Росія VS права людини: які статті прав українців порушили агресори

10 грудня у цивілізованому світі відзначається Міжнародний день прав людини. В РФ уже давно населення навіть не розуміє, що таке права. Але тепер це перестало бути їхньою внутрішньою справою — рашисти вирішили експортувати свій спосіб життя в Україну (згадаймо класичне «А почему вы должны жить лучше нас?»).

Якщо відкрити Загальну декларацію прав людини, можна переконатися, що всі права людини окупанти порушили на всій території, яку їм вдалося взяти під контроль. Але деякі статті вони порушили особливо кричущо.

Стаття 3. Кожна людина має право на життя,  на свободу  і  на  особисту недоторканність.

Цього року весь світ дізнався про існування українського міста Буча — усі провідні медіа писали про «Бучанську різанину» й публікували шокуючі кадри. Хоча пізніше стало зрозуміло, що на всіх територіях, із яких відступили російські війська, картина не дуже відрізняється.

Стаття 5. Ніхто не   повинен   зазнавати   тортур,   або    жорстокого, нелюдського,  або  такого,  що принижує його гідність,  поводження і покарання.

До 24 лютого російська армія вважалася другою армією світу, тепер же отримала стійку репутацію злочинців, садистів, мародерів і ґвалтівників.

Стаття 12. Ніхто не  може  зазнавати  безпідставного  втручання  у  його особисте    і   сімейне   життя,   безпідставного   посягання   на недоторканність його житла,  таємницю його кореспонденції або на його честь  і  репутацію.  Кожна  людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Навіть якщо ваше рухоме чи нерухоме майно вціліло після обстрілів, у будь-який момент окупанти можуть оголосити його своїм. Наприклад, у Маріуполі окупаційна влада нещодавно здійснювала «інвентаризацію вцілілого житла». Якщо власників «інвентаризованого» житла не знаходять (люди евакуювалися в Україну або були вивезені в РФ), або якщо власник не може пред'явити документи про власність на це житло, його передають «на баланс» окупаційної влади і заселяють до нього росіян — терористів і їхніх «понаїхавших» пособників.

Стаття 15. Кожна людина має право на громадянство.

Ніхто  не  може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

Точної статистики наразі нема, але відомо, що понад 2 млн українців було депортовано до РФ. У людей, яких силоміць вивозили на територію Росії, забирали український паспорт, натомість видаючи папірець, який не має жодної юридичної ваги і не визнавався в жодній країні цивілізованого світу.

Стаття 17.2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Мародерство російської армії вже стало легендою. У «топі» того, що окупанти відправляють додому, — пральні машинки, гаджети, автівки, але найбільш анекдотичними стали спроби вивезти унітази, собачі будки чи інтернет.

Стаття 21.1. Кожна людина має право брати  участь  в  управлінні  своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

На будь-якій території, яку захоплюють росіяни, вони відразу розпускають обрані органі влади, встановлюючи свої. За відмову від колаборації загрожують тортури та смерть. У цьому доля голови села Мотижин на Київщині Ольги Сухенко, яку разом із чоловіком і сином викрали та розстріляли, принципово не відрізняється від долі депутата Горловської міськради Володимира Рибака, якого викрали та вбили ще в 2014 році.

Стаття 23.1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі  і  сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Навіть на територіях, до яких не змогла дотягнутися Російська Федерація, багато людей втратило роботу через наслідки бойових дій. У листопаді кількість українців, які втратили роботу через бойові дії, сягнула 5 мільйонів. Нагадаємо, у 2021 році в Україні всього було зареєстровано 2,95 мільйона безробітних.

Стаття 25.1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг,  житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним  для  підтримання  здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї,  і право на  забезпечення  в  разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати  засобів до існування через  незалежні від неї обставини.

Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.

Мабуть, найбільш гостро показує контраст між цим і реаліями окупації історія 16-річної Каті з Маріуполя.

«Знаєте те відчуття, коли боляче? Я колись закохалася в хлопчика, а він у мене ні, і я думала, що це боляче. А виявилося, що боляче бачити, як твоя мама вмирає на очах. А братик усе до неї підходить і каже: “Мамочко, не спи, ти замерзнеш”. І ми ніколи не потрапимо на її могилу. Вона так і залишилася у сирому й темному підвалі.

Ми ходили до туалету, спали, їли залишки їжі в одному підвалі. А якось дядько Коля упіймав голуба, це був, напевно, п’ятий чи шостий день, і ми його засмажили і їли. А потім ми всі блювали.

Мати трималася до останнього, за 3 дні до нашої евакуації вона померла.

Я сказала братові, що вона міцно спить і її не варто будити. Але, здається, він усе зрозумів. Зрозумів ще коли померла наша сусідка, а ми не могли її винести, і вона почала пахнути. А потім стало тихо, і дядько Коля її виніс і сам підірвався на розтяжці. Мама дуже плакала. Після смерті тата дядько Коля був найближчою людиною».

Стаття 28. Кожна людина має право на соціальний і  міжнародний  порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Ще цар Іван Грозний сформулював формулу, якою досі користуються Кремль: «Я, князь и великий царь всея Руси, в своих холопях волен». Відтоді в Росії дуже мало змінилося.

Уже очевидно, що лише західною зброєю в руках ЗСУ можна повернути законність і порядок на всі українські землі. Адже українці ніколи не змиряться з роллю «холопів». Навіть якщо вона цілком влаштовує сусідній народ.