Дослідження показали, що самиці бонобо (Pan paniscus) — наші найближчі родичі серед приматів — створюють коаліції, щоб підкорити самців, а також використовують приховану овуляцію для посилення свого соціального статусу. До такого висновку прийшли науковці після 30 років спостережень за шістьма дикими спільнотами бонобо. Результати дослідники опублікували в журналі Communications Biology.
У більшості ссавців, включно з приматами, самці домінують над самицями через більший розмір тіла та фізичну силу. Проте бонобо — виняток. Попри те, що самці бонобо більші за самиць, ті часто займають вищі позиції в ієрархії. Вони можуть переважати самців у конфліктах, мати пріоритетний доступ до їжі та навіть займати найвищі ранги у спільноті. Це різко контрастує з шимпанзе (Pan troglodytes) — їхніми найближчими родичами, де самці завжди домінують.
Дослідники поставили за мету з’ясувати, що дозволяє самицям бонобо досягати такого високого статусу. Вони протестували три гіпотези:
Після аналізу даних із 1786 міжстатевих конфліктів у шести спільнотах бонобо науковці дійшли висновку, що лише гіпотеза жіночих коаліцій знайшла підтвердження. У 85 % випадків самиці створювали коаліції проти самців, що значно підвищувало їхній статус. У середньому самиці перемагали у 61 % міжстатевих конфліктів, а в окремих спільнотах, як-от Кокоалонго у 2020 році, цей показник сягав 98,4 %.
Частота коаліцій варіювалася: у спільноті Кокоалонго самиці об’єднувалися проти самців кожні 1,9–22 дні, тоді як у Фекако — лише раз на 203,5 дні. У роки, коли коаліції були частішими, самиці посідали вищі ранги та перемагали у більшій кількості конфліктів. Наприклад, у Кокоалонго 2020 року всі дорослі самиці мали вищий ранг, ніж самці.
Гіпотеза самоорганізації припускала, що більша кількість самців у спільноті послаблює їх через часті конфлікти між собою, дозволяючи самицям піднятися в ієрархії. Проте дані не показали зв’язку між співвідношенням статей і рівнем жіночої влади. У спільнотах із різною часткою самців (від 24 % до 57 %) рівень жіночого домінування залишався незалежним від цього фактора.
Гіпотеза контролю над розмноженням базувалася на тому, що самиці бонобо мають тривалі періоди сексуальної привабливості, що ускладнює самцям монополію на спарювання. Хоча самиці частіше перемагали самців під час максимальної припухлості статевих органів, загальна синхронність таких періодів у спільноті не впливала на їхню владу. У середньому у 40 % днів у спільноті було кілька самиць із максимальним припухлістю, проте це не корелювало з їхнім домінуванням.
Це дослідження підкреслює, що коаліційна агресія — потужний інструмент для самиць бонобо. Вона дозволяє їм протистояти фізично сильнішим самцям та впливати на соціальну структуру спільноти. У деяких випадках коаліції призводили до серйозних травм самців, змушуючи їх тимчасово залишати групу.
Цікаво, що самиці бонобо формують коаліції не лише у відповідь на агресію самців проти них самих чи їхніх дитинчат, а й без очевидного приводу. Це може бути стратегією стримування чоловічої агресії загалом. На відміну від шимпанзе, у бонобо самці рідко використовують примусові стратегії спарювання, що, ймовірно, є результатом високого статусу самиць.
Для людей це дослідження відкриває нові перспективи у розумінні соціальної динаміки. Воно показує, як співпраця може допомагати долати фізичні обмеження та впливати на ієрархію. Аналогічні принципи можна спостерігати в людських суспільствах, де коаліції часто відіграють ключову роль у боротьбі за владу чи ресурси.
Дослідники зазначають, що ще багато питань залишаються відкритими. Наприклад, чому частота коаліцій так сильно варіюється між спільнотами? Чи впливають на це демографічні зміни, як-от наявність матерів у самців, які займають високі ранги? Також науковці планують глибше вивчити, як жіноча влада впливає на доступ до ресурсів і репродуктивний успіх у бонобо.
Більше новин читайте на GreenPost.