Плата за кліматичну байдужість чи протекціонізм?

Чого очікувати бізнесу від прикордонного вуглецевого коригування в ЄС?

У грудні минулого року Єврокомісія офіційно представила Європейський зелений курс, більш відомий як The European Green Deal – нову програму економічного розвитку ЄС, спрямовану на досягнення кліматичної нейтральності європейського континенту до 2050 року. Однією з проміжних цілей Європейського зеленого курсу є зменшення викидів парникових газів на 50-55% до 2030 року, у порівнянні з рівнем викидів у 1990 році. Для цього, документом передбачена розробка та імплементація низки інструментів, серед яких – механізм прикордонного вуглецевого коригування (ПВК).

Протягом останнього року активно точаться дискусії щодо цієї ініціативи. Одні вважають ПВК суто протекціонізмом, інші вбачають в цьому можливість нарешті почати ефективно знижувати викиди парникових газів та протидіяти глобальному потеплінню. Ми в Європейській Бізнес Асоціації вирішили розібратись які наслідки нова європейська програма може мати для українського бізнесу.

Звідки з’явилась ідея європейського оподаткування викидів СО₂?

Вперше про необхідність європейського екоподатку заговорила Єврокомісія у 1991 році в рамках підготовки до підписання Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату під час Саміту Землі у Ріо-де-Жанейро. Тоді мова йшла про європейський екоподаток на енергію, метою якого було врегулювати викиди CO₂ через відмову від інвестування у забруднюючі методи виробництва. Для реалізації цієї пропозиції розглядались різні заходи – дотації, заохочення до інвестицій у розвиток низьковуглецевих технологій, підвищення енергоефективності, тощо. Це був традиційний для ЄС підхід запровадження екологічної фіскалізації, поєднаної зі стимулюючим регулюванням. Втім, деякі країни-члени Євросоюзу виступили проти і ініціативу було відхилено.

На першій конференції підписантів Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату у 1995 році у Берліні Єврокомісія продовжувала відстоювати ідею екоподатку. Однак, врешті-решт зупинилась на визначенні кількісних цілей скорочення викидів CO₂, за умови, що вони будуть поєднуватись з механізмами “додаткових гнучких можливостей” – прив’язки квот до національних ринків дозволів. Зміна вектору переговорів була спричинена тиском деяких країн-членів ЄС. Наприклад, Німеччина, вирішила піти шляхом добровільних переговорів зі своєю промисловістю щодо модернізації підприємств в східних регіонах країни в обмін на відмову від введення екоподатку. Відтак, друга спроба ЄС знову була невдалою, і сам проєкт з оподаткування викидів СО₂ було остаточно відхилено у 1997 році.

Згодом, ідея скорочення викидів вуглецю на кордонах ЄС звучала від Франції у 2009, а також поступово проштовхувалась нею у Європарламенті починаючи з 2014 року. Основна пропозиція полягала у зміщенні фокусу зі зменшення викидів від виробництва на зменшення викидів від споживання. Адже усім стало зрозуміло, що ринку квот більше недостатньо, які б цілі не переслідувались – захист європейської промислової конкурентоздатності, захист робочих місць або протидія глобальному потеплінню.

Вирішальну роль у цій історії відіграло те, що Президент Франції Емманюель Макрон, який активно відстоював ідею вуглецевого коригування на кордонах ЄС, домігся включення її у переговори з Європарламентом перед призначенням кандидата на пост нового Голови Єврокомісії. Відтак, у своїй промові у якості кандидата на цю посаду Урсула фон дер Ляєн пообіцяла відстоювати скорочення викидів вуглецю на кордонах Євросоюзу, що надало цій ініціативі політичної волі, попри позицію інших країн ЄС.

ПВК як інструмент нової зеленої економіки ЄС

Прийнятий Європейський Зелений Курс однозначно суттєво посилює рівень кліматичних амбіцій ЄС. З одного боку, це може призвести до збільшення відставання між різними країнами в контексті досягнення ними кліматичних цілей. З іншого — має стимулювати країни рухатися у напрямку кліматичної нейтральності. При цьому, за задумом розробників, нова економічна програма ЄС має забезпечувати рівні конкурентні умови для всіх учасників ринку та запобігати перенесення виробництв зі значним вуглецевим слідом до країн з менш жорсткими вимогами щодо протидії зміні клімату.

