Кая Каллас анонсувала фінальний крок зі створення «трибуналу для Путіна»: що про це відомо
«Є право, є політика, а між ними — прірва».
Зображення згенеровано ШІ
9 травня у Львові буде надано «фінальне політичне схвалення» для створення спеціального трибуналу з військових злочинів, заявила верховний представник ЄС із закордонних справ і безпекової політики Кая Каллас на прес-конференції за підсумками зустрічі глав МЗС країн Євросоюзу у Варшаві.
Проект Спеціального трибуналу зі злочину агресії проти України готовий і чекає на політичне схвалення. Його неофіційно називають «трибуналом для Путіна», оскільки у міжнародній юриспруденції відповідальним за злочин агресії вважається найвище керівництво держави. Очікується, що 9 травня міністри закордонних справ країн ЄС відвідають Львів.
Конкретний проект трибуналу щодо агресії проти України — це великий прорив у справі відновлення справедливості, вважають юристи. Але чи стане він реальністю? Ось що про це розповідає Deutsche Welle.
Про що вже можна говорити
Попри те, що зміст документів про створення трибуналу на основі Ради Європи поки що тримається в секреті, дещо про проект уже відомо. Наприклад те, що Володимира Путіна не судитимуть, доки він президент РФ. Те саме стосується Михайла Мішустіна та Сергія Лаврова.
Проте щодо вищого керівництва Росії та, можливо, Білорусі в рамках Спецтрибуналу вестимуться розслідування. Про це повідомив директор з правового консультування та міжнародного публічного права, юридичний консультант Ради Європи Йорг Полакевич, виступаючи наприкінці лютого на конференції в Дубліні, присвяченій третій річниці повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Однак Рада Європи не має таких повноважень, як Рада Безпеки ООН, здатна зняти персональний імунітет із трьох вищих посадових осіб країни — президента, прем'єр-міністра та глави МЗС.
Тобто поки ці особи займають свої посади та їхній імунітет у силі, вони не постануть перед Спецтрибуналом, навіть заочно.
«Це, звичайно, виглядає дещо абсурдно», — каже голова організації-лауреата Нобелівської премії миру «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук. У її розумінні функція Cпецтрибуналу з агресії полягає саме в тому, щоб покарати винних у злочині, який відкрив шлях для всіх звірств, які вона та її колеги-правозахисники документують уже 11 років.
Проте розслідування вестиметься і щодо Путіна, і Лаврова, і Мішустіна — для цього імунітет не перешкода. Проект трибуналу передбачає, що в результаті може бути підготовлено обвинувальний висновок, хоча висунути звинувачення та видати ордер на арешт суд не зможе до зняття недоторканності, повідомило інше джерело, близьке до процесу створення трибуналу.
Перед судом постане ціле коло осіб
Слідство вестиметься не лише щодо трьох представників російського керівництва. Загалом у справі мають фігурувати близько двох десятків російських чиновників зі списку, складеного Києвом. Ці особи мають не персональний, а функціональний, тобто пов'язаний з їхніми посадами, імунітет, який, судячи з усього, їх не захистить. За даними джерела, трибунал зосередиться на високопоставлених політичних і військових лідерах, відповідальних за планування, підготовку, ініціювання та здійснення злочину агресії проти України.
«На загальну думку (засновників спецтрибуналу. — Ред. DW), передбачувані злочинці не зможуть прикриватися функціональним імунітетом», — наголосив Йорг Полакевич у Дубліні. Таким чином, проти них можуть вестися судові процеси, зокрема заочно.
Для Матвійчук такий підхід є очевидним: вона нагадала, що група осіб, яких судили на Нюрнберзькому процесі, не обмежувалася лише трьома представниками вищого керівництва нацистської Німеччини.
«Із самого початку було зрозуміло, що не лише три особи відповідальні за злочин агресії. Суд визначить те коло осіб, яке ухвалює рішення», — сказала вона.
Дослідник Інституту права міжнародного миру та безпеки Кельнського університету Гліб Богуш вважає, що це крок уперед. На його думку, двадцять осіб — це реальна кількість, що відображає природу злочину агресії.
