але й просто поїдуть на полігон. Хто буде відповідати за збір і переробку: виробник чи рітейл? В Україні немає жодної станції промислового компостування — єдиного способу їх безпечної утилізації.

Проблему вирішено?

Одноразові пакети — це менш ніж 2 % обсягу пластикового одноразового пакування з однієї закупки в супермаркеті. 98 % — пакування товарів. Наприклад, майже все пакування молочної продукції не переробляється, бо виробники зменшують для себе витрати пакуючи у максимально дешевий білий ПЕТ. Бо ніхто не зобов’язує збирати та переробляти! Ми заробили і до побачення. Ведмеді за Північним полярним колом так люблять Coca-Cola, але пляшки невідомо куди не зникають.

Прийняття закону № 2051 — важливий у медійному та просвітницькому плані крок держави до вирішення сміттєвої проблеми, яка почнеться з винесення на голосування надважливого та рамкового (базового) закону За сміттєву реформу 2207-1д.

Щоб нарешті ми почали вирішувати та давати раду питанням створення сміттєпереробної галузі, перестали складати на купу величезні обсяги непосортованого сміття, позбулися стихійних сміттєзвалищ, змусили виробників відповідати за пакування товарів, щоб упаковка збиралася та перероблялася, контролювати подальшу долю небезпечних відходів, за утилізацію яких ми сплатили у вартості товару, але все одно вони потрапляють на звалище, бо ніхто не контролює цю сферу.

P.S. Були ті хто утримався чи не з’явився на голосуванні, але знову головними ворогами екозакону стала Опозиційна платформа «За життя».  Якщо є якійсь антіекосатана, то він прибічник цієї «політичної сили». Зрозуміле промислове забруднення — всі гроші світу та вплив олігархів, але без пакетів ніяк? Можемо організувати екскурсію на Полігон № 5 — місце екологічного злочину., там такий самий жах, на який ви перетворили Луганську та Донецьку область, коли руйнували та грабували там промисловість!