В Україні, у рамках Смарагдової мережі – території, де держави охороняють види, що потребують захисту на європейському рівні, – природоохоронці хочуть приділити увагу черепасі болотяній.
«Довжина їх карапакса (панцира) сягає 23 см, а в особливо великих екземплярів навіть більше. Це єдиний вид черепах, що є аборигенним, тобто природно мешкає в Україні. Черепахи потребують природних водотоків або стоячих водойм з відкритим плесом, де можна вилізти погрітись на сонці, і чистою водою, де мешкає вдосталь здобичі (переважно безхребетних та дрібної риби)», – пояснюють зоологи.
Болотна черепаха приносить користь, знищуючи личинки комарів та хворих риб. У воді черепаха дуже спритна, проте може вполювати лише хвору або поранену рибу, що в цілому сприяє покращенню популяцій останніх.
Важливим фактором існування стабільної стійкої популяції черепах є наявність піщаних місць для відкладання яєць. Такі місця повинні достатньо прогріватись і бути захищеними від хижаків (лисиць, єнотовидних собак тощо).
«Якщо ви раптом помітили черепаху далеко від водойми, особливо в травні, то нести її до водойми не потрібно. Очевидно, це самиця, яка шукає місце для кладки, її варто лишити в спокої», – наголошують фахівці.
Ці тварини доволі сором`язливі й аж ніяк не повільні. Тварині вистачає 1 секунди, щоб за першої загрози зникнути у воді й уникнути потенційної небезпеки. Дуже часто черепахи потрапляють у сітки та на гачки рибалок, спокушаючись наживкою для риб.
«У кінці червня-середині липня можна часто бачити маленьких черепашат, що, вилупившись з яєць, прямують до найближчої водойми. Черепахи живуть кілька десятків років. Зимують, закопуючись у мул на дні водойм, які не промерзають до дна, і виходять на поверхню в перші тривалі теплі весняні дні. Як не дивно, черепахи не цураються сусідства з людиною і населяють водойми в населених пунктах. Це, приміром, стосується водойм нацпарку «Голосіївський» у Києві, – розповідають науковці.
Нагадаємо, що прості люди врятували від морозів 4,5 тисячі черепах.