Цього року Вербну неділю православні та греко-католики відзначають 17 квітня. Одне з найважливіших церковних свят запроваджено в пам’ять про подію, яка й дала йому офіційну назву, — Вхід Господній до Єрусалиму.
Як пише Dovidkam, за євангельськими переказами, коли Ісуса як царя зустрічали у столиці Юдеї, його шлях вистилали пальмовим віттям та квітами. Син же Божий прибув не володарювати, а прийняти мученицьку смерть заради людства.
Оскільки в Україні не ростуть пальми, то здавна їх успішно замінили освячені гілки верби — у нас вони стали символом весняного пробудження. Як поводились з цим атрибутом Вербної неділі, як закріпився він в українських обрядах, як його використовували, що робили у святковий день наші пращури, розповіла Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
Вербою дітей привчали до порядку, приказуючи: «Верба красна б’є напрасно, верба біла б’є за діло». Тварин у стайні «лупцювали» по голові, тулубу, «щоб вербичка захищала, а нечиста не правувала». А перший весняний вигін (зазвичай це відбувалось 6 травня — на Юрія) худоби теж не обходився без освяченої верби. Гілки клали і в піч, «щоб вигнати недобрий дух», запалювали та обкурювали ними хату (так рятувались від пропасниці). Вважалось, що освячена верба захищала від пожежі дім й хлів. Галузочки верби кидали й на город, щоб огірки рясно родили, а у глечики — бруньки (або «котики»), щоб молоко швидко не скисало. Крім того, прийнято було і в ставок покласти свяченої рослини — щоб риба гарно ловилася. Люди вірили, що сіно також не загниє, якщо влітку вербичку встромити у стіжок.
Чого не можна робити у свято
У Вербну неділю не можна було нічого робити. Напередодні готували їжу, прибирали, а у свято гріхом вважали шити, рубати, вишивати, прати, різати, поратись на городі, лихословити, сваритися, голосно кричати.