Енергетична бідність: їжа або тепло

Три з половиною роки тому, у листопаді 2016 року в Іспанії відбулись протестні демонстрації. Люди вийшли на вулиці зі свічками в руках. Так відреагувало суспільство на смерть 81-річної Рози в місті Реус, біля Барселони.

Самотня жінка задихнулась у пожежі. Виявляється, що напередодні у неї за несплату по рахунках відключили електрику і вона намагалась свічкою освітити своє приміщення.

За тиждень у Реусі, Барселоні та інших містах пройшли демонстрації «скорботи і гніву за Розу» з приводу нездатності влади піклуватися про таких літніх громадян.

Тим часом місцеві політики намагались вгамувати демонстрантів та шукали винних. Президент Каталонії вказав на провину постачальника електроенергії Gas Natural та зобов’язав оштрафувати на 100 000 євро. Бо компанія не виконала своїх юридичних обов'язків інформувати соціальні служби при відключенні енергії. «Якби це спілкування було, ми б не оплакували зараз смерть цієї людини», – заявляв Пуігдемонт.

Такі трагічні ситуації знайомі українцям. Час від часу, особливо в холодні пори року, ми отримуємо страшні новини про пожежі від несправних обігрівачів чи задухи цілих родин, що грілись від гасової плити.

Це відбувається внаслідок енергетичної бідності, коли соціально незахищені люди не мають доступу до безпечної енергії, або не спроможні його оплатити.

Що таке «енергетична бідність»

Якщо людина не може оплатити тепло для оселі взимку, охолодження в літню спеку, гарячу воду для купання, електрику для приготування їжі чи користування іншими приладами – це стан енергетичної бідності.

В таких випадках соціальні держави допомагають своїм громадянам і забезпечують їх енергетичні потреби. Юридично термін не визначений, але, наприклад, в ЄС проблему розуміють, усвідомлюють наслідки і працюють над вирішенням. А вразливим мешканцям пропонують варіанти адресної допомоги.

А починалось все з тепла. Термін «енергетична бідність» стали використовувати у Сполученому Королівстві з 1991 року. Згідно з першим офіційним визначенням, «вважається, що домогосподарство енергетично бідне, якщо необхідно витрачати понад 10% свого доходу на паливо для підтримки адекватного рівня тепла».

Отже, частка витрат домогосподарств, що покриває їх витрати на енергію, є ще одним важливим показником, що вказує на енергетичну бідність. За оцінками експертів, енергетична бідність зафіксована у 50 млн. європейських споживачів.

«Більше 50 мільйонів домашніх господарств в Європейському Союзі щосили намагаються досягти адекватного тепла, своєчасно оплачувати свої рахунки за комунальні послуги і жити в будинках, вільних від вологи і цвілі. Поінформованість про енергетичну бідноість зростає в Європі і  вона була визначена як пріоритет політики з боку ряду інститутів ЄС, особливо в законодавчому пакеті Європейської комісії «Чиста енергія для всіх європейців», – читаємо на офіційному сайті ЄС.

Витрати на енергію – важливе питання для європейського споживача. Ціна на енергоносії має значення при виборі помешкання. Наприклад, в Данії і Швеції, інформація про вартість енергії за попередній розрахунковий період обов’язкова надається власником своєму орендарям. Так орендар заздалегідь оцінює, чи доступне йому конкретне житло, та розраховувати спроможність жити у власному фінансовому комфорті, та сплачувати оренду та комунальні платіжки.

Ще одне визначення надає аналітичний центр INSIGHT_E: 

«Енергетична бідність – комплекс умов, за яких фізичні особи або домогосподарства не в змозі обігрівати або забезпечити інші енергетичні послуги у своїх будинках за доступною ціною».

Як захищають вразливих мешканців соціальні держави

Експерт з енергоефективності Ігор Черкашин слідкує за європейськими ініціативами по боротьбі з енергетичною бідністю кілька років.

Він констатує, що основне європейське правило – не треба доводити людей, коли вони повинні робити вибір між їжею і теплом у своїх будинках. Це призводить до суттєвих наслідків як для фізичного, так і психологічного здоров'я населення.

