Як вижити, якщо станеться найгірше: практична інструкція, як пережити ядерний удар
Хоча практичних експертів із виживання при ядерному вибуху нема. І дуже сподіваємося, що й не буде.
На відміну від «що робити у випадку війни», людей із досвідом ядерної атаки серед тих, хто живе на планеті Земля, немає. Тому віце-президент з технологій Роман Павлюк зібрав свій досвід із занять із ЦО, фізики, зокрема ядерної, й інших відкритих джерел, яким довіряє, аби скласти інструкцію, як себе захистити, що покласти у тривожний рюкзак і як діяти, якщо все ж таки то сталося.
Кілька важливих пунктів про саму радіацію
Радіація ≠ отрута і радіація ≠ однозначна смерть.
Наше тіло абсолютно нормально витримує помірні дози радіації та може впоратись і з високими.
Захистися від радіації можна, іноді навіть досить простими способами.
На жаль, у нас немає органів чуття, які би відчували всі тими випромінювання. Наші очі можуть бачити лише світлове випромінювання (так, це теж певним чином радіація), а шкіра може відчувати інфрачервоний спектр.
Найбільшу небезпеку становить так звана радіоактивна пилюка, яка містить ізотопи елементів, які розпадаються і відповідно «фонять», тобто випускають альфа-, бета- та гамма-випромінювання.
Про ядерний вибух
По Україні може бути застосована лише тактична ядерна зброя. Це заряди малої потужності, 0.5-50 кілотон (потужність бомби, що скинули на Хіросіму, становила 15 кт). Припустімо, що удар буде завдаватися десь недалеко від вас.
Варіанти ядерного вибуху:
- Наземний: бомба падає на землю і підривається на її поверхні. Плюс: земля сильно поглинає енергію вибуху і сильно зменшує радіус руйнувань. Мінус: дууууже брудний вибух із величезним викидом радіоактивного пилу й ізотопів, сильне зараження місцевості.
- Повітряний: підрив на висоті 500-1500 м над землею. Плюс: суттєво менше зараження, але й мінус — більші руйнування, адже ударна хвиля набирає розмаху. Це типовий варіант, яким завдають удар ЯЗ.
- Підземний: ракета/бомба заходить на 50-150 м під землю і там детонує. Плюс: незначні руйнування на поверхні, мінус — дуже багато зараження у місці удару і тотальне руйнування підземних комунікацій (кабелі, трубопроводи, тунелі) у значному радіусі.
- Висотний: підрив на висотах від 10 км. Мінус: сильний електромагнітний імпульс, який піджарить ВСЮ електроніку у значному радіусі, плюси — незначне забруднення, хоч досить рознесене по площі, та відсутність руйнування. І як бонус — полярне сяйво.
Є такі зони ядерного вибуху:
- Епіцентр: це власне сама точка підриву боєзаряду і також радіус 1-1,5 км від нього. Виживання в епіцентрі без перебування у захисних спорудах практично неможливе, а все живе очікує миттєва смерть за умови наземного та повітряного вибухів.
- Зона руйнувань: до 5 км від точки підриву. Залежно від близькості, це від напівзруйнованих будинків до вибитих вікон. Виживання дуже високе, якщо не перебувати на відкритій місцевості.
- Зона радіоактивного забруднення: залежно від вітру, погоди й інших факторів атмосфери та рельєфу ця зона можна становити від 8-10 км до 20. Слід зазначити, що рівень забруднення може бути досить малий залежно від типу заряду та висоти підриву.
У ядерного вибуху є наступні так звані уражуючі фактори:
◊ Світлове та радіовипромінювання, зокрема рентгенівське та гамма-. Виникає у момент самого вибуху і триває до кількох секунд. Вплив на людину: у зоні епіцентру — миттєва смерть, у зоні руйнувань — опіки відкритих ділянок тіла та сліпота (як правило, тимчасова), у зоні забруднення — відчуття тепла на шкірі.
◊ Ударна хвиля. Вибухова хвиля, що спричиняє основні руйнування. Вплив на людину такий же, як і ударна хвиля від конвенційних бомб. Рухається зі швидкістю звуку.
◊ Електромагнітний імпульс. Неймовірно інтенсивний потік заощаджених частинок (електрони або більш відоме як бета-випромінювання) створює величезне змінне електромагнітне поле тривалістю кілька мілісекунд. Для людини небезпеки не несе, але для електроніки має руйнівний ефект через явище зворотної індукції, коли у всіх провідниках струм просто спалює їх. Для металевих стовпів і мостів це не відчутно, а от для тонких кабелів і майже всієї електроніки це фатально. До речі, не діє на оптоволокно і більшість радіоламп. Тому є шанс, що стара дідівська радіола переживе ядерний апокаліпсис.
