«Це лише нагадування нам, що воює вся наша нація, а не лише ЗСУ»: експерт розповідає про цілі артобстрілів РФ

Не можна впадати в «ракетний синдром», дозволяючи «орківському салюту» перекреслити дуже дорогою ціною отримані здобутки наших братів і сестер на фронті. Про це заявив науковець, громадський активіст, колишній командир взводу батальйону «Айдар» Євген Дикий.

«Уявлення про те, що Росія зможе нескінченно нас довбати ракетами, все це буде абсолютно безкарно, нас всіх таки вщент розбомблять, і це неможливо витримати – рівно з тої колекції, як уявлення про «непереможність» армії РФ, які побутували у частини населення (за дивним збігом обставин, також саме тилової частини) на початку війни, до розгрому орків під Києвом. І реальних підстав для цих уявлень рівно стільки ж», — підкреслює він.

Євген Дикий наголошує, що «ракетний салют» — не військова, а інформаційно-психологічна операція РФ. Її цільова аудиторія – ті тиловики, хто за час другого, фронтового, етапу війни перестав відчувати війну поруч.

«Хто розслабився, перестав реагувати на повітряні тривоги, бо ж постійні пірнання у підвал заважають зручно жити, але натомість не набув фронтового фаталізму стосовно власного життя («прилетить так прилетить»). Хто передозував колективного Арестовича, та чомусь сам собі вигадав, що ми вже майже перемогли, що ще буквально трошки, і орки тойво, «як роса на сонці», притому зусиллями якогось далекого, ледь не міфічного ЗСУ, в яке треба «вірувати», а не якому треба щодня допомагати», — говорить активіст.

Він нагадує, що орки дійсно «розтануть», перемолоті в битвах за кожне із наших міст, але виключно внаслідок тривалої важкої роботи кожного з нас у тилу та щоденними жертвами наших захисників на фронті.

Дикий акцентує, що ракетні салюти — це лише нагадування нам, що воює вся наша нація, а не лише ЗСУ, що ставка у цій війні — існування нашої країни, що всі ми разом робимо вибір: здатись і померти чи перемогти через працю та жертви і таки жити далі.

«Якщо кожний приліт стане для нас сигналом ще сильніше стиснути зуби, ще більше наповнитись люттю на ворогів, та поставити собі питання: а що я тут, у попри всі прильоти все ж майже безпечному глибокому тилу, за сьогодні зробив для перемоги на фронті? – тоді ця операція Рашки закінчиться тим же провалом, яким скінчилась їхня «спецоперація». Наша зброя — витримка, спокій та усвідомлена лють на ворогів. А коли буде важко терпіти та виникатиме спокуса розпачу — згадуємо, що

і то через якісь там московитські «пєтарди», — наголошує Євген Дикий.

Раніше ми вже писали про «ракетний синдром»: експерт пояснює, на що розраховують в РФ, влаштовуючи нам щоденне «рокет-шоу».