Як головна річка України бореться за життя під час війни

Сьогодні, у Міжнародний день Дніпра, увага українців прикута до долі головної водної артерії країни, яка стала мовчазним свідком та жертвою безпрецедентного екоциду. Дніпро, третя за довжиною річка Європи, що завжди був символом сили та єдності, сьогодні бореться за виживання на тлі наслідків російської агресії.

Костянтин Яловий, депутат Київської міської ради, голова Постійної комісії з питань екологічної політики, у своєму блозі для GreenPost розповідає про найстрашнішу українську екологічну катастрофу сучасності.

Найбільшого удару екосистемі було завдано 6 червня 2023 року, коли російські війська підірвали Каховську ГЕС. Це була не просто гідротехнічна споруда, а ключовий регулятор течії нижнього Дніпра, джерело води для десятків міст, аграрних господарств та охолодження Запорізької АЕС. Наслідки цього теракту виявилися катастрофічними. Зникло Каховське водосховище – одне з найбільших в Європі, площею понад 2000 км². Загинуло понад 40 видів риб, а токсичні донні відклади, що містять кадмій, свинець та ртуть, потрапили у річкову систему. Ця отруйна хвиля, підсилена пестицидами з затоплених сільгоспугідь, дійшла до Чорного моря, перетворивши регіон на те, що експерти The Guardian назвали "токсичною бомбою уповільненої дії", вплив якої світ відчуватиме десятиліттями.

Проте варто визнати, що Дніпро хворів і до повномасштабного вторгнення. Роками екологи фіксували понад 150 типів забруднювачів, включаючи фармацевтичні залишки та ПАВи. Щорічне літнє "цвітіння" води через розмноження ціанобактерій отруювало воду та спричиняло масову загибель риби. У деяких місцях дефіцит кисню у воді сягав критичних позначок, а застаріла інфраструктура очисних споруд пропускала до 60% стічних вод недостатньо очищеними.

Війна зробила річку ще більш вразливою. Через руйнування багатьох підприємств контроль за промисловими скидами було втрачено. Лінії моніторингу якості води в багатьох регіонах знищені. Екосистеми втратили звичні контури: змінилася течія, порушилася міграція риби, а береги зазнають значної ерозії. Усе це відбувається на фоні глобальної кліматичної кризи, коли кожна крапля прісної води є неоціненною.

Попри все, ця трагедія дає Україні унікальний шанс не просто відновити втрачене, а й побудувати принципово нову модель охорони водних ресурсів на основі європейських стандартів. Україна вже зобов'язана впроваджувати Водну рамкову директиву ЄС (EU Water Framework Directive), яка передбачає управління річками за басейновим принципом, контроль усіх джерел забруднення та пріоритетність відновлення екосистем, а не бездумного бетонування берегів. Це може стати початком екологічної політики нового типу, де Дніпро розглядається не як ресурс для експлуатації, а як національна цінність.

Долучитися до порятунку річки може кожен. Підтримка екологічних ініціатив, вимога звітності від місцевої влади щодо стану води, розголос про незаконні зливи хімікатів та дбайливе ставлення до малих приток – усе це є внеском у майбутнє Дніпра. Адже Дніпро – це не просто ріка. Це наша історія, гідність і спільна відповідальність.

Детальніше: Блог Костянтина Ялового.

Більше новин читайте на GreenPost.