Загроза зрошенням на Одещині: занепад меліоративної системи несе ризики аграріям, екології та населенню

Руйнування систем зрошення в Одеській області створює масштабну та багатовимірну загрозу як для аграрного виробництва, так і для екології та безпеки населення регіону. В умовах кліматичних змін та регулярних посух, зрошення є критично важливим елементом стабільного сільського господарства Півдня України. Водночас, зношеність гідротехнічної інфраструктури, відсутність системного фінансування та хронічна недбалість у сфері водного господарства поставили Одещину на межу техногенної та гуманітарної кризи.

Станом на 2025 рік в Одеській області нараховується 410 об'єктів зрошувальної мережі, проте майже п’ята частина з них — 85 одиниць — перебувають в аварійному стані. Система каналів, насосних станцій, шлюзів та трубопроводів здебільшого була збудована ще за радянських часів і з того часу практично не оновлювалася. Це призвело до критичного зношення обладнання, втрати водогонних функцій та повного зупинення іригації на значній частині сільськогосподарських угідь.

У 1991 році площа земель із зрошенням на Одещині становила 243 тисячі гектарів. Сьогодні цей показник скоротився в рази — менш як 40 тисяч гектарів фактично отримують воду. Наслідки — зниження врожайності, збитки аграріїв, скорочення робочих місць у сільському господарстві, зростання вартості харчів.

Особливо гостро постає екологічна загроза. Наприклад, Сасикське водосховище — занедбане та непридатне для зрошення — не тільки не виконує своїх функцій, а й стало джерелом засолення довколишніх ґрунтів, включаючи унікальні бессарабські чорноземи. Деградація ґрунтів у цих районах несе довготривалі наслідки для всієї продовольчої безпеки країни.

Ще одним критичним пунктом є стан шлюзів та дамб, зокрема на каналі Скунда. За наявними оцінками, у разі їх обвалу може бути затоплено до тисячі гектарів сільгоспугідь. Це загрожує не лише урожаю, а й знищенню інфраструктури та осель. Надзвичайно небезпечною є ситуація навколо шлюзу «Репіда» на 97-му кілометрі Дунаю — аварійний стан гідроспоруди може призвести до підтоплення свердловин, які забезпечують питною водою близько 100 тисяч мешканців півдня області.

Фахівці наголошують, що потрібне термінове втручання держави: як у вигляді прямого фінансування, так і через залучення міжнародної технічної допомоги. Існує низка можливостей для участі України в екологічних і транскордонних проєктах Дунайського регіону, зокрема за підтримки Європейського Союзу. Проте без чіткої стратегії та локального управління будь-які інвестиції ризикують бути змарнованими.

Ситуація з меліорацією на Одещині є яскравим прикладом того, як поєднання зношеної інфраструктури, кліматичних змін і байдужості може призвести до великомасштабної регіональної катастрофи. Водночас вона є і шансом — на модернізацію, переосмислення підходів до управління водними ресурсами та захисту національних інтересів у стратегічно важливому регіоні України.

Більше новин читайте на GreenPost.