Росія ліквідує вугільні шахти на окупованому Донбасі: економічна криза, соціальні виклики й екологічні загрози

Російські інвестори ТОВ «Імпекс-Дон» і ТОВ «Донские угли» планують передати на ліквідацію окупаційним адміністраціям так званих ДНР і ЛНР дев’ять із 15 вугільних шахт, орендованих у 2024 році на захоплених територіях Донбасу. Про це йдеться у протоколі наради в Міністерстві енергетики РФ від 10 квітня 2025 року. Цей крок є черговим свідченням провалу російських планів щодо «відновлення» вугільної галузі регіону, що призводить до економічних, соціальних та екологічних проблем.

Занепад вугільної галузі: від обіцянок до ліквідації

Ще у 2014 році, після окупації частини Донбасу, Росія обіцяла шахтарям регіону економічний підйом і модернізацію вугільної промисловості. Проте реальність виявилася протилежною. У 2023 році тодішній міністр енергетики РФ Микола Шульгінов повідомляв, що на захоплених територіях Донбасу під контролем Росії перебувають 114 вугільних шахт, більшість із яких уже тоді були законсервовані чи в процесі ліквідації. У рамках програми «оздоровлення» Донецького вугільного басейну Росія планувала скоротити кількість діючих шахт до 15, які у 2024 році передали в оренду інвесторам, таким як «Імпекс-Дон» і «Донские угли». Проте із цих 15 шахт лише шість виявилися умовно рентабельними, а решта дев’ять тепер повертаються на ліквідацію.

Основні причини занепаду галузі — економічна невигідність видобутку. Світові ціни на вугілля падають, а сировина, що видобувається на окупованих територіях, має низьку якість. До того ж логістика до ключових ринків збуту, таких як країни Азії, порушена через війну та санкції. Як зазначає РНБО України, до повномасштабного вторгнення з окупованих територій «Л/ДНР» через Ростовську область вивозилося близько 2,8 млн т вугілля на рік на суму $288 млн. Але нині сировинна цінність Донбасу для Росії стала неактуальною через глобальний спад цін і внутрішні проблеми регіону.

Фінансові суперечки: хто платитиме за ліквідацію?

Міненерго РФ доручило профільним «міністерствам» окупаційних адміністрацій «ДНР» і «ЛНР» визначити витрати на утримання шахт до їхнього остаточного закриття. За попередніми оцінками, технічний проект ліквідації коштуватиме 50 млн рублів, а щорічні витрати на утримання дев’яти нерентабельних шахт — від 2 до 3 млрд рублів. Ці кошти потрібні для забезпечення водовідливу, консервації об’єктів і підтримки мінімальних заходів безпеки до повного закриття.

Між федеральною владою й інвесторами виникли розбіжності щодо фінансування. Російські чиновники наполягають, що витрати мають покрити інвестори, які брали шахти в оренду. Натомість «Імпекс-Дон» і «Донские угли» вважають, що ці витрати повинні взяти на себе окупаційні адміністрації. За словами джерел, знайомих із ситуацією, інвестори не готові вкладати додаткові кошти в збиткові об’єкти, адже сподівалися на швидкий прибуток, який так і не отримали через несприятливі ринкові умови та технічний стан шахт.

Соціальні наслідки: шахтарські міста на межі вимирання

Закриття шахт створює серйозні соціальні проблеми для регіону. Шахтарські міста, такі як Зоринськ у Луганській області, які формувалися навколо вугільних підприємств, можуть опинитися на межі вимирання. Без шахт ці населені пункти втрачають економічну основу, а в умовах окупації та відсутності нормального правового поля залучення нових інвесторів для створення робочих місць є неможливим. Міненерго РФ заявило про плани перенавчання працівників закритих шахт і їхнього подальшого працевлаштування, але ні федеральний, ні регіональні бюджети не мають достатньо коштів для реалізації таких програм. Окупаційна влада не запропонувала жодного реального плану для підтримки шахтарів, що загрожує зростанням безробіття та соціальною напругою.

Екологічна катастрофа: затоплення шахт і радіаційні ризики

Закриття шахт несе значні екологічні загрози. Голова Російського незалежного профспілкового об’єднання працівників вугільної промисловості Іван Мохначук попередив, що порушення під час ліквідації можуть завдати шкоди прилеглим населеним пунктам. Багато шахт на окупованих територіях уже затоплені, що призводить до забруднення підземних вод і підвищення їхнього рівня. Наприклад, шахта «Юнком» у Донецькій області, де у 1979 році проводили ядерний вибух, була затоплена у 2018 році. За даними «Громадського», це може спричинити витік радіонуклідів, таких як стронцій і цезій, протягом 8–12 років. Такі забруднення загрожують не лише окупованим територіям, а й підконтрольним Україні районам, адже шахти Донбасу пов’язані єдиною гідрологічною системою.

Екологічні проблеми посилюються через відсутність належного контролю з боку окупаційної влади. Як зазначає «Радіо Свобода», затоплення шахт уже спричинило забруднення річок і підземних вод у регіоні, що впливає на якість питної води та сільськогосподарські землі.

Історичний контекст і провал російських обіцянок

Росія намагалася представити окупацію Донбасу як економічно вигідний проект, обіцяючи шахтарям стабільність і розвиток. Проте реальність виявилась іншою. За даними правозахисника Павла Лисянського, озвученими у 2023 році на «Суспільне Донбас», із 50 діючих шахт у 2014 році на окупованих територіях залишилося лише 15, більшість із яких уже затоплені. Російські інвестори, такі як ростовський олігарх Олег Гризлов, який контролює компанію «Ростовський порт», намагалися взяти під контроль шахти, але не змогли забезпечити їхню рентабельність і передали об’єкти назад окупаційній владі для ліквідації.

Журналіст Денис Казанський у розслідуванні для «Радіо Свобода» зазначає, що Росія поводиться на Донбасі так само, як у своїй Ростовській області, де державні вугільні підприємства давно закриті чи передані в приватні руки, а видобуток зосереджений у більш рентабельних регіонах, таких як Кузбас. Це свідчить про те, що Донбас для Росії став тягарем, а не цінним активом, як обіцяли пропагандисти.

Резюме: Донбас як тягар для Росії та виклик для України

Ліквідація вугільних шахт на окупованому Донбасі є черговим доказом того, як обіцянки «російського дива» обернулися економічним занепадом, соціальною кризою й екологічними загрозами. Замість заявлених у 2024 році інвестицій у розмірі 65 млрд рублів шахти закриваються, залишаючи регіон без економічної основи. Витрати на їхню ліквідацію у розмірі 2–3 млрд рублів щорічно лише підкреслюють неспроможність окупаційної влади ефективно управляти захопленими територіями.

Для України ситуація створює додаткові виклики. Екологічні наслідки затоплення шахт уже впливають на підконтрольні території, забруднюючи водні ресурси та сільськогосподарські землі. Соціальна криза в шахтарських містах може призвести до нових хвиль міграції та гуманітарних проблем. У довгостроковій перспективі Україні доведеться розв'язувати ці питання після деокупації, що потребуватиме значних ресурсів і міжнародної підтримки.

Більше новин читайте на GreenPost.