Сміттєва криза м’якого пластику в Австралії: хто відповість за екологічний хаос?

Через два роки після скандалу з REDcycle майже 95 % австралійського м'якого пластику все ще опиняється на звалищах. Хоча збір відновився, а величезні склади з відходами були розчищені, експерти наголошують: відповідальність за цей хаос має взяти на себе пакувальна індустрія. Про це повідомляє The Guardian.

Масштаби проблеми

У листопаді 2022 року, після краху програми REDcycle, в 44 сховищах по всій країні накопичилося близько 11 000 т м'якого пластику. Це сталося тому, що збір відходів значно перевищував можливості переробки, а експортні обмеження лише погіршили ситуацію. Станом на сьогодні більшість цих запасів розчищено, але 3 500 т ще чекають своєї черги на переробку.

Представники Soft Plastics Taskforce зазначають, що попри відновлення збору в понад ста магазинах, повний загальнонаціональний збір неможливий. Основна причина — недостатня потужність переробних підприємств в Австралії.

Чому м'який пластик є проблемою?

М'який пластик — це будь-який пластик, який можна зім'яти в кульку (пакети, плівка, упаковка). Щороку в Австралії його виробляється 538 000 т, але навіть на піку своєї роботи REDcycle збирала менш як 2 % від цієї кількості.

Як зазначає Гейл Слоан, голова Асоціації управління відходами, проблема не лише в переробці. Вона полягає в надмірному споживанні, складному дизайні упаковки, яку неможливо переробити, та браку попиту на продукцію з вторинної сировини.

Економіка «зламаної» переробки

Девід Годж, керуючий директор компанії Plastic Forests, пояснює, що переробка м'якого пластику, особливо харчової упаковки, надзвичайно складна. Вона часто складається з різних видів пластику та забруднена залишками їжі або ж чорнилом. На відміну від PET-пляшок, збір і переробка м'якого пластику є економічно невигідними, оскільки витрати на енергію, робочу силу та транспортування перевищують вартість імпорту нових матеріалів.

Пошук винних: від споживача до виробника

Національні цілі, встановлені урядом у 2018 році, передбачали переробку 70 % пластикової упаковки до 2025 року. Проте сьогодні переробляється лише близько 6 % м'якого пластику.

Гейл Слоан впевнена, що перекладати відповідальність на споживачів неправильно. За її словами, виробники пластику мають бути зобов'язані інвестувати в потужності для повернення та переробки власних матеріалів.

Дженніфер Маклін з Університету Монаша підкреслює, що розв'язання проблеми вимагає трьох кроків:

• Спрощення дизайну упаковки для легшої переробки.
• Розвиток інфраструктури для переробки великих об'ємів пластику.
• Стимулювання попиту на товари з вторинної сировини.

Уряд Австралії вже розглядає можливість введення обов'язкових регуляцій, що змусять виробників нести відповідальність за весь життєвий цикл своєї продукції.

«Ми повинні припинити випускати на ринок продукти, що не мають жодного «дому» і не можуть бути перероблені», — зазначає Слоган.

Більше новин читайте на GreenPost.