«Винахідливий» токсоплазмоз: перед чим не зупиниться цей паразит

Гризуни так сильно бояться котячих не через генетично накопичений досвід, здобутий методом спроб і помилок, говорить лікар-інфекціоніст Євген Дубровський.

«Ні, помилка коштує дуже дорого. У маленької беззахисної мишки немає другого шансу, якщо вона помилиться й підпустить кота надто близько. Тим більше що вже доведено: цілі покоління лабораторно виведених щурів і мишей, які ніколи не бачили котячих, так само миттєво реагують на присутність кішки в приміщенні», — розповідає лікар.

Він пояснює, що у гризунів є спеціальні гени, відповідальні за нюх… на кішку. Завдяки такому генетично налаштованому нюху миша від народження розпізнає феромони кішок і так просто не підпустить їх близько до себе.

Інфекціоніст розповідає, що поведінку гризуна може змінити такий паразит, як токсоплазмоз («головний біль акушерів і одна з тих складних головоломок, яку доводиться вирішувати інфекціоністам», той, «який дуже небезпечний для серонегативних (які не хворіли раніше) вагітних дівчат» і «через який господаркам не рекомендують куштувати сирий фарш, а молодятам радять не заводити кошенят»).

Особливістю зазначеного паразита є те, що в складному механізмі розвитку кінцевим господарем має стати саме кішка, пояснює Євген Дубровський. Виділяючись у довкілля з фекаліями, токсоплазмоз заражає багато тварин. Але повний цикл розмноження можливий лише у котячих.

«Якщо мишку з'їсть сова, змія або ще хтось, то токсоплазмі це вкрай невигідно. Що «вигадала» токсоплазма, щоб гарантовано потрапити в тіло кішки? Витончено, токсоплазма змінює поведінку гризуна! Як саме це робить паразит у мозку, дослідники ще сперечаються. Але під впливом паразита на нюховий центр чи певні гени миша… перестає боятися кішки! І спокійно підпускає її до себе, не тікає, не намагається сховатись. І, стаючи легкою здобиччю, виконує задум хитрого паразита», — розповідає інфекціоніст.

Він нагадує, що це не одиничний випадок у природі. Наприклад, вірус сказу, вражаючи головний мозок, також змінює поведінку зараженої тварини. Агресивно нападаючи та кусаючи інших, хвора тварина реалізує підступний план вірусу — заражає нову жертву.

Подібне часто спостерігається й у світі комах, де свої паразити також уміло маніпулюють поведінкою та змушують кого лізти у воду, кого захищати своїх личинок, кого бути з'їденим тощо.

«Ось так складно та неоднозначно влаштовано все довкола. З багатьма інфекціями ми живемо пліч-о-пліч усе життя. З деякими нам доводиться дружити та співіснувати разом. З іншими — нещадно боротися та захищатися до кінця. Благо, наш організм озброєний до зубів і тренувався століттями. Ну а там, де не виходить йому самому, медики з радістю допоможуть», — запевняє Євген Дубровський.

Також ми писали про три міфи про імунітет.