«Розіб’ємо наметове містечко перед МОЗ»: лікарі протестують проти закриття протитуберкульозного санаторію

3 хв на прочитання19 Травня 2021, 17:00

Ситуація навколо Чернівецького обласного дитячого протитуберкульозного санаторію дуже напружена.

Тетяна Чобан, лікар і громадська активістка, в інтерв’ю телеканалу 103.tv пояснила, що сімейні лікарі не здатні впоратися з профілактикою туберкульозу в умовах пандемії COVID-19, тому якщо зараз допустити закриття таких закладів, як Чернівецький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій, незабаром захворюваність на мультирезистентний туберкульоз зросте ще більше.

«Чомусь туберкульоз відсунули на задній план», — констатує вона.

Тетяна Чобан розповідає, що чернівецький санаторій уже майже ліквідований, оскільки на такі заклади в регіонах з обласних бюджетів кошти не виділяються. У травні на сесії облради мають прийняти рішення про остаточне завершення ліквідації.

«Ми знаємо, що ця ліквідація було незаконно, це порушення кількох статей Конституції, зокрема статті 49. Закону про охорону здоров'я, згідно з якою він не має бути перепрофільований в інші заклади або ліквідований. Ми чекаємо до кінця травня. Якщо не буде рішень стосовно цих закладів, ми будемо діяти інакше: розбиваємо наметове містечко перед МОЗом із батьками, працівниками та дітками», — пообіцяла Тетяна Чобан.

Співголова Всеукраїнської Коаліції «Зупинимо туберкульоз разом», голова Правління БО «Українці проти туберкульозу», Віталій Руденко у своєму коментарі GreenPost пояснив: проблема в тому, що внаслідок медичної реформи туберкульозні диспансери або дитячі центри, де надавалася допомога дітям (включно з дітьми з мультирезистентною формою туберкульозу) не контрактуються за новими стандартами НСЗУ. Таким чином протитуберкульозні заклади мають «узяти на утримання» облради — але найчастіше вони кажуть, що просто не мають коштів на це, тому фактично йдеться про скорочення.

«Якщо у цьому закладі перебувало приблизно 200 дітей, то постає питання: куди ці діти ділися? Як правило, хтось із їхніх батьків хворів на туберкульоз (так званий сімейний туберкульоз). Це дезадаптовані сім’ї — погане харчування тощо. Їх забирали з цього середовища і не лише лікували, а й надавали соціальну допомогу. Тепер же вони розпорошилися по всій Україні», — розповідає Віталій Руденко.

Активіст нагадує, що в Україні триває епідемія туберкульозу. Мотивацію тих, хто за таких умов закриває тубдиспансери, він пояснює так: тубдиспансери розташовані в затишних місцях, тому їхніх «мешканців» виселяють, аби потім приватизувати ці будівлі.

«Але персональна відповідальність посадовців — і обласних, і державного рівня — що буде з кожною дитиною: як вона отримуватиме лікування, проходитиме реабілітацію, як буде далі вчитися, харчуватися», — вважає Віталій Руденко.

Нагадаємо, ми розповідали, що МОЗ закупив протитуберкульозний препарат — чи варто радіти.

Актуально

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.

Поділитись: