«Законопроект 4142 фактично надає Кабміну і МОЗ карт-бланш» — громадська активістка

Законопроект 4142 «Про систему громадського здоров’я» — чи не найскандальніший за останні десять років у царині охорони здоров’я. Вакциноскептики бачать у ньому насамперед «множення на нуль» принципу інформованої згоди і дискримінацію за вакцинним статусом, борці з корупцією — величезні корупційні ризики та можливість відмити мільярди з бюджету, підприємці — нові витрати та підстави для штрафів, а активісти, котрі захищають права пацієнтів, — руйнування всієї системи охорони здоров’я, яка наразі хоч якось, але функціонує. Попри протести громадськості та негативний висновок ГНЕУ з третьої спроби законопроект 4142 було проголосовано в першому читанні і… наразі все. Знову про нього заговорили, коли РНБО висловилася проти. Тим більше що його фактичний співавтор — Віктор Ляшко — тепер очолює МОЗ.

Чим же цей законопроект такий важливий і що на нас чекає у разі його прийняття? Про це GreenPost розповіла Вероніка Сідоренко, очільниця ГО «Вакцинація: вільний вибір».

— Розкажіть, звідки взявся 4142 і чим загрожує українцям?

— Почнімо з того, що два закони, які пропонується скасувати цим законопроектом («Про захист населення від інфекційних хвороб» та «Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя») існують із 1990-х  та початку 2000-х років. До 2020 р., протягом часу дії цих законів, в Україні не було офіційно оголошених епідемій — лише спалахи хвороб, здебільшого очікуваних (наприклад, циклічні спалахи кору 2000, 2006, 2012, 2018 рр.). А проте з кінця 2017 р. почали впроваджувати медичну реформу, у межах якої скасовувалась санепідслужба, і почався тиск на нещеплених дітей і їхніх батьків. Спочатку це було шляхом листів і усних погроз, а часом і фізичних недопущень здорових дітей до освітніх закладів. Потім були спроби заборонити видання довідок дітям без одного або декількох щеплень. Хоча відповідний наказ МОЗ так і не було видано, ми й сьогодні отримуємо численні повідомлення про те, що лікарі у держклініках (а подекуди й у приватних) відмовляються надавати довідки за формою 086-1/о дітям, які не мають одного або кількох щеплень. Тим самим порушуючи чинні інструкції МОЗ! Збільшення тиску на нещеплених вилилося врешті у законопроект №4142 від 22.09.2020. У законопроекті «взялися» не лише за дітей, яким фактично хочуть заборонити навчання у будь-якій, навіть дистанційній і сімейній формі (знову ж таки, через невидання довідки), а й за дорослих. Усування від праці, обмеження виїзду за кордон, розширення календаря щеплень, введення презумпції згоди фактично створюють «державу для щеплених», де нещеплена/недощеплена людина не просто уражена в правах, а взагалі не має змоги існувати. Законопроект також пристосований до нових реалій. Зокрема в ньому розширюються повноваження МОЗ та Кабміну щодо введення карантинних обмежень, що є ще одним інструментом контролю людей.

Наразі процедура введення карантину за законом складна, та й карантин не може тривати довше за надзвичайний і воєнний стан. Законопроект №4142 знімає ці обмеження, надаючи Кабміну і МОЗ фактично карт-бланш. Для потреб ліквідації осередків хвороб можуть залучатись кошти і майно підприємств «із подальшою компенсацією». Втім, що цікаво, ані джерело, ані спосіб компенсації законом не описані. Можуть утворюватись карантинні блок-пости з інспекцією і вилученням майна, подробиці знову ж таки не прописані. Цей законопроект суттєво розширює повноваження чиновників та залишає людей у стані правової невизначеності, коли не знаєш, що ти ще порушив і що кому винен. Українцям це, на жаль, добре знайомо. Втім, узаконення такого «порядку» не може не бентежити.

Серед переваг законопроекту можна зазначити спроби «підчистити» неузгодження в законодавчому полі, пов'язані зі змінами, які вносились у законодавство, спробу консолідації законодавства у сфері охорони здоров'я. Втім, ці технічні моменти, як здається, слугують більше ширмою значних трансформацій у зазначеній сфері. Більшість із них спрямовані на обмеження прав.

— Як гадаєте, чому голосування за 4142 двічі переносили?