◊ Радіоактивний пил та опади. Це напрореагований плутоній, радіоактивні ізотопи, що утворилися при розпаді, та матеріали, які не були радіоактивними, але при дії на них гамма- ти рентгенівського випромінювання такими стали. Ймовірно, це навіть більш деструктивний фактор, ніж ударна хвиля, через довготривалий вплив. Вплив на людину: поступове ураження організму у випадку проникнення в тіло. Ефект помітний лише у середній і довгій перспективі, якщо, звісно, ви не пішли збирати залишки бомби відразу ж у сам епіцентр за 5 хв після вибуху. Ефект цього фактору може тривати від кількох годин до кількох десятків років.
◊ Радіоактивний дощ. Через збурення атмосфери перепадами тиску за годину-дві починається конденсація вологи і починає падати брудний дощ. Краплі цього дощу надзвичайно радіоактивні, і контакт з ними може призвести навіть до гострої променевої хвороби. Саме радіоактивний дощ відповідальний за більшу частину жертв атаки на Хіросіму.
Як підготуватись і що робити
Почнімо зі збирання тривожного ядерного рюкзачка (на додаток до стандартного). Усе подане нижче з розрахунку на людину, якщо не вказане інше. Також усі речі треба запакувати або в поліетиленові пакети, або тримати в оригінальній запечатаній упаковці. Це важливо!
1) Два комплекти зручних штанів, найкраще військових, оскільки там щільна напівсинтетична тканина.
2) 5 поліетиленових дощовиків
3) 5-10 пар бахіл, можна медичні.
4) Рулон сміттєвих пакетів, бажано якнайтовстіших.
5) 6 респіраторів FFP2, а ще краще FFP3. Рекомендовано нашого виробництва. Кожен в окремій упаковці!
6) Будь-який скотч, ідеально армований.
7) 4 пари гумових господарських рукавиць.
8) 1 робочі окуляри, такі як для роботи з болгаркою.
9) 3 упаковки паперових салфеток.
10) 2 флакони змивки для лаку для нігтів. Якщо знайдете півлітри ацетону — це бінго.
11) 3 л води у поліетиленовій тарі. Що товстіші стінки — то краще.
12) Компас механічний. Саме механічний, а не на телефоні.
13) Карти місцевості — куплені чи роздруковані з інтернету. Олівець, ручка на додачу.
14) Ну і головне: лічильник Гейгера, він же детектор радіації, один на сім’ю. Само собою, слід потурбуватися і про павербанк і/або батарейки для нього. З одного боку, не треба шукати дорогущі по $ 500-700 детектори з окремим вимірюванням альфа-, бета- і гамма-, це ні до чого. З іншого боку, детектори випромінювання за $ 40-50 з Аліка — це лайно. Нормальний детектор радіації з трубкою Гейгера коштує $ 100-170. Так, немало, але від нього буде залежати ваше виживання.
А ще гідний детектор не піджариться від EMI, точніше, може піджаритися, але частково: контур «трубка Гейгера»-лампа підсилення-пищалка працюватиме, і цього вже достатньо. Що інтенсивніше тріщить-пищить, то гірше.
Ідеально, якщо детектор має ще й функцію дозиметра, тобто показує не лише поточний радіаційний фон, а й може рахувати накопичену вами дозу.
15) Опційно — радіоприймач, обов’язково з КХ/СХ діапазоном. Проте ми припускаємо, що зв’язку з ЦО не буде, оскільки вона буде зруйнована у результаті вибуху.
Що робити при ядерному ударі
Після оповіщення про ядерну небезпеку (а 99 % ймовірності, що про неї сповістять) хапаємо ядерний і тривожний рюкзаки і ліземо у найглибший підвал чи діру, у яку можемо залізти. Якщо вас застало на вулиці — лізете у найближчу шпарину, яму, підвал і так далі. Вимикаємо телефон, виймаємо всі метали й електроніку з кишень. Лягаємо на підлогу, обличчям униз, очі затуляємо долонями.
Удар, вибух… чекаємо, коли все відшумить і стихне, тобто пройде ударна хвиля, і починаємо евакуацію. Якщо вас не завалило і при вас ядерний рюкзак, тоді діємо далі за плану:
- Одягаємо маску FFP3.
- Одягаємо рукавиці.
- Одягаємо дощовик.
- Одягаємо окуляри і бахіли.
- Обмотуємо й ущільнюємо, де можливо, скотчем, ніби робимо саморобний костюм ОЗК.
- Вмикаємо детектор, міряємо фон. Усе, що вище 100 мкР/год — це вже не добре. Але у нашій ситуації це прийнятно, можливо, буде і вище.
І пам’ятайте: спочатку одягаємо захист, а потім дозиметри і все інше.
