Участь в дискусії «Як побудувати надійну та ефективну систему соціального захисту: виклики та рішення»

У понеділок, 18 травня, відбулася дискусія на тему «Як побудувати надійну та ефективну систему соціального захисту: виклики та рішення».

Організатори події — ЮНІСЕФ в Україні та аналітичний центр Cedos — запропонували спільно шукати рішення, які допоможуть покращити ситуацію із соціальними послугами в Україні.

Варто визнати: сфера соціального захисту ніколи не була сильною стороною нашої держави — через історичні, фінансові та системні причини. А після повномасштабного вторгнення проблем лише побільшало. Кількість людей, які потребують допомоги, зросла у рази, тоді як можливості системи — навпаки, скоротилися. Люди, які опинилися у складних життєвих обставинах, часто навіть не знають, що мають право звернутися по допомогу і на що саме можуть розраховувати. Водночас нестача соціальних працівників уже сьогодні є критичною.

Організатори наголосили: децентралізація передала громадам більшість повноважень у сфері соціального захисту. Це мало б наблизити послуги до людей і дозволити краще враховувати потреби мешканців. Однак водночас значно зросло навантаження на громади, які часто не мають достатнього фінансування та кадрового забезпечення.

На практиці реформування системи соціального захисту потребує значних ресурсів. Громадам бракує фахівців, комунікації з обласними та національними органами, доступу до цифрових даних, а також механізмів зворотного зв’язку щодо проблем, з якими вони стикаються під час впровадження реформ.

У результаті люди, які мають право на соціальну підтримку, не завжди можуть нею скористатися. Відповіді на питання, чому так відбувається і як змінити ситуацію, і шукали учасники зустрічі.

Пауль фон Кітліц, керівник секції соціальної політики UNICEF, зазначив, що сьогодні сфера соціального захисту стикається з великою кількістю викликів, однак головний із них — війна. Ще до повномасштабного вторгнення у 2022 році система мала чимало проблем, але війна їх лише поглибила, додавши велику кількість внутрішньо переміщених осіб, потребу у підтримці ветеранів, збільшення кількості людей з інвалідністю, психологічні травми населення та руйнування інфраструктури. У прифронтових громадах соціальні служби подекуди працюють лише частково або з перебоями.

Ще однією важливою проблемою Пауль фон Кітліц назвав фінансування. За його словами, бюджети громад мають серйозні обмеження, а покладатися виключно на гуманітарну допомогу небезпечно, адже вона не може бути постійним джерелом підтримки. Третій виклик — застарілість самої системи. Більшість компонентів українського соціального захисту існують десятиліттями, але так і не були суттєво переглянуті відповідно до сучасних потреб.

Також експерти звернули увагу на проблему комунікації між різними рівнями влади та недостатнє врахування думки фахівців на місцях. Саме тому, наголошували учасники, необхідне ґрунтовне дослідження того, як реалізується реформа і що заважає ефективній роботі системи.

Окреме питання - недовіра громадян до державних служб. Часто люди не звертаються по допомогу через негативний попередній досвід або незадоволеність якістю послуг.

Фактично виникає парадокс: люди потребують підтримки, але не звертаються за нею.

Ксенія Гедз, керівниця програми адвокації благодійного фонду «Право на захист», зазначила, що Україні сьогодні бракує не лише фінансування, а й фахівців та якісної комунікації між різними рівнями державної системи. В той час, коли масштаби проблеми залишаються величезними: рівень бідності зростає, гуманітарної допомоги недостатньо, а соціальних послуг потребують близько 10,7 млн громадян,  - у державі працює лише близько 4600 надавачів соціальних послуг і приблизно 500 недержавних організацій у цій сфері. Саме тому експерти наголошують: розвиток недержавного сектору соціальних послуг має стати одним із пріоритетів.

Також Ксенія Гедз акцентувала увагу на тому, що нинішня система соціального захисту залишається статусоорієнтованою, а не потребоорієнтованою.

«Допомога має виходити з реальних потреб людини, а не лише з її статусу», — наголосила вона.

Благодійний фонд «Право на захист» працює у 22 регіонах України, налічує близько 1200 працівників та має офіс у Польщі. Ми хотіли б додатково звернути увагу на представництво за кордоном, адже багато з наших громадян знайшли прихисток від війни саме у цій країні.

За словами експертів, органи місцевого самоврядування часто не мають повного розуміння реального обсягу потреб у соціальних послугах. Аналітик Cedos Ярослав Онищук додав, що через війну та міграційні зміни структура населення суттєво змінюється, а громади нерідко залишаються сам на сам із новими викликами.

Серед інших проблем учасники називали труднощі зі збором даних, відсутність взаємодії між департаментами та органами місцевого самоврядування, нестачу приміщень для надання послуг, а також низький престиж професії соціального працівника. І висловлювали думку, що популяризувати та наголошувати на актуальності спеціальності соціального менеджера варто вже в закладах освіти.

Ольга Дзержинська, проєктна менеджерка БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез», звернула увагу й на психологічний аспект проблеми. За її словами, у суспільстві досі зберігається радянська установка, що просити про допомогу — соромно.

Також вона наголосила, що вже сьогодні варто думати про підготовку до наступної зими, забезпечення опалення в приміщеннях, а також - підтримку працівників та профілактику їх професійного вигорання.

Серед запропонованих рішень учасники називали: перегляд умов праці соціальних працівників; розвиток недержавних надавачів соціальних послуг; створення базового пакета соціальних послуг, гарантованого державою; посилення державного моніторингу якості послуг; покращення збору даних та оцінки потреб громад; розвиток соціального житла; посилення підтримки громад під час впровадження реформ тощо.

Окрему увагу приділили питанню ефективного використання ресурсів та чіткого розподілу відповідальності між державою і громадами.

Система соціального захисту в Україні сьогодні працює в умовах надзвичайного навантаження. Війна лише оголила проблеми, які накопичувалися роками: кадровий дефіцит, нестачу фінансування, слабку координацію та недовіру людей до державних інституцій. Водночас експерти наголошують: саме підтримка людей, розвиток соціальних послуг та посилення громад є одним із ключових елементів відновлення соціального потенціалу країни.

Більше новин читайте на GreenPost.