Природні катаклізми чи сейсмологічна зброя? Причини землетрусів у Туреччині й не тільки
Першим застосуванням «сейсмічної зброї» міг бути землетрус, який «труснув» військово-промислову інфраструктуру ІІІ Рейху.
Продовжують з’являтися новини про наслідки землетрусів у Туреччині та Сирії. Ба більше — цього разу «труснуло» і Європу, хоча й не так сильно. Проте достатньо, аби ми знов відчули свою безпорадність — адже це не епідемія, з якою так чи інакше можна боротися, і навіть не війна, де є супротивник, на якого можна впливати дипломатичним чи збройним шляхом.
Звісно, така надзвичайна подія не могла не викликати безлічі думок про можливі причини. Причому доволі популярною в українців виявилася версія про штучне походження цих катаклізмів. Її прихильники наводили чимало аргументів. Утім, як і їхні опоненти. Хто ж із них має рацію? Розбирається GreenPost.
ЗА: «Коли тисячі крилатих і балістичних ракет уже рік гембають по одній із тектонічних плит, то струс мозку отримує вся планета»
У соцмережах активно поширюють допис відомого громадського активіста Дмитра Павліченка, який вважає, що така тектонічна активність є таким собі побічним ефектом збройної агресії РФ в Україні.
«Коли керовані вибухи в кар'єрі — земля двигтить за кілька кілометрів. Коли гучно крикнути в горах — рушить лавина. А коли сильно стрибнути на п'яти, то можна струсити мозок. Коли тисячі крилатих і балістичних ракет уже рік гембають по одній із тектонічних плит, то струс мозку отримує вся планета. Для цього не потрібно мати спеціальну освіту, достатньо взяти камінь і молоток і постукати по одному й тому ж місцю разів зо двадцять, а потім подивитись, куди розповзлись тріщини. Невже найсвітліші розуми світу не озвучать причин цієї серії землетрусів по всій планеті? І невже ні до кого з вчених голів не дійшло, що Росія руйнує не саму Україну, а весь світ, і ця війна принесе небачені досі втрати планеті? Чи продовжать далі загравати з країною божевільних самогубць? Чи збираються сховатись від майбутніх екологічних катастроф за адміністративними кордонами?» — запитує Дмитро Павліченко.
Ще далі — пояснюючи землетрус застосуванням сейсмічної зброї — пішов дипломований інженер-фізик, колишній керівник управління справами Міністерства охорони навколишнього середовища України («МінЧорнобиль») Володимир Мартинюк. Він розповідає, що основну інформацію за темою сейсмічної зброї СРСР отримав під час навчання у Москві, спілкуючись із тамтешніми аспірантами та науковцями, а наступний пласт інформації отримав, працюючи в «МінЧорнобилі», переважно від зарубіжних колег і джерел.
Мартинюк нагадує, що землетруси можна прогнозувати і передбачати — саме цим займається така наука, як сейсмологія. Але якщо землетруси можна передбачати — то ними, напевно, можна і якось «керувати»?
Експерт розповідає, що є безліч прикладів виникнення землетрусів внаслідок тої чи іншої діяльності людей. Найпоширенішим і найвідомішими «штучними» землетрусами є землетруси, які стаються внаслідок заповнення (іноді різкого спорожнення) достатньо великих водосховищ.
Великі, іноді просто величезні маси води, поступово заповнюючи улоговину водосховища, міняють баланс внутрішніх напружень дна водосховища, допоки це напруження не приводить до різких зсувів або розломів твердих порід під дном водосховища — тобто до різного за силою — іноді й катастрофічного — землетрусу.
Найвідомішим і найкатастрофічнішим з таких землетрусів був землетрус у Китаї, спричинений створенням китайцями чергового величезного водосховища в передгір'ях Тибету.
Розуміючи природу виникнення землетрусу і більш-менш точно знаючи розподіл напружень в земній корі, ці землетруси можна ініціювати свідомо, вважає Володимир Мартинюк. Наприклад, пробуривши свердловину поряд із зоною сейсмічного напруження й опустивши туди вибуховий заряд необхідної сили (зокрема атомний), підривом якого і провокують виникнення землетрусу.
