Оргазмофобія: чому деякі люди бояться досягти оргазму чи не розуміють, що у них це сталося

Наближення до «маленької смерті» може налякати деяких людей, які плутають або неправильно інтерпретують її симптоми чи яким важко керувати своїми відчуттями. Щоб це виправити, треба відновити зв'язок людини зі своїм тілом і розумом. Про це розповідає El País.

Оргазмофобія

Оргазм — це вишенька на сексуальному торті, і навіть якщо він не є важливим, коли йдеться про відчуття задоволення, ми всі прагнемо відчути його, і тим краще, якщо це відбувається синхронно з партнером. Оргазм навіть симулюють, аби догодити іншій людині чи навіть обдурити себе. Недосяжний оргазм, ніби наше тіло відмовляється від радості. Оргазм, який може лякати, який утримує від самозречення, від маленької смерті, від невідомості, від втечі з-під контролю. У певному сенсі оргазм подібний до свободи. Кожен прагне його, його зображують як найвище щастя, але не завжди легко підписати з ним контракт, прийняти його умови. Ми прагнемо бути вільними, але боїмося кроків, які треба зробити на шляху до цієї свободи, яку так часто доводиться пропонувати в обмін на безпеку. Так само і з оргазмом. Не всі з нас наважуються на такий крок, навіть з чимось настільки ідеалізованим. Що, якщо я не готова до цього? Що, якщо це приведе мене до ситуації, з якою я не зможу впоратися?

Деякі люди не можуть досягти оргазму, ніколи не відчували і не можуть уявити його завершення; інші, з різних причин, переривають стимуляцію й у певному сенсі переривають власний оргазм зі страху втратити контроль або тому, що плутають його симптоми з чимось негативним. В одному з епізодів «Відчайдушних домогосподарок» жінка плутає свою кульмінацію з серцевим нападом.

Не мати можливості отримати оргазм і боятися його — це дві різні речі.

«Але результат однаковий. Оргазм — це дуже вразливий момент, коли розум залишає нас на кілька секунд, і з'являється відчуття покинутості. Саме тому багатьох людей лякають ці емоції та відчуття, ця необхідна втрата контролю», — каже гінеколог і сексолог Франциска Молеро, директор Ібероамериканського інституту сексології та президент Іспанської федерації сексологічних товариств.

Ідентифікація оргазму

Хоч як дивно це звучить, але не завжди зрозуміло, коли ми відчуваємо оргазм. Ми всі чули про жінок, які не знають, чи досягли вони кульмінації або навіть чи відчували вони коли-небудь «маленьку смерть».

«Раніше, коли таке траплялося, зазвичай розуміли, що якщо вони сумніваються, чи був він чи ні, то, ймовірно, його не було; тому що це відчуття досить інтенсивне, щоб ви знали, чи є він у вас, чи ні. Але деякі люди легко ідентифікують і відчувають фізіологічні зміни під час оргазму (збудження, зміни в геніталіях, прискорене дихання, скорочення), та ці відчуття на суто фізичному рівні, і мозок не інтерпретує їх як оргазм. Зв'язок між тілом і розумом відсутній, тому в сексології існує термін аноргазмія, який означає, що людина перебуває на межі збудження та сексуального напруження, необхідного для оргазму в механічному сенсі, але їй бракує його емоційності й усвідомлення», — говорить Молеро.

У психології є термін «когнітивні атрибуції», який стосується пояснень, які ми даємо речам, що відбуваються з нами у відносно несвідомий спосіб.

«Оргазм також вимагає когнітивної атрибуції, тому що хтось може бути дуже збуджений, але оскільки він не пов'язує ці симптоми з сексуальним збудженням, то не буде відчувати їх таким чином», — говорить Мірен Ларразабаль, клінічний психолог, сексолог і президент SISEX (Міжнародне товариство фахівців з сексології).

Інший приклад — панічні атаки насправді є помилковою інтерпретацією фізичних симптомів тривоги.

«Людина сприймає ці ознаки як сигнал тривоги, вона думає, що помре, її охоплює страх, і саме тоді з'являється панічна атака, зі страху перед страхом. Насправді, деякі люди, які пережили це, пізніше можуть інтерпретувати інтенсивне сексуальне збудження як початок панічної атаки; вони перекривають відчуття і, як наслідок, не досягають кульмінації», — пояснює Ларразабаль.

