Часто під одним дахом живе кілька жінок. Можливих комбінацій дуже багато: мама, дочка, сестра, бабуся, онучка, тітка, свекруха, невістка… Кожна жінка має свою мікрофлору. Які ризики для близьких це означає і як ці ризики мінімізувати?
На запитання GreenPost відповів Юрій Марченко, акушер-гінеколог.
У нас є два види імунітету: місцевий (який «живе» на шкірі, на слизових оболонках) і загальний, «великий». Більш стійкий імунітет означає нижчу сприйнятливість до збудників. Зазвичай із віком у жінок захисні сили знижуються і відповідно сприйнятливість до збудників зростає. Тому, скажімо, для молодої дівчини прояви елементарного бактеріального вагінозу можуть обмежитися кількаденними змінами у виділеннях, а потім усе нормалізується, а от для жінки старшого віку це вже буде повноцінний дисбіоз, який може спричиняти вагініти, цирвіцити, патологічні виділення і повноцінні захворювання.
Умовно патогенна флора живе переважно на теплій вологій поверхні – білизна, рушники тощо.
Тому речі, які контактують із тілом, у кожної жінки мають бути суворо окремі – і використовуватись окремо, і зберігатись, і пратись.
Також після прання необхідна термічна обробка – прасування парою. Це слід робити незалежно від наявності чи відсутності гінекологічних проблем.
Наскільки безпечно спати в одній постелі?
Загалом імовірність контактної передачі дуже мала.
Якщо шкіра не ушкоджена, а кількість виділень нормальна, то звичайної нічної сорочки достатньо для того, щоб спати на одній постелі безпечно.
Жінка може бути хвора чи просто мати симптоми (наприклад, змінилася мікрофлора перед менструацією, тому що в цей період знижується місцевий імунітет і підростає умовно патогенна мікрофлора, тоді кількість виділень може збільшитись, підвищиться сприйнятливість і знизиться опірність). Але якщо відбудеться контакт з іншою флорою, навіть умовно патогенною, ймовірність заразитися все одно низька: шкіра і слизові оболонки – доволі потужні органи, які чинять опір збудникам і захищають нас. Захворіти від такого контакту може лише людина з системними або вродженими імунодефіцитами.
Чи потрібен кожній жінці окремий посуд для прання білизни?
В ідеалі так. Хоча в наших економічних реаліях цей ідеал не завжди досяжний.
Що ж робити, якщо таз для прання один на всіх?
Якщо є симптоми або якісь хронічні захворювання, які можуть передатись комусь іншому (не тільки жінці, а й чоловікові, який сам не хворітиме, але буде носієм), то таз спільного користування перед використанням потрібно як мінімум обробити окропом, а за можливості після цього протерти хлоргексидином. Зазвичай цього достатньо для того, щоб мінімізувати контакт.
Чи можна зробити безпечною білизну з секонд-хенду?
Тут слід враховувати, що деякі збудники, потрапивши в несприятливі умови, не гинуть, а утворюють L- та цист-форму – ніби одягають панцир, який їх захищає від переохолодження, перегрівання та сухості. І в цих панцирах вони живуть, аж доки не потраплять у сприятливе середовище. L- і цист-форму може не взяти прання та прасування, тут потрібна хімічна обробка.
Другий момент: хімікати, якими обробляють речі на секонд-хендах, дуже складно виводяться, і вони зовсім не безневинні – навіть якщо не викличуть алергію, то посприяють тому, що мікрофлора зміниться.
Жінки, котрі купують ношені труси, по-різному їх стерилізують: кладуть у мікрохвильовку, у морозилку тощо. Але чи є по-справжньому дієві способи?
Якщо стоїть завдання простерилізувати ношені труси, їх потрібно щонайменше двічі випрати, випрасувати під парою, змочити Хлоргексидином і знову випрасувати. Це може бути дорого – вийде ціна нової білизни. Але якщо використати для стерилізації звичайну хлорку, то білизна довго не прослужить.
Заощадивши гроші на купівлі ношених трусів, можна витратити на порядок більше на стерилізацію та лікування можливих наслідків такого придбання. Тому, звичайно, краще купити одні нові труси, ніж купу ношених.