«Якщо вірити вірменам, які свого часу розповідали мені в Москві що катастрофічний землетрус в Спітаку був спричинений з одного боку заповнення водосховища на турецькому боці кордону і підривом заряду — схоже, атомного, в свердловині, пробуреній "московським вченими" вже з вірменського боку. Землетрус і катастрофу провокували свідомо — аби заспокоїти політичні протест і домагання незалежності які тоді палали у Вірменії — і продемонструвати решті СРСР приклад "дружби і братерської допомоги" — тобто корисність і потрібність збереження СРСР.
Зокрема і вже зараз дуже далеко просунута наука сейсмологія», — говорить Володимир Мартинюк.
На його погляд, першим успішним застосуванням «сейсмічної зброї» міг бути доволі сильний землетрус у північно-західній «прирейнській» Німеччині під час Другої світової війни. Його пов'язують зі скиданням авіабомби ВПС Британії в цьому районі. Цей землетрус спричинив болісні руйнування тамтешньої військово-промислової інфраструктури ІІІ Рейху: постраждали залізниці, трубопроводи, підприємства і навіть секретні підземні військові заводи.
СРСР звісно досяг в цьому видатних результатів, в першу чергу завдяки результатам випробовувань атомної і ядерної зброї. А особливо випробовувань підземних. Уже перше випробовування "Кузькіної матері" — супергігантської термоядерної бомби спровокувало серію землетрусів і землетрусиків майже по всій Північній півкулі нашої планети», — розповідає Мартинюк.
Він говорить, що багато чув про це під час свого перебування у Москві в 80-х роках від тамтешніх науковців. Наприклад, що на тій же Новій Землі навчилися створювати (провокувати) спрямовані сейсмічні хвилі, які за рахунок сферичної форми Землі і багатократних відбивань від земної кори могли «мандрувати» в глибинах нашої планети і достатньо точно попадати в ті чи інші сейсмічно нестабільні зони.
Володимир Мартинюк упевнений, що серія потужних і руйнівних землетрусів, які кілька разів прокотилися вздовж усієї довжини радянських кордонів, при цьому не зачіпаючи територію самого СРСР, мали саме рукотворне походження.
Він упевнений, що «блудливі рученьки радянських учоних-сейсмологів» до моменту розвалу СРСР «встигли сотворити ще дещо» — освоїти продукування землетрусів на дні морському й океанському, «тобто ще й і цунамі на додачу».
«Ба більше, це було взято на озброєння і вписане у військову доктрину СРСР — і відповідно її жалюгідної чи то копії, чи то пародії — Російської Федерації», — говорить Мартинюк.
Він пояснює, що море- й океанотруси робити значно простіше і легше, аніж «трусити» сушею.
В океанах і навіть у морях багато глибоких впадин і розломів багатокілометрової глибини, які при цьому чітко співпадають із зонами сейсмічної активності та нестабільності земної кори.
«Тобто не треба нічого бурити і потім туди натужно запихати — потрібно просто опустити що дуже вибухове в один з цих розломів чи в одну з тих океанських впадин. Наприклад, атомний або невеликий ядерний заряд. Для цього ще в СРСР зробили спеціальний малий підводний човен, відомий під кличкою "Лошарик". Зазвичай він мандрує світом, прикріпленим до великого, колишнього радянського — а нині російського атомного підводного човна, але в потрібному місці може відчепитися, опуститися ще глибше — до 6 км нижче рівня моря... І "відкласти" там одне, два, три чи навіть більше атомних чи навіть, ядерних "яєчок". Якщо це активна сейсмічна зона — а океанські розломи всі такі — то землетрус і цунамі гарантовані», — розповідає експерт.
Він не сумнівається що цунамі, яке зруйнувало японську АЕС у Фукусімі, було «сотворене» саме так. На користь цієї версії говорять тодішні «гидотні коментарі Дмитрія Медведєва і хихікаючі вирази морди Путіна».
Мартинюк нагадує, що зараз РФ уже відкрито погрожує США підводним ядерним мінами, які викличуть хвилі цунамі катастрофічної сили на Атлантичному і Тихоокеанському узбережжі.
«На жаль, у США, Європі, в Японії чи, скажімо, в Південній Кореї не всі знають, що ці ядерні міни призначені не для створення хвиль, а для запуску землетрусів, які своєю чергою будуть спричинювати катастрофічні цунамі на кшталт того що зруйнувало японську Фукусіму. Тому не сприймають цього достатньо серйозно. А даремно...» — вважає експерт.
ПРОТИ: «Сейсмічна зброя не може на цьому етапі розвитку цивілізації бути керованою, а тому її застосування практично не є вигідним»
Доведенням штучного походження руйнівного землетрусу у Туреччині та Сирії займається зараз кремлівська машина пропаганди, вважають у «Вільному Ідель-Уралі».