Передбачається, що механізм ПВК має стати спеціальним інструментом, який повинен буде забезпечити можливість оцінити обсяги викидів СО2 при виробництві імпортованих товарів, а також застосувати до них певну ціну з огляду на ці викиди.

Цей інструмент екологічного та економічного впливу має на меті стимулювання ринку товарів, що мають низький вуглецевий слід. До того ж він сприятиме поширенню практики сплачувати за викиди вуглецю у країнах за межами ЄС. Водночас ЄС передбачає необхідність врахування специфіки кожного сектору економіки, кожної країни – торговельного партнера та ймовірність вибіркового застосування механізму ПВК.

ПВК у ЄС та Україна: погляд бізнесу

Експерти Асоціації проаналізували можливі наслідки запровадження ПВК та вважають, що його реалізація може створити нову форму торговельних обмежень для експорту товарів з України до ЄС. Це включатиме імовірне зростання ціни для кінцевого споживача-імпортера, зменшення конкурентоздатності українських виробників на ринку ЄС і експорту в натуральному та вартісному вираженні. При цьому, ступінь впливу на українських експортерів буде визначатися тим, у якій саме формі буде запроваджено механізм ПВК, чи буде передбачено можливість виключень з-під дії цього механізму та іншими деталями його реалізації.

Асоціація підтримує наміри Кабміну започаткувати структурований діалог з ЄС щодо можливостей, порядку і потенційних способів запровадження в Україні ряду ініціатив в рамках Європейського зеленого курсу. Водночас бізнес наголошує, що однією з головних цілей такого діалогу повинно стати виключення товарів/робіт/послуг, що експортуються з України до ЄС, з-під дії механізму ПВК.

Така позиція Асоціації базується на 5 важливих причинах:

По-перше, станом на 2018 рік Україна уже скоротила викиди парникових газів на понад 60% у порівнянні з 1990 роком, що є найвищим показником скорочення серед усіх європейських країн.

По-друге, Україна має значний, навіть більший ніж в країнах ЄС, потенціал для подальшої декарбонізації, але вона повинна здійснюватися не шляхом деіндустріалізації країни, а шляхом підвищення енергоефективності промисловості, житлово-комунального господарства та транспорту, а також внаслідок розвитку відновлювальних джерел енергії.

По-третє, передбачається, що Другий Національно-визначений внесок України до Паризької угоди, який буде подано наприкінці 2020 року/на початку 2021 року, повинен бути більш амбітним, а також узгоджуватися з кліматичними цілями ЄС.

По-четверте, відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, Україна зобов’язана запровадити значу частину стандартів та регламентів ЄС щодо протидії зміні клімату. Це стосується і системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, аналогічної тій, що працює в ЄС. Фактично це буде означати поширення регулювання ЄС у сфері зменшення викидів парникових газів і на економіку України. З іншого боку, запровадження механізму ПВК до товарів/робіт/послуг, що експортуються з України до ЄС не буде узгоджуватися з цілями Угоди про асоціацію і фактично може поставити під сумнів існування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

І нарешті, у разі виключення товарів/робіт/послуг, що експортуються з України, з-під дії механізму ПВК, з’явиться необхідність передбачити введення Україною аналогічного механізму для країн, що не входять до ЄС. Це дозволить запобігти імпорту продукції з високим вуглецевим слідом в Україну. Інакше вітчизняний ринок ризикує перетворитись на вуглецевий офшор.

Бізнес-спільнота закликає Уряд врахувати позицію Асоціації під час підготовки до переговорів з ЄС і сподівається, що умови та порядок незастосування механізму ПВК до експорту з України будуть закріплені у вигляді відповідних змін до Угоди про асоціацію.

А детальніше обговорити механізм ПВК з європейськими та українськими експертами можна буде вже 17 вересня в рамках Круглого столу Україна-ЄС, який організовує European Roundtable on Climate Change and Sustainable Transition (ERCST) у партнерстві з Європейською Бізнес Асоціацією. Деталі — за посиланням.