За час кампанії за Бахмут, котра ще далека від завершення, із системою управління окупаційними військами трапилися щонайменше специфічні речі, котрі потім неодмінно зіграють на користь ЗСУ під час майбутнього контрнаступу. Про це розповів аналітик Defense Express Іван Киричевський.
Він нагадує, що до повномасштабного вторгнення до України в «елітних» частинах армії РФ дисципліна підтримувалась кримінальними методами, які міг заохочувати навіть офіцер на посаді командира полку чи бригади, а генералітет вище просто «заплющував очі» та покривав.
«Іншими словами — один і той же суб’єкт і командував, і піддавав репресіям, аж до зазіхання на життя. Схоже, саме це і давало рашистам той агресивний імпульс, який їх рухав вперед до агресивних наступальних дій у перші тижні війни», — говорить експерт.
Однак він наголошує, що ситуація змінилася: тепер офіцери в російських частинах просто командують, розстрілюють же «загрядотряди» від «Росгвардії», а у «вагнерівців» просто забивають один одного кувалдами.
«Такого виявилось цілком достатньо, щоб і далі продовжувати «піхотні штурми» під Бахмутом чи іншими «гарячими точками». Але виявилось не достатньо, аби формальну перевагу в живій силі перетворити на якісний показник, необхідний для успішного «наступу на декількох напрямках», — говорить Іван Киричевський.
Інший аспект, про який розповідає аналітик, лежить у сфері оперативного мистецтва.
Експерт нагадує, що повномасштабне вторгнення в Україну рашисти починали, опираючись саме на батальйонно-тактичні групи. Проте недоліки побудови російських БТГр виявились занадто критичними, тому російські генерали прагнули оперувати більш крупними з’єднаннями.
«Амбіції сягали рівня «армійський корпус», але той самий «грізний» 3-ий АК «стерся» буквально за місяць боїв під час контрнаступів на Харківщині та Херсонщині. Під час звільнення Слобожанщини наступаючі частини ЗСУ заодно «стерли в порошок» залишки 1-ої танкової армії, в якій були лише «елітні» дивізії з Підмосков’я. І на такому тлі рашистським генералам не просто довелось забути про свої «оперативні» амбіції аж так, що доля того ж генерала Рустама Мурадова виявилась залежною від успішності однієї лише 155-ої бригади морської піхоти. Мова тут і про те, що в ході битви за Бахмут рашистам довелось піти навіть на «подрібнення» своїх оперативних одиниць. І замість БТГр перейти на використання щось на кшталт «штурмових загонів» за «вагнерівським» зразком. По суті, та сама БТГр, але «переполовинена» — до 200 «багнетів», до 10 танків, до 10 бронемашин, батарея в 6 стволів артилерії та 2-3 РСЗВ», — пояснює аналітик.
Говорячи про переваги такої побудови, Киричевський називає можливість концентрувати ударну міць малих груп для взяття невеликих кварталів у міській забудові. Проте зазначає й недоліки, які переважають: оскільки автономних підрозділів медичного та тилового забезпечення «штурмовий загін» не має, то повноцінно наступати на пересіченій або навіть урбанізованій місцевості така формація не може. Таким чином артилерія вимушена бути «прикута» до конкретного сектору, і вести контрбатарейну боротьбу артилеристам ЗСУ стало в чомусь простіше, наголошує експерт.
«Битва за Бахмут стане унікальною сторінкою у воєнній історії світу, і ми всі цьому свідки», — підсумовує він.
Нагадаємо також, що рашисти настільки концентруються на взятті Бахмута, що не можуть наступати на інших напрямках — аналітик.
Окрім того, Бахмут не стане кінцем ПВК «Вагнер», тому що «зеки» потрібні російській владі для іншого — військовий експерт.
Тимчасом Путін вирішив: «Бахмут або пропав» — військовий аналітик Том Купер.