«Нехай суд розбирається. Якщо вони не відповідають критеріям — їх звільнять. Головне — щоб був процес, і вони свої аргументи озвучували у незалежному суді, а не лише підгодованим так званим "журналістам"», – каже юрист.
Що критикують експерти у проекті трибуналу
Спеціаліст з міжнародного права, ірландський юрист Ендрю Форд у своїй статті наголошує на ризиках такого трибуналу з погляду легітимності й ефективності: якщо суд зосередиться лише на невеликій групі представників еліти, без гарантії будь-коли затримати, а тим більше засудити цих підозрюваних, то як це позначиться на системі міжнародного кримінального права?
Гліба Богуша турбує те, що засновники трибуналу фактично визнали привілеї Путіна.
«Його це рішення винагороджує й дозволяє отримувати перевагу зі злочинів. Умовно кажучи, країни погоджуються з тезою Путіна про те, що він недоторканний», — каже юрист. Богуш вважає, що правильніше було б віддати це питання на розсуд суддів.
Окрім того, вирішивши, що Путін має імунітет, Рада Європи, якій так і не вдалося оголосити його нелегітимним президентом, подає небезпечний сигнал: який може бути сприйнятий як заклик ігнорувати розпорядження Міжнародного кримінального суду (МКС), який раніше видав ордер на арешт президента РФ.
Однак Рада Європи вважає, що «формула, знайдена для Спеціального трибуналу з цього питання, буде достатньою для притягнення до відповідальності та боротьби з безкарністю», повідомили в організації. За її твердженням, попри очевидні перешкоди, міжнародне право розвивається, й «особистий імунітет не є карт-бланшем для безкарності».
Олександра Матвійчук зазначає, що незрозуміло, який період буде охоплено трибуналом.
«Війна ж почалася не в лютому 2022 року, а в лютому 2014 року», — нагадує правозахисниця. Її хвилює те, що можуть винести за дужки анексію Криму, війну на сході України.
«Це матиме важливі довгострокові правові наслідки і щодо людей, які постраждали у попередні вісім років, і щодо питань, пов'язаних із відновленням міжнародного права та поверненням територій під українську юрисдикцію», — зазначає вона.
Попри свої зауваження, Матвійчук зазначила, що найважливіше — сам факт створення спецтрибуналу з агресії.
«Навіть якщо ці аспекти залишаться, це вагомий крок, який змінить підхід глобального правосуддя за злочини проти світу. Тому що ми живемо у світі, в якому за злочин агресії було покарання один раз — у минулому столітті», — говорить Матвійчук.
І тут вона нагадує, що контекст Нюрнберзького процесу був зовсім інший: це був суд переможців над військовими злочинцями після того, як Німеччина програла війну.
«Але правосуддя — це не привілей для переможців. Ми живемо в новому столітті й маємо йти далі та зробити справедливість незалежною від того, коли і як закінчиться війна», — наголошує правозахисниця. За її словами, цей крок матиме значення для утвердження у всьому світі простої істини, що правосуддя не залежить від міцності авторитарних режимів.
Проект передбачає гібридність спецтрибуналу
Юрисдикція Спецтрибуналу від початку була каменем спотикання, оскільки від неї залежало, чи вдасться подолати персональний імунітет «трійки» російських лідерів. Якби юрисдикція була міжнародною, то це було б реалістичніше. Однак у березні Єврокомісія офіційно повідомила, що у справі Спецтрибуналу юрисдикція виходитиме від України.
При цьому його все ж таки можна назвати міжнародним за формою, вважає Йорг Полакевич, оскільки Рада Європи — це міжнародна урядова організація, і судові переслідування, які вже здійснюють національні прокурори України й інших країн, будуть виведені на міжнародний рівень.
Проект пропонує створити міжнародний суд обмеженої юрисдикції, що ґрунтується на українському законодавстві, проте розташований за межами України, пише Ендрю Форд. Розмістити трибунал вирішили у Гаазі — Нідерланди висловили готовність прийняти у себе Спеціальний трибунал на певних умовах. Передбачається, що Україна передасть досьє внутрішніх розслідувань злочину агресії прокурору трибуналу, який також розгляне докази, зібрані Міжнародним центром переслідування злочину агресії в Гаазі.