Тепер два варіанти подій: якщо у вас є запас води-їжі, ви в надійному укритті, але не маєте дозиметра та вищеописаних засобів захисту, краще залишатися там же наступні 12-24 години, оскільки ви не знаєте, де більш небезпечно — всередині чи зовні. Навіть залишаючись усередині, старайтесь захисти органи дихання тим, що є напохваті — марлева пов’язка, одяг (чистий!), медична маска, шаль і так далі. Після 24 год уже виходимо й евакуюємося.
Якщо дозиметр-детектор працює, засоби захисту є — через годину можемо починати вихід із зони ураження.
Якщо при спробі виходу отримуємо зашкалюючі значення радіації — тоді назад в укриття. Спробу повторити не раніше, ніж за 12, а ще краще 24 години!
Беремо зі собою рюкзак, попередньо загорнувши його в сміттєвий пакет, і виходимо на поверхню. Далі визначаємо, де був епіцентр, і рухаємося від нього. Як вирахувати? Найімовірніше, однозначного механізму нема, де буде виднітися основна маса пожеж — там і був епіцентр. Також за характером руйнувань можна подивитися, звідки прийшла ударна хвиля.
Далі все, як на практичних заняттях із географії в школі: карта, компас — і вперед. Ідея така: відійти якнайдалі від епіцентру, кілометрів 10-15 щонайменше, і вже там чекати на евакуацію. Або рухатися далі, по можливості.
Рухаємося так:
- Кожні 3 години міняємо маску, а кожні 8-10 год — дощовик. Якщо дощовик порвався — міняємо негайно.
- Маску знімаємо лише для того, щоб попити-поїсти.
- Якщо так сталося, що прийшлося забруднити руки або обличчя — протираємо паперовими серветками, змоченими змивкою для нігтів.
- Переодягатися слід у приміщеннях, а ще краще — підвалах, де нема протягів.
- Якщо потрапили під дощ — зразу ж у укриття і переодягнутися (дощовик, маска, рукавиці).
- Якщо зайшли в зону, де детектор показав зашкалюючий рівень — вертаємося тим же шляхом назад у точку, де рівень спаде, і починаємо шукати новий прохід.
- Пам’ятайте про пріоритети: ваша особиста безпека, безпека сім’ї, безпека інших.
- Майже вся вода, особливо ближче до епіцентру, буде заражена, а тому вода у пластикових пляшках буде найціннішим ресурсом.
- Дозиметр-детектор періодично протираємо змивкою, адже на ньому збирається пилюка і він може почати «підбріхувати».
- Серветки після протирання, так само як використані дощовики, рукавиці і маски викидаємо.
- Дотримуємося принципу: (а) чисте і брудне — окремо і (б) чисте може стати брудним, але ніколи не навпаки.
І врешті ключові цілі:
1) Вижити. Ваше завдання залишитися живим(-ою) і з мінімальною шкодою для здоров’я.
2) Протриматися 2 дні. Після того всі рівні радіації прийдуть у контрольовану норму.
3) Залишити зону небезпеки й дістатися до пунктів евакуації, які обов’язково будуть організовані нашим МНС і нашими союзниками.
Що робити, якщо все почалося, коли ви були десь у дорозі / на роботі / в парку й не мали свого рюкзака при собі?
Тут є два абсолютно базові завдання:
1) Пережити сам удар: ховаємося у будь-яку шпарину.
2) Захистити органи дихання: носіть зі собою запечатану маску FFP2/3, а краще навіть дві. Вона важить 10 г, їх можна розкласти по кишенях усіх курток. Вдихання радіоактивного пилу — це найбільша шкода для організму, бо після осідання в легенях вона труїтиме вас усе життя.
А далі шукайте воду і прямуйте від епіцентру в бік евакуації.
Вищеописані дії з захисту й евакуації виконуєте лише тоді, коли ви потрапили в зону ураження. Тобто якщо біля вас нема руйнувань, ваш будинок цілий і неушкоджений або пошкодження дуже незначні (тріснута штукатурка і/або шибка, просто зникло світло та зв’язок) — не треба починати евакуацію чи якісь інші інтенсивні дії. Залишайтеся вдома, зачиніть усі вікна-двері та чекайте повідомлень від ЦО. І головне: не треба хапати дітей і документи, сідати в машину і їхати до кордону з Польщею. У такій ситуації ризиків їхати у якомусь напрямку більше, ніж залишатися вдома.
Запитання-відповіді
А чи не краще лишитися у підвалі на 2-3-7 днів, якщо у мене/нас є запас води і продовольства? Так можна робити лише тоді, якщо ви перебуваєте у спеціалізованому сховищі, обладнаному фільтрацією повітря. Такі є, але їх мало, і це точно не підвал вашого будинку.
