- Головна
- Новини
- Еко
- Відходи & забруднення
- Ексклюзивно й екологічно: апсайклінг — новий тренд
Ексклюзивно й екологічно: апсайклінг — новий тренд
Можна перешивати речі з шафи, а не купувати нові. Чому це краща опція, ніж секонд-хенд.
Ми всі розуміємо загрозу, якою для планети є пластик, що розкладається сотні років, чи батарейки, які вбивають все живе навкруги. До чого ж тут одяг? А до того, що старі джинси чи діряві шкарпетки так само небезпечні.
Проте стара футболка може мати друге життя, і навіть не одне. Наприклад, у вигляді білизни, килимка (якщо порізати на стрічки та сплести їх разом), авоськи, котоліжечка, топа. Апсайклінг стає модним трендом. Про це розповідає «Рубрика».
Сучасна мода надзвичайно швидкоплинна, споживачі купують вдвічі більше одягу, ніж 20 років тому, а носять його вдвічі менше. Багато речей узагалі затримуються у наших шафах лічені тижні — до першої затяжки чи дірки. Щорічно середньостатистичний житель нашої планети викидає 32 кг одягу та взуття. За підрахунками Агентства з охорони довкілля США, з 1960 року кількість текстильного сміття у світі збільшилась на 811 %, а фешн-індустрія вже офіційно визнана другим за величиною забруднювачем довкілля після нафтогазової промисловості.
Теоретично вторсировиною може стати будь-який одяг, але на практиці на переробку потрапляє лише 15 % ношеного одягу, все інше відправляється на смітник. Гарантією «другого життя» для речей не є навіть їх передача у секонд-хенд — це лише подовжує шлях левової частини ношеного одягу до звалища. Так, один із наймасштабніших цвинтарів секонд-хенду можна побачити в африканській Гані. Жахливі картини гір відходів швидкої моди на прибережних територіях вражають — нікому не потрібний одяг просто змивається в океан.
Поки екологи хапаються за голову, а бізнес будує нові сміттєспалювальні заводи, багато людей замислюються над тим, як можна допомогти природі самотужки. Споживати менше і носити довше останнім часом стало одним зі світових трендів, але ж і новенького чогось хочеться! Альтернативою купівлі нового одягу може стати апсайклінг (upcycling), тобто вторинне використання старих речей, наділення їх новими характеристиками і перетворення їх на щось унікальне.
Ідея раціонального використання ресурсів та створення безвідходної системи лежить в основі теорії циркулярної економіки. Її прихильники наголошують: кількість корисних копалин та сировини на планеті вичерпна, і якщо людство хоче вижити, варто відмовитися від схеми «купив — використав — викинув».
Окрім того, люди цінують речі з історією, і в цьому сенсі сучасний апсайклінг близький до вінтажу, але креативніший.
Постійний апгрейд наявного одягу був популярним у Радянському Союзі. Щоправда, сам термін upcycling вперше запропонував у 1994 році інженер Райнер Пільц у газеті Salvo. Наші мами і бабусі перешивали речі по кілька разів не через дбайливе ставлення до екології, а через брак тканини й оригінального одягу. Мабуть, саме тому перетворення старої речі на щось нове і досі багатьма сприймається як прояв бідності.
Цікаво, що в Японії є автентичний термін для позначення текстилю із латками — боро. Зараз так називають ще й відповідний стиль одягу. У наш час мистецтво ремонту одягу відроджується, адже люди навіть у благополучній Японії все частіше замислюються про свій вплив на довкілля. До того ж, японці цінують у речах автентичність та унікальність — не дарма саме там зародилося мистецтво кінцуґі (реставрації кераміки).
Принцеса Діана часто з'являлася в одному і тому ж образі кілька разів, демонструючи таким чином дбайливе ставлення до речей. А іноді взагалі перешивала вбрання, щоб подарувати йому друге життя. До речі, це сталося задовго до того, як апсайклінг став модним трендом. Так, наприклад, Діана вперше одягла сукню небесного кольору з довгими рукавами під час офіційного візиту до Лісабона в 1987 році. Два роки по тому вона переосмислила її для благодійного балу, позбавившись рукавів і відкривши плечі.
Сьогодні апсайклінг широко поширений в усьому світі. Найчастіше він зустрічається в екологічно налаштованих дизайнерів і у світі високої моди. Наприклад, багато популярних брендів підтримують ідеї апсайклінгу в одязі. Такі бренди як Balenciaga, Marni, Etro (одяг зі шматочків «старих» речей та тканин за допомогою техніки клаптикового шиття), Coach (перероблені сумки просто з 1970-х) не побоялися експериментів із повторним використанням матеріалів.
Професійно апсайклінгом займається і бренд Frankie Collective — команда переробляє вінтажні ветровки, штани та футболки Supreme, Champion, Adidas та Nike в унікальні предмети.
Креативний директор марки Сара Горлей вважає, що такий формат взаємодії з вінтажним одягом дозволяє не тільки не забувати про стійкий розвиток та екологію, а й мати неповторний стиль — кожна річ унікальна і створюється командою дизайнерів.
А сімейний дует українських дизайнерів Ксенія та Антон Шнайдери вже 10 років створює модні речі, використовуючи перероблені матеріали. За місяць вони переробляють 500 пар джинсів і 200 кг текстильних відходів (а це більше 5 тонн на рік!), відшиваючи щорічно близько 3000 виробів. Кожен перероблений предмет одягу збирається з клаптиків індивідуально і тому є єдиним у своєму роді.
Але займатися апсайклінгом можуть не лише дизайнери та ательє. Це заняття доступне кожному. Потрібно лише не боятися експериментів і взяти до рук ножиці, голки та нитки, а далі можливо все: хоч сумка з джинсів, хоч бікіні з футболки.
Також ми розповідали, що робити з книгами, яких забагато в домі.