— Хочеться вірити, що депутати та чиновники на вищих щаблях прислухались до численних звернень українців і громадських організацій, вивчили думку лікарів та науковців щодо неприйнятності та неефективності впровадження примусу у медицині, зокрема у сфері профілактики хвороб. Утім, враховуючи практику лобіювання фарм-корпораціями вигідних їм рішень у різних країнах світу (згадаймо мільйонні закупівлі вакцин проти грипу H1N1, MERS) і зважаючи на значне збільшення видатків із бюджету України у разі прийняття законопроекту, можливі й інші варіанти. Зокрема розширення переліку обов'язкових щеплень з 6 до 11, включення дороговартісного щеплення проти пневмококу (ціна однієї дози вакцини у 1,5-2 рази вища, ніж п'ятикомпонентного щеплення виробництва Франції, у 3-4 рази вища, ніж вартість щеплення КПК (від трьох хвороб)) впроваджує необхідність перерозподілу бюджету на користь закупівлі вакцин. Зважаючи на чисельність населення України, ми говоримо про сотні й тисячі мільйонів доларів. Бюджет закладається на початку року — наприкінці минулого року. Таким чином, у разі прийняття цього закону на нас чекатиме зменшення видатків на лікування хворих, утримання медзакладів тощо. Отже, фінансові мотиви різних сторін не варто ігнорувати.

— Нагадуючи про закупівлі вакцин проти грипу H1N1 та MERS, ви маєте на увазі ситуацію зі спалахами свинячого й іншого видів грипу у 2009 та 2012 роках? Багато хто побоюється, що історія може повторитися…

— Так. Тоді невдовзі до спалаху вірусів урядами багатьох країн (здебільшого ЄС, також США, Канади) було укладено угоди на масову закупівлю вакцин у разі пандемії. Значні видатки призвели до формування комісії Євросоюзу, яка викрила ці схеми. Спалахи закінчились, закуплені вакцини було полишено на складах. До того ж створені поспіхом щеплення мали невідому ефективність і значні побічні ефекти. Були виграні судові позови і виплачено компенсації представникам дітей, які отримали нарколепсію після щеплення вакциною «Пандемрікс».

— Які наслідки може мати прийняття законопроекту 4142?

— Наслідки у цій ситуації непередбачувані. З одного боку, ті люди, які розуміють небезпеку цього законопроекту, обурені самою його наявністю. Те, що його автори — народні депутати України, є невтішною тенденцією. З іншого боку, багато хто виснажений карантином, зниженням рівня життя, інших економічних показників. Вважаю, що протести та подання у Конституційний суд матимуть місце. Але не варто забувати про значну корупцію у сфері медицини, характерну для України. Із прийняттям такого закону попит на «липові» довідки про вакцинацію зросте. Прогнозовано виросте й ціна на такі «послуги».

Проте не думаю, що прийняття такого закону може стати тригером для нового Майдану або сигналом, що «зелену» владу треба виносити. Якщо податковий майдан і тарифний майдан не спричинили цього, то питання щеплень, яке багато хто (хоча й не всі) вирішує купівлею довідок, навряд чи призведе до якихось серйозних революційних зрушень.

— За час, що минув від подання законопроекту 4142, змінився очільник МОЗ. Які сподівання ви маєте на Віктора Ляшка, чого очікуєте від нього на цій посаді?

— Знаєте, що неприпустимо в 4142: створюється нова структура невизначеної підпорядкованості, на яку покладаються важелі контролю за санепідбезпекою. Таким чином, можна очікувати посилення тиску на бюджетників, підприємців, соціально незахищених категорій та глобально на всіх українців із метою здійснення певних бізнес-інтересів. Якщо говорити про закупівлю вакцин, це мільйони і мільярди доларів США. Зважаючи на те, що колишній міністр МОЗ видав наказ, за яким ціна й умови контракту закупівлі вакцин проти COVID-19 мають бути засекречені, ці побоювання цілком мають право на існування. Вважаю, що прямим обов'язком нового міністра МОЗ є скасування подібних обурливих антиправових наказів та переведення діяльності МОЗ зі стратегії карального органу (до пацієнтів та лікарів, до підприємців тощо) до парадигми наукового інституту. Будь-яке втручання має бути обґрунтоване роками неупереджених досліджень, правдивими статистичними даними, та застраховане державою. Адже здоров'я краще зберігати, ніж повертати.

До слова, в Україні 1603 нових випадків зараження COVID, найбільше в Києві.