Навіщо Росія запропонувала Україні «перемир'я», якого навіть не збиралася дотримуватися

Сьогодні, 6 січня, за наказом Володимира Путіна з 12 години за місцевим часом по всій лінії фронту в Україні мав почати діяти режим припинення вогню. Але саме формулювання, з яким патріарх Кирило запропонував встановити різдвяне перемир'я 6-7 січня 2023 року, не залишає сумнівів у тому, що на згоду Києва у Кремлі навіть не розраховували. Щоб українці якимось дивом не прийняли пропозицію Кирила, його спічрайтери використали абсолютно неприйнятне для України позначення російсько-української війни як міжусобного конфлікту. Навіщо російські релігійні та державні діячі затіяли це спочатку фальшиве «перемир'я»? «Дзеркало» розглядає два найреалістичніші варіанти.

Показна миролюбність

Розв'язавши страшну агресивну війну, керівництво Росії кратно збільшило й без того значні витрати на пропаганду, прагнучи виставити свої дії у доброму світлі. Вже у квітні витрати на державні ЗМІ в РФ збільшилися більш ніж утричі порівняно з довоєнним періодом. Це зростання за своїми темпами значно перевершило зростання витрат на військові потреби, що свідчить про особливе значення боротьби на інформаційному фронті для росіян.

Для внутрішньоросійської аудиторії ця історія виглядатиме як доказ миролюбності Росії, яка нібито прагне хоча б тимчасового припинення кровопролиття. Усередині України заклик Кирила теоретично може бути почутий і сприйнятий серйозно все ще численними православними українцями, які не перейшли з Української православної церкви Московського патріархату до автокефальної Православної церкви України.

Нарешті, громадська думка західних держав дуже чутливо ставиться до історії різдвяних перемир'їв періоду Першої світової війни, які займають найважливіше місце в уявленнях людей про цей глобальний конфлікт. Ці перемир'я, що почалися з ініціативи «знизу», супроводжувалися випадками братання між солдатами протиборчих армій і навіть спільними святкуваннями на нейтральній смузі, між лініями окопів. Різдвяні перемир'я — один із небагатьох «приємних» спогадів європейців про Першу світову війну, які демонструють, що люди здатні залишатися людьми попри найстрашніші та найважчі обставини.

Майже напевно цей задум російських творців «різдвяного перемир'я-2023» спрацює для внутрішньої аудиторії, але не зможе ввести в оману про справжні російські наміри значну кількість українців та міжнародну спільноту. Керівництво України майже відразу заявило про те, що росіяни хочуть використати Різдво як перепочинок у війні для її подальшого продовження з новою силою.

Подібні оцінки російська ініціатива здобула і в інших державах. Президент США Джо Байден наголосив на готовності Путіна бомбити лікарні, дитячі садки та церкви на Різдво 25 грудня та на Новий рік, представник Держдепу Сполучених Штатів Нед Прайс назвав російську пропозицію «цинізмом», а глава МЗС Німеччини Анналена Бербок зазначила, що про прагнення Путіна до миру свідчило б не «перемир'я», а повернення російських солдатів додому.

Розлюднення жертв агресії

Ще один російський сенс в оголошенні явно фіктивного різдвяного перемир'я — це демонізація та дегуманізація українців. Спочатку запланована росіянами відмова України від запропонованого агресором тимчасового припинення вогню трактуватиметься російською пропагандою як свідчення «віроломства» та «нелюдської» природи самих українців.

Про те, що саме цей мотив російського керівництва є одним зі справжніх, красномовно свідчить повідомлення у Телеграмі голови правлячої російської партії «Єдина Росія», заступника голови Ради безпеки та колишнього президента РФ Дмитра Медведєва. «Побиваючись» із приводу відмови українського керівництва від участі у фарсі з перемир'ям, Медведєв називає незламних українців, які продовжують битися, «українськими клоунами», «тваринними» і «свинями, що не мають жодної віри», дресированими «західними свинопасами».

Практика дегуманізації, або розлюднення, передбачає оголошення окремих соціальних груп, народів або рас неповноцінними, негідними належати людському роду і, відповідно, не маючими людських прав.

Особливо широко вона застосовувалася нацистами напередодні й у роки Другої світової війни, коли «недолюдьми» було оголошено представників «нижчих рас» — передусім євреїв, а також африканців-негроїдів, азіатів, мулатів, ромів.

Дегуманізація ворога дозволяє пропагандистам звільняти цільову аудиторію від переживань, пов'язаних із вбивствами людей їхньою власною армією.

Зокрема, під час геноциду в Руанді хуту, що перебували при владі, називали винищуваний народ тутсі «тарганами», яких слід позбавлятися.

Нагадаємо, із Херсонщини трагічні новини — загинула родина.