Як повідомило «Суспільне», дифтерію діагностували у 29-річної жінки зі Слов’янська, яка через активні бойові дії на сході переїхала до більш безпечної Тернопільської області. Тут у пацієнтки і виявили це потенційно тяжке інфекційне захворювання. Відомо, що переселенка контактувала з 70 особами. Всіх їх вакцинували та проводять антибіотикотерапію.
Дифтерія – не вірусне, а бактерійне захворювання. Тож використання антибіотиків у лікуванні є цілком виправданим.
Україна пережила епідемію дифтерії у 1990-их. За даними Міністерства охорони здоров’я, за п’ять років (а саме стільки часу інфекція циркулювала в Україні) на дифтерію перехворіло 20 тисяч українців. Близько 700 хворих врятувати не вдалося. Масова вацинація і ревакцинація дорослих і дітей – це те, що дозволяє стримати поширення інфекції та звести до мінімуму (або й узагалі унеможливити) розвиток тяжких форм захворювання.
Як розповідає керівниця Львівського обласного центру контролю і профілактики хвороб МОЗ України Наталія Іванченко, збудником дифтерії є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин. Збудник є стійким у зовнішньому середовищі (може зберігатися до 15 діб). А от токсин – ні. За нагрівання до +600С й вище швидко гине. Боїться він і сонячних променів.
Джерело інфекції – хвора людина або носій дифтерійної палички, який виділяє токсигенні штами збудника. Передається збудник повітряно-крапельним шляхом, а також (хоч і рідше) через предмети побуту: посуд, іграшки тощо.
Перші симптоми хвороби проявляються через 3-10 діб:
Вважається, що дифтерія уражає лише глотку. З’являється неприємний запах з рота, біль у горлі. Хворому важко ковтати, виділяється багато слини. Регіональні лімфатичні вузли – збільшені та болять. У тяжких випадках може розвиватися масивний набряк м’яких тканин шиї (т. зв. бичача шия).
Але, як наголошує лікарка, трапляються також інші форми цього захворювання:
– Які ускладнення дифтерії можуть виникати?
«Дифтерійний токсин може потрапити у кров. До його дії чутливі майже всі органи, але найбільше – серце, нирки, наднирники та нервова система. У клітинах порушується синтез білка, внаслідок чого ті гинуть», – пояснює Наталія Іванченко.
Серед ускладнень:
– Як лікують цю хворобу?
– Всі хворі на дифтерію, незалежно від клінічної форми захворювання і ступеня його важкості, підлягають обов’язковій негайній госпіталізації до інфекційного стаціонару, – наголошує головна епідеміологиня Львівщини. – Головним у лікуванні дифтерії є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки, яка пригнічує дифтерійний токсин у крові».
– Як не захворіти?
Наталія Іванченко нагадує: вакцинація і ревакцинація дітей згідно з Календарем профілактичних щеплень (у 2, 4, 6, 18 місяців, 6 та 16 років) і ревакцинація дорослих кожні 10 років дозволяє запобігти розвитку небезпечних ускладнень. Вакцинацію і ревакцинацію від дифтерії та правця дітей віком 2, 4, 6 і 18 місяців проводять АКДП (адсорбованою кашлюково-дифтерійно-правцевою сироваткою). Дітей у віці 6 років – АДП (анатоксином дифтерійно-правцевим), у віці 16 років – АДП-М (анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену).
У результаті щеплення створюється антитоксичний імунітет проти дифтерії (а заодно і правця, бо ми вакцинуємося та ревакцинуємося одночасно від обох цих інфекцій), наявність якого, за словами фахівчині, практично унеможливлює небезпеку розвитку тяжких форм дифтерії і дозволяє зменшити захворюваність.
Щоб захворювання не поширювалося, слід вчасно виявляти, ізолювати і лікувати хворих, а також виявляти і санувати носіїв бактерії. Що й було зроблено, коли випадок дифтерії зафіксували на Тернопільщині. Як запевняють у тамтешньому обласному центрі контролю і профілактики хвороб, загрози поширення цієї інфекції немає.
Джерело: https://wz.lviv.ua/