Оргазм — це суб'єктивне сприйняття, яке також може вимагати певного досвіду.

«Задоволення — це те, що створюється, і нам усім потрібно знати, яким є наше власне задоволення», — каже Молеро. З іншого боку, за її словами, є люди, які мають нереалістичні уявлення про кульмінацію і, коли вони досягають точки злету, не ідентифікують її як таку.

Ці хибні уявлення, сприйняття і страхи, коли йдеться про найвищу насолоду, притаманні не лише жінкам. Чоловіки також потрапляють у пастку, що є візитною карткою епохи, в якій сексуальні інстинкти можуть розглядатися як такі, що суперечать здоровим стосункам. Концепція сексокорпоральності стосується вивчення тіла, сексологічного підходу, створеного Жаном-Івом Дежарденом (1921-2011), який ґрунтується на припущенні, що все фізіологічне має свою кореляцію в когнітивних емоціях. Клод Ру-Десленд — лікарка, сексолог та учениця Дежардена, яка живе у Франції, де пропонує терапію, засновану на принципах цієї дисципліни, і викладає її.

«У мене був випадок із пацієнтом-чоловіком, який уникає оргазму, бо боїться власної сили і побоюється, що, втративши контроль, може завдати шкоди своїй партнерці або зробити щось, на що вона не дає згоди. Інші люди, які мають проблеми зі здоров'ям, можуть боятися зупинки серця; тим часом, для багатьох жінок найстрашнішим кошмаром є сечовипускання на себе під час оргазму. В основі всіх цих страхів лежить побоювання втратити контроль. У цих випадках необхідно працювати над браком самопізнання, а також над тренуванням еротичної та когнітивної компетентності пацієнток. Не може бути ніякого напруження-задоволення, якщо є тілесне напруження. Крім того, вони мають дізнатися, що досягнення оргазму не вимагає так багато зусиль, як думають люди. Це більше про те, щоб відпустити», — каже Ру-Десленд.

Зони мозку, які реєструють задоволення і біль, пов'язані між собою і, як зазначає Ру-Десленд, можуть, як потяг, іноді потрапляти на неправильну колію.

«Насправді, збільшення сексуального напруження може в деяких випадках помилково створювати відчуття болю; оргастична розрядка також може бути вивільненням емоцій. Може виникнути відчуття порожнечі, смутку, замкнутості, горя або розчарування від того, що задоволення триває такий короткий проміжок часу», — каже вона.

Поганий час для втрати контролю

Без сумніву, суспільство, культура і мінливі тенденції впливають на сексуальну та афективну поведінку.

Є багато жінок, які мають механічний оргазм, позбавлений емоційної складової, тому що емоційна частина їх лякає. Ніхто не хоче заглиблюватися занадто глибоко, що також пояснює нинішню тенденцію кліторальних вібраторів — адже люди шукають зовнішніх, менш глибоких відчуттів», — каже французький сексолог», — каже вона.

Хоча контроль може бути антиподом задоволення, інстинкт також страждає від низьких рейтингів популярності.

«Людська сексуальність стає все менш інстинктивною. І я би сказала, що ми втрачаємо інстинкт на всіх рівнях, можливо, тому, що відчуваємо меншу фізичну загрозу і шукаємо рішення в ліках (анксіолітики, антидепресанти), а не в наших природних здібностях», — каже Молеро.

На її думку, нам потрібно зосередитися на відчуттях. Важливо відновити тілесну і ментальну свідомість, увійти в тактильну площину.

«Щоб допомогти людям розслабитися, ми піддаємо їх різним контрольованим, поступовим видам впливу, спочатку індивідуально, а потім у парах», — каже вона.

Для Ларрасабаль важливо працювати над певними вкоріненими в нас уявленнями, як-от думка про те, що втрачати контроль небажано.

«Ми повинні позбутися цієї негативної думки. Самозабуття може бути адаптивним ресурсом, адже воно призводить до розслаблення і прийняття. Для людей, які з якихось причин не досягають оргазму, фундаментальна вправа полягає в тому, щоб навчитися відпускати, перестати контролювати, шляхом послідовних наближень», — говорить психолог.

Для цього вона пропонує різні поведінкові експерименти, спрямовані на втрату контролю, наприклад, кричати в порожнечу, танцювати так, ніби не існує завтрашнього дня, або дозволити собі захопитися рок-музикою.

Більше новин читайте на GreenPost.