Європейці вирішили діяти та позначили у своїх документах кілька інструментів захисту і виходу з патової ситуації.

• Цільові субсидії для самих незаможних, які покривають відсутні суми на оплату комунальних рахунків.

• Соціальні ціни на енергоносії та регулювання, для тих кого можна вберегти від скочування в енергетичну бідність до проведення комплексної модернізації житла та поліпшення рівня життя.

• Комплексна модернізація житла з метою поліпшення його рівня енергоефективності, як інструмент подолання зайвих витрат на енергоносії і як наслідок зменшення енергетичної бідності населення.

Експерт роз’ясняє, що комплексна модернізація – інструмент направлений на три основні напрямки:

- соціальне муніципальне житло, облаштоване за інвестиційні кошти муніципалітетів;

- прибуткове (орендне) житло, коштом власників будинків при наявності довгих і практично нульових кредитів банків та підтримки програм державного та місцевого рівня по компенсації частини витрат;

- приватне житло, коштом довгих і дешевих кредитів  і різноманітних заохочень від муніципалітетів і фондів.

Про такий інструмент  GeenPost вже розказував своїм читачам. Наприклад, у Чехії такі заохочення від муніципалітетів та дешеві кредити доступні всім соціальним категоріям. Пражанин Зденек Пістора зробив комплексну модернізацію свого помешкання: замінив котел на сучасний, утеплив фасад та поміняв двері та вікна. При цьому муніципалітет і фонд захисту довкілля відшкодували йому біля половини вартості витрат на модернізацію.

Ігор Черкашин наголошує, що в Євросоюзі розв'язання питання довкілля та енергетичної бідності не скидається на самі домогосподарства. Європейці серйозно стурбовані такою проблемою у себе і використовують будь-які доступні інструменти для вирішення. Для цього створена навіть спеціалізована інституція на рівні ЄС.

Аналітики центру DiXi Group також відзначають, що в актах права ЄС боротьба з енергетичною бідністю прямо визначається як спільна мета. Про це йдеться в пакеті законодавчих ініціатив «Чиста енергія для усіх європейців». Наприклад, нова Директива 2018/844 про енергетичні характеристики будівель, серед іншого, наголошує на «потребі полегшити енергетичну бідність … відповідно до критеріїв, визначених державами-членами».

Крім того, документ заохочує уряди країн ЄС розробити конкретні плани дій з подолання енергетичної бідності в контексті реалізації відповідних стратегій з модернізації житлового фонду.

А що в Україні

Термін «енергетична бідність» досі є екзотикою для української влади, хоча наша  ситуація більш разюча. Вже екс-прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявляв, що на початок 2019 року субсидії на оплату житлово-комунальних послуг отримують 65% українських домогосподарств.

Так, експерти вже підіймають ці теми. Аналітичний центр DiXi Group проводить тренінги для медіа та громадських організацій на цю тему. Експерти видали брошуру  поясненнями проблематики та самого поняття.

Проте експерт Ігор Черкашин відмічає, що поки не бачить активності європейських колег, які «не ставлять питання про енергетичну бідність населення, а мовчки спостерігають за експериментами «реформаторів».

«Чому влада звітує про окремі елементи інструментів – субсидії, теплі кредити, монетизація – а не обговорює ситуацію в цілому, зрозуміло. Доведеться визнати, що саме викликало таке дике зростання числа домогосподарств за межею енергетичної бідності. І потрібно брати відповідальність. А не хочеться», – відмічає експерт.

«Якщо Україна не почне системно працювати над подоланням енергетичної бідності, то країна ризикує опинитися в енергетичних злиднях. Я б не хотів, щоб ми стали першовідкривачами такого визначення», – сподівається Ігор Черкашин.

Питання тарифів в Україні скоріше політичне, ніж економічне. На всіх рівнях йдеться про прозорі та справедливі тарифи, захист прав споживачів. Але поки це не ув’язано з питаннями протидії енергетичної бідности на рівні державної політики, реформи не працюють, а соціальне напруження зростає перед кожним опалювальним сезоном.