Якщо ж ви просто засіли у підвалі з піддоном тушонки та бочкою води, то всі ті 7 днів ви будете дихати неочищеним повітрям, яке надходить іззовні. А якщо повітря у ваш підвал не надходить, бо все заклеїли (сумнівно, що встигнете зробити то до вибуху), то помрете від отруєння вуглекислим газом, який самі ж надихали.
Попадання радіоактивної пилюки в легені — це незворотній процес. Ізотопи страшні тим, що вони активні у хімреакціях, тому наш організм втягує їх із превеликою радістю А потім ті ізотопи будуть випускати радіацію до кінця вашого життя, спричиняючи важкі хвороби, зокрема хронічну променеву.
Чи можна їхати машиною? Якщо вона на ходу і якщо є як проїхати — вперед. Але сумнівно, що так буде, тому розраховуйте тільки на свої дві ноги.
Чому кілька разів згадувався поліетилен? ПЕ прекрасно затримує альфа- і бета-випромінювання, а також і від гамма-, щоправда, для цього його треба досить товстий шар. Тому ПЕ дощовик цілком нормально зупинить важкі радіоактивні частинки і на додаток ще й захистить від радіоактивної пилюки.
Я прочитав на сайті CDC та/або ЦГЗ, що у разі радіаційної аварії треба залишатися у приміщенні до прибуття служб. Проблема у тому, що ядерний вибух і радіаційна аварія — це різні речі. При аварії, наприклад, на АЕС, відбудеться розпилення радіоактивних частинок на значну площу (тисячі кв кілометрів), але руйнувань інфраструктури не буде. Тому у вас, скоріш за все, буде абсолютно цілий дах на головою, вода в крані, електрика і ще багато інших благ. Зрештою, так, як це було, коли вибухнув Чорнобиль. І тоді справді треба залишатися вдома і скати вказівок ЦО.
При ядерному вибуху все по-іншому: концентрація на відносно малій площі (до сотні-півтори км2), колосальні руйнування, знищені комунікації та інфраструктура. Залишатися в такій зоні — це більше ризиків, ніж із неї йти. Крім того, вийти із зони тотальної небезпеки можна подолавши всього 4-5 км, що не є надскладним завданням.
Як рятувати і захистити дітей? У методичках з ЦО пишуть, що для немовлят і малих дітей (до 3 р.) мали би бути такі собі герметичні камери-палатки з поліетилену.
Немовлят і дітей віком до 18 місяців найкраще помістити в люльку/коляску, яку ви обгортаєте поліетиленом і спереду лишаєте отвір, через який будете діставати дитинку для заміни підгузків і годування. Цей отвір закриваємо кількома шарами марлі. Не можна вдягати дитинці респіратор і не можна його використовувати як фільтр для обмотаної люльки, адже в дитинки ще не такі сильні легені, аби вільно крізь нього дихати.
Якщо нема люльки — слінг і закрити дитині органи дихання (рот, ніс) марлею в кілька шарів або одягом, якщо такої нема.
Дітям від 2 р. можна дати дитячі медичні маски, для певності 2 на раз. Дитина в такому віці вже зможе якось сказати вам, якщо їй буде важко дихати.
Для діток від 6-7 р. заходи з захисту вже такі ж, як і для дорослих.
Оскільки захист дітей не такий надійний, як для дорослих (на жаль), то й виходити з ними на поверхню в перші години категорично не слід. Винятком може бути наявність у дітей травм, які можуть потребувати негайної допомоги (важкі опіки, переломи тощо).
Коли ми вийшли з дітьми на поверхню, то люльку завжди несемо в руках, ніде не ставимо ні за яких умов. Виняток становлять лише закриті приміщення, де ви зупинилися, аби змінити респіратори чи одяг.
Після виходу із зони ураження люльку й усі дитячі речі, що ви взяли зі собою, доведеться викинути.
А як захистити тварин? Методички 60-70-их рр. узагалі нічого не писали про домашніх тварин. Розраховувалося, що їх доведеться покинути.
Котиків та невеликих собак ховаємо у контейнер для переноски, обмотаємо його поліетиленом, залишаючи отвір для доступу і дихання. Цей отвір закриваємо марлею в кілька шарів.
Для більших собак робимо так: обмотуємо їх в одяг, а якщо маєте для них якісь зимові речі (жилети тощо), то вдягаємо їх. Намордник обмотуємо марлею й одягаємо собаці.
Що треба знати:
- собаки і котики, якщо ви їх не змогли покрити чимось, назбирають на шерсть чимало радіації, і, ймовірно, їх доведеться обстригти;
- якщо ваш улюбленець отримав чималу дозі радіації, особливо через пилюку, то є ймовірність, що вам із ним доведеться розлучитися.
Ми вже писали про ядерний шантаж Кремля: наскільки це серйозно і що робити.
