Як уберегтися від шкоди інформаційного шуму

3 хв на прочитання04 Травня 2022, 14:29
Фото ілюстративне

Судомне гортання новин стало «хворобою» чи не кожного першого. Але від неї можна «одужати».

Ми прислухаємося до інформаційного шуму, тому що на це є кілька важливих причин. Про них розповідає білоруська журналістка і громадська діячка Тетяна Мартинова.

«Судомне гортання новин стало «хворобою», мабуть, чи не кожного першого, хто хоч якось торкнеться нинішнього військового порядку денного. Найчастіше причиною його стає тривога. Вона завжди з'являється у стані невизначеності, і гортання стрічки — це спроба цю невизначеність перемогти. Щось вичитати. Щось дізнатися. Додати подробиць. І завдяки цьому якось скласти картину світу. До того ж мозок зайнятий читанням, аналізом інформації, і не працює «на холостому ходу», а «холостий хід» мозку — це нав'язливі думки, безпричинні страхи, паніка, безсоння та інші неприємності», — говорить Тетяна Мартинова.

Проте вона називає й інші причини. Наприклад, відчуття причетності, яке виникає, коли ми гортаємо новини, переживаємо, проливаємо сльози або кипимо гнівом.

«У нас з'являється ілюзія, що, попереживавши та поплакавши, ми вже щось зробили для нашої перемоги. Ключове слово тут — ілюзія», — наголошує Тетяна Мартинова.

Вона також застерігає від нескінченного вивчення аналітики, порядку денного, зокрема суто пропагандистського контенту — це також замінює собою дії та створює ілюзію, що «я щось зробив(ла) для перемоги».

«Насправді ж на перемогу працюють дії. Як-то кажуть, «за плодами їх пізнаєте їх». Якщо ваші сльози або нескінченний збір інформації не виливаються в конкретні результати, вони не є корисними для нашої справи», — підкреслює громадська діячка.

Щоби перейти до конкретних справ, Тетяна Мартинова радить відчуття контролю — потужний проти вивченої безпорадності.

«Контроль у нас завжди є, інша справа, що часто хотілося б контролювати щось значне, впливати на глобальні події: війну зупинити, наприклад. Це бажання теж своєрідна обманка: солодко помріявши про те, що якби та якби, ми знову отримуємо ілюзію, що ми вже допомогли»,
— попереджає журналістка.

 

Вона наголошує, що навіть найменша реальна справа набагато важливіша за найграндіозніші мрії.

«Подумайте, що від вас залежить. Що ви можете? Відповідь «нічого» не приймається. Щоб було простіше, розберіть своє життя на сферах: сім'я, дім, робота, відпочинок, розвиток, друзі тощо. Що ви реально можете у кожній із цих сфер? Нехай це не має прямого відношення до нашої перемоги, але якщо ви включите щось у вашому житті — ви вчитеся активної позиції, переходите від мрій до дій. Що нам і потрібно», — констатує Тетяна Мартинова.

До слова, психолог пояснює, чому не треба лікувати українців від ПТСР.

Актуально

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.

Поділитись: