Їх вбивають, щоб замовчувати правду: Міжнародний день ​​припинення безкарності за злочини проти журналістів

Безкарність призводить до повторення злочинів і посилення злочинної тенденції. Це застосовно до будь-якого суспільного явища. Сьогодні у фокусі - злочини проти журналістів, вільної журналістики та свободи слова.

Міжнародний день ​​припинення безкарності за злочини проти журналістів був запроваджений Генеральною асамблеєю ООН у 2013 році з метою підвищення обізнаності про проблеми, з якими стикаються журналісти, та задля наголошення важливості їхнього захисту. Вибір дати не випадковий: 2 листопада – це день пам’яті про журналістів, які загинули внаслідок насильства. Дата була обрана на згадку про двох французьких журналістів, убитих у Малі 2 листопада 2013 року. У період з 2006 до 2023 року, за 17 років, у світі було вбито понад 1 600 журналістів, причому у 9 випадках із 10 злочинці залишаються непокараними, тому цей захід присвячено.

Це день, коли ми згадуємо тих, хто не зможе більше об'єктивно висвітлювати події, не стане на бік скривджених та не стоятиме за провду. Резолюція Генасамблеї ООН закликає держави вжити конкретних заходів для боротьби з небезпечним явищем знищення журналістів.

За 33 роки історії сучасної України журналісти не раз зазнавали тиску, гонінь і відвертого насильства з боку влади, представників фінансово-промислових кланів чи злочинних формувань. За даними Інституту масової інформації (ІМІ), пік злочинів проти вільної журналістики в Україні припадає на переломні періоди становлення держави.

Найбільше злочинів проти журналістів в Україні було скоєно під час двох історичних періодів: 

• Революції гідності й початоку російсько-української війни у 2013–2014 роках;
• повномасштабного вторгнення росії у 2022–2023 роках.

У 2014 році ІМІ започаткував список постраждалих медійників під час Майдану, де фігурують понад 200 осіб. Згодом цей перелік став важливим доказом злочинів режиму Януковича та росіян проти українських журналістів. 

У 2013–2014 роках основними агресорами й порушниками прав журналістів були представники правоохоронних органів та місцеві посадовці. Найбільше постраждали журналісти, які висвітлювали акції протесту, незаконні забудови та масові заходи. Нападів зазнавали офіси медіа: від пострілів у вікна до перерізаних кабелів. Також українські журналісти зіткнулися з новим викликом – численними DDoS-атаками й кіберзлочинами. 

У перший день повномасштабної війни Росії проти України, 24 лютого 2022 року, Інститут масової інформації почав документувати злочини росіян проти медіа і журналістів в окремому моніторингу. За понад два з половиною роки великої війни експерти ІМІ зафіксували 664 злочини. Це щонайменше 12 убитих під час роботи журналістів, 14 зникнень, 29 викрадень, 42 обстріли, 41 поранення журналістів, 83 випадки погроз та залякувань, 22 захоплення, нападів та обстрілів редакцій медіа тощо.

Графіка: Інститут масової журналістики

За даними Національної спілки журналістів, в Україні у різних ситуаціях та під час виконання професійних обов'язків загинуло понад 100 журналістів. У полоні російських окупантів на ТОТ та у самій росії насильно утримуються понад 30 українських журналістів. За даними Міністерства культури, за час широкомасштабного вторгнення росії в Україну загинув 91 представник медіа, десятки опинилися в полоні. Цифри не точні, бо є ще ті працівники ЗМІ, які зникли безвіси і їхня доля досі невідома. 

Безкарність є симптомом загострення конфліктів та розпаду законодавства та судових систем. Журналісти в багатьох країнах, особливо в зонах конфліктів або авторитарних режимах, зазнають переслідувань, арештів і навіть фізичних нападів. Однією з ключових причин, чому злочини проти журналістів залишаються безкарними, є відсутність політичної волі у влади провести розслідування і покарати винних. У багатьох випадках держави не лише не захищають журналістів, а й стають їхніми переслідувачами. Це створює враження, що журналісти можуть стати мішенню без будь-яких наслідків для злочинців.

Більше новин читайте на GreenPost.