Технічну роботу над створенням трибуналу закінчено
Концепцію майбутнього суду з 2023 року розробляла Основна група із заснування спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України — це міжнародна група провідних експертів у галузі права. На її підсумковому, чотирнадцятому засіданні з 19 по 21 березня 2025 року роботу над проектами документів зі створення трибуналу було завершено.
Ще кілька місяців тому в Основній групі брала участь 41 країна, але тепер у офіційних документах фігурує число 38. У групі задіяно більшість країн Євросоюзу, Ради Європи та неєвропейські держави, а також Єврокомісія, зовнішньополітична служба ЄС та Рада Європи.
Суд вирішили створити на основі регіональної міжнародної організації — Ради Європи, оскільки глобальних варіантів не було. У Раді безпеки ООН такий проект заблокувала б Росія, а Генеральна Асамблея ООН досі не пропустила жодної резолюції, в якій згадувався спеціальний трибунал, і необхідних двох третин голосів у ній не набирається. Тим часом юрисдикція МКС щодо злочину агресії поширюється лише на країни-учасниці Римського статуту, до яких Росія не належить.
Тому, що РФ виключили з Ради Європи як наслідок повномасштабного вторгнення в Україну, експерти надмірного значення не надають.
«Той факт, що і постраждала держава, і держава-агресор були членами організації на момент початку агресії, має велике значення для легітимності», — заявив Йорг Полакевич.
Наприкінці березня Основна група представила проекти трьох документів, які започатковують спецтрибунал: текст двосторонньої угоди між Україною та Радою Європи про формування трибуналу, її статут та угоду про управління трибуналом.
Наступний крок — за політиками
Наразі документи щодо заснування трибуналу мають бути розглянуті політиками. І настає період невизначеності.
Після приходу до влади Дональда Трампа США просто зникли з Основної групи, розповіло джерело. Наразі все вказує на те, що вони не приєднаються до засновників трибуналу для політичної та фінансової підтримки цього проекту.
Угорщина виступає проти створення трибуналу, невідомо, яку позицію займуть, наприклад, Азербайджан, Туреччина, Сербія, але остаточне рішення має бути ухвалене двома третинами голосів у Раді Європи, тому невелика кількість противників йому перешкоджати не зможе.
Проте потім багатьом країнам необхідно буде провести голосування у своїх парламентах щодо третього установчого документу трибуналу — угоди про управління, оскільки це питання фінансів і політичної позиції. На ратифікацію можуть піти місяці. У Раді Європи повідомили, що жодних термінів для наступних кроків поки що немає.
«Вкрай складно очікувати швидких рухів у ситуації війни, що триває», — вважає Гліб Богуш. На його думку, цю ініціативу деякі політичні групи в різних країнах можуть розглядати як шлях до ескалації конфлікту чи крок, який ускладнює переговори, «що може цей процес якщо не поховати, то ускладнити й затримати».
За часів міжнародних потрясінь перспектива отримання достатньої політичної підтримки для створення авторитетного й ефективного трибуналу далеко не однозначна, пише Ендрю Форд.
«У держав є безліч потенційно конфліктуючих інтересів, включаючи припинення війни, зміцнення європейської оборони, зниження ймовірності конфлікту з ключовими міжнародними союзниками, управління політичним капіталом стосовно інших трагічних конфліктів», — пише він, наголошуючи й на такому аспекті, як скорочення бюджетних видатків.
Юрист не виключає, що за технічною угодою конкретних політичних кроків може і не наслідувати. Але при цьому застерігає: політична недалекоглядність «не тільки не виконає наш колективний обов'язок стосовно України, а й загрожує наслідками».
«Справедливість — це передумова для стійкого миру. Історія показує, що якщо не думати про довгострокову перспективу, то стійкого миру не забезпечити. Рано чи пізно цей нарив розкривається й обертається для нових поколінь страшними наслідками», — каже Олександра Матвійчук.
Більше новин читайте на GreenPost.