Зокрема як доказ пропагандистами наводяться спалахи світла в небі прямо перед землетрусом. Однак насправді такі спалахи — це «вогні землетрусів» (скорочено EQL), цілком природне явище, яке спостерігалося людьми з часів появи людства.
Перша наукова праця про ці вогні написана ще в 1851 році в Ірландії Робертом Маллетом, який перерахував усі випадки спостережень EQL із XVII століття до нашої ери і до 1842 року.
Бачити EQL в небі можна як за кілька годин до землетрусу чи під час землетрусу, так і після нього (але вони трапляються рідше, ніж до або під час).
Найчастіше вони проявляються вздовж рифтових зон (глибинних розломів) і грабенів (частина земної кори, зім’ята у круте вертикальне урвище).
Вогні ці можуть бути невеликими, як світлячки, а можуть палати, вкриваючи все небо блискавицями. Усе залежить від геологічного характеру території.
Основна теорія їх походження свідчить, що це світло викликано сильними механічними напруженнями в земній корі та їх зміною в момент поширення сейсмічних хвиль, що породжує електричний струм, розряди якого і помітні як «вогні землетрусів».
Іноді поява EQL сигналізувала людям про майбутню катастрофу, і вони встигали евакуюватись у безпечне місце.
Проте є й інші аргументи проти версії штучного походження землетрусів, розповідає гідрогеолог Олександр Шепітько
Україна здебільшого розміщена на стародавньому докембрійському кратоні, тобто на старій Східноєвропейській тектонічній платформі, а не на одній окремій тектонічній плиті. Більше половини України, особливо центральної — це кристалічний щит (багатоярусна тектонічна плита в складі кратону), який значно стійкіший за менші за розміром плити. Тут не відбувається горотворення, тобто орогенез.
Гідрогеолог пояснює, що горотворення відбувається лише в зонах орогенезу, тобто по краях кратонів і літосферних плит, які насуваються одна на одну, або зіштовхуються і згинаються. Також орогенез може відбуватись у геосинкліналях, які є антиподом платформ: платформа є зоною більш-менш спокійною в сейсмічному плані, а геосинкліналь — рухлива зона дуже значної сейсмічної активності.
Карпати, Кавказ і Кримські Гори є таким прикладом зон орогенезу.
Всі літосферні плити, які включають в себе тектонічні платформи і тектонічні плити, є постійно рухливими — вони рухаються від зон рифтових розламів до зон спредингу, де одна плита підминає під себе іншу, наїжджає на неї і топить у магмі, де втоплена поступово переплавляється, а позад неї з магми чи вже формується нова плита, чи ця магма продовжує нарощуватись на плиту, яка тоне, і таким чином відбувається нескінченний колообіг зі стану магми у гірську породу і назад у стан магми.
Кратон має значну сейсмостійкість завдяки щільності магматичної і метаморфічної гірської породи, яка його утворює і залежно від місця сягає до 100-200 км углиб літосфери, а до літосфери ще кількадесят кілометрів (залежно від місця) земної кори з денудованих осадових порід, яка вкриває кратон і формує його осадовий чохол, що також утворювався десятки і сотні мільйонів років.
Локальний землетрус на невеликій глибині до кілометра, який може знищити маленьке місто, людство здатне влаштувати як мінімум із ХІХ століття. Але точно не значний землетрус, осередок якого на глибині в кількадесят чи кількасот кілометрів і силою таких масштабів, що зачепить півпланети відлунням катастрофи. Так, усі великі землетруси мають епіцентр, розташований не дуже глибоко — від 20 до 100 км. Однак навіть до такої глибини людство ще не змогло дістатись, а тим більше зробити щось, аби змусити трильйони тонн гірської породи завібрувати.
«Сейсмічна зброя, хай би яких варіацій вона була вигадана, не може на цьому етапі розвитку цивілізації бути керованою, а тому її застосування практично не є вигідним і навряд поки що можливе. Це як із машиною часу чи еліксиром вічної молодості — кожна цивілізація так чи інак прагнула це зробити, проводила досліди і різні маніпуляції, але зрештою зазнавала невдачі через недостатню кількість знань, недостатній технічний прогрес і неймовірні грошові затрати на такі дослідження», — підсумовує експерт.
Також нагадаємо 10 правил виживання під час сильного землетрусу.
