Ідеальним об’єктом доказової медицини є пацієнт, на якого плацебо не діє — експерт
Знання, яке стоїть перед зачиненими дверима й самонавіюється, що там нема нічого цікавого, заперечує саме себе.
Якщо людина одужала всупереч доказовій медицині, її адепти стверджують: «Хоч би що зумовило цей ефект — це лише похибка (неприємна?) доказового дослідження!» Про це розповідає Костянтин Надутий, заступник голови правління Всеукраїнського лікарського товариства. Він наголошує, що ніколи не можна спрогнозувати, хто ж саме стане цією «похибкою» — «а якщо це я, моя дитина, дружина, мати?...»
«Йдуть у вічність Касьяни й інші відомі й невідомі знавці тригерів саногенезу. Останнім часом їх активно, без жодної поваги й сумнівів чмурять адепти доказової медицини, все чутніше заклики таке заборонити. Вже й пацієнти, просякнуті цією пропагандою, щоб правильно лікувати дитині подряпину, радше витратять годину, щоб дістатися аптеки й купити антисептичний пластир, ніж прикладуть подорожник, як це бабусі їм самим робили, як робили тисячі поколінь пращурів до того.
Він говорить, що ідеальним об’єктом доказової медицини є такий «пацієнт», на якого плацебо не діє, а доказове втручання дає 100-відсотковий ефект. Це можливо за умови стандартизації самого об’єкту втручання — людини. Сьогодні на етапі досліджень це прагнення втілюється в методі рандомізації — відборі однорідної за певними ознаками пацієнтів, а ще раніше, на доклінічному етапі, через «чисті лінії» піддослідних тварин і тканин.
Далі у медицини, як царини прикладного людинознавства, є дві можливості:
а) генетично модифікувати сам «об’єкт втручання» в бік однорідності задля наближення до 100 % ефективності стандартизованих втручань;
б) поглиблювати знання багатоманітності, відмінностей і можливостей впливу на адаптацію та саногенез.
«Це зіткнення обмеженості й нескінченності. Точніше, навіть так: обмеженості абсолютних можливостей і нескінченності обмежених. Що краще? Що більше? Що правильніше? Жодне.
Тільки поспіль. З огляду на зменшення в людській популяції значення природного добору дієвими й задіяними мають бути обидва процеси», — переконаний Костянтин Надутий.
Він наголошує, що знання (відоме) і не знання (не відоме) – єдині, як частини цілого.
Також ми писали, що для збереження реноме доказової медицини краще визнати помилку в діагнозі, ніж недоказовий фактор зцілення — експерт.
