Хворі, яких оперували жінки-хірурги, рідше вмирають та стикаються з ускладненнями, ніж пацієнти хірургів-чоловіків. Це показало нове велике дослідження, в якому науковці проаналізували результат оперативного лікування через 90 днів та рік після втручання, розповідає Naked Science.
Питання, чи є зв'язок між статтю хірурга та результатом проведених операцій, давно цікавить дослідників. Раніше вчені з Університету Торонто (Канада) встановили, що пацієнти жінок-хірургів рідше ризикують померти протягом місяця після процедури.
Однак для різних типів хірургічних втручань частота летальних наслідків та ускладнень після операції на коротких відрізках часу та на довгих може суттєво різнитися. Виходячи з цього, було неясно, чи йдеться про реальну більшу успішність жінок-хірургів, чи справа в короткому часовому горизонті спостережень.
У новій роботі, яку цього разу канадські фахівці провели спільно з колегами зі США, вчені проаналізували медичні картки понад 1 млн дорослих пацієнтів, яким виконали одну з найпоширеніших планових чи екстрених операцій із 1 січня 2007-го до 31 грудня 2019-го.
Із загальної кількості пацієнтів на операційний стіл до жінок-хірургів потрапила приблизно 151 тисяча людей. Ще трохи більше мільйона хворих прооперували хірурги-чоловіки. Через 90 днів після втручання несприятливий післяопераційний результат зареєстрували у 14,3 % осіб, за рік ще у 25 % прооперованих. У цю кількість увійшли як хворі з ускладненнями, яким надалі знадобилося додаткове лікування, включаючи хірургічне, і померлі пацієнти. Усього протягом 90 днів померло 2 % прооперованих, а протягом року після втручання — 4,3 % пацієнтів.
Коли дослідники розглянули дані з урахуванням статі хірургів, виявилось, що частота несприятливих результатів через 90 днів у тих, кого лікували чоловіки, становила 13,9 %. Серед пацієнтів лікарів-жінок показник дорівнював 12,5 %. Аналогічну картину спостерігали через рік: у людей, прооперованих чоловіками, поганий результат був у 25 % випадків проти 20,7 % у тих, хто пройшов лікування у жінок-хірургів.
Узята окремо статистика смертності серед пацієнтів теж виявилася не на користь лікарів чоловічої статі. У людей, яких вони лікували, ймовірність смерті через рік після операції була приблизно на чверть вищою, ніж у тих, кого оперували жінки.
Коментуючи результати, доктор Крістофер Уолліс, під керівництвом якого проходило дослідження, зазначив, що вони повинні спонукати хірургів-чоловіків замислитися про свій підхід до операцій. Можливо, їм варто повчитися у колег-жінок заради блага пацієнтів.
Тим часом, паралельно з канадсько-американською роботою журнал Jama Surgery опублікував ще одне дослідження, котре підтверджує, що у пацієнтів жінок-хірургів більше шансів на сприятливий результат.
Команда шведських медиків вивчила дані понад 150 тисяч пацієнтів зі своєї країни, яким з 2006 по 2019 рік виконали холецистектомію через жовчнокам'яну хворобу. Результат лікування розглядали через 30 днів після втручання.
Аналіз показав, що операції, виконані хірургами-чоловіки, проходили швидше, але пацієнти мали більше ускладнень, ніж ті, кого лікували жінки. Хірурги жіночої статі оперували помітно довше, але при цьому рідше за колег-чоловіків переходили до відкритих операцій у невідкладних випадках. У результаті пацієнти чоловіків довше залишалися у лікарні після операції. У рівні смертності значних відмінностей не виявили.
Провідна авторка дослідження доктор Мі Блюм із Каролінського інституту в Стокгольмі попередила, що ці результати потрібно трактувати обережно, як і інші наукові роботи такого роду. Проте отримані дані дозволяють припустити, що хірургічна техніка і рівень ризику пояснюють деякі з відмінностей.
«У низці країн вважається, що хірурги-чоловіки перевершують колег-жінок. Примітно, що більшість раніше опублікованих досліджень показують: жінки-хірурги як мінімум не гірші за чоловіків. У зазначеному ж випадку вони виявилися навіть трохи кращими», — заявила Блюм.
Нагадаємо також, на що може впливати взаємозв'язок між статтю пацієнта та хірурга.