Відразу скажемо: ми навіть особисто знаємо дітей, яким дистанційна освіта, як-то кажуть, «зайшла», і їхні академічні успіхи порівняно з очною формою були кращими. Однак мало хто з батьків виявився готовим до такого випробування. А оскільки МОН готовий говорити лише про те, що буде 1 вересня, а про 2 вересня невизначено мовчить, то цілком імовірно, що на нас незабаром чекає повернення до дистанційної освіти. Тому краще відразу знати, де варто заздалегідь підстелити соломки. Про це GreenPost поговорив із лікарем-педіатром Дар’єю Шиманець та матір’ю трьох дітей Наталкою Гурою-Корецькою, чиї діти навчалися дистанційно ще тоді, коли це не було трендом.
«Як лікар-педіатр помітила користь від дистанційної освіти (ДО) – до мене стало значно менше звернень із приводу ГРВІ, – говорить Дар’я Шиманець. – Як мама школярки відчула ДО, як-то кажуть, ізсередини, і деякі відчуття були не дуже приємні».
Справді, почнімо з того, що насамперед ДО шкодить здоров’ю батьків. Особливо якщо вони до такого повороту подій не були готові.
«Принаймні перші роки на ДО з дітьми потрібно конкретно так учитися, – розповідає Наталка Гура-Корецька. – Не те щоб це прямо мінус. Але це час. І не у всіх він є в такому обсязі. Це я тут сиджу з рівною спиною. А яка-небудь мати-одиначка, яка працює на двох роботах? Або жінка, у якої 8 дітей, як одна моя подруга, у якої 5 школярів і молодша трійня, їй для повного щастя тільки ДО не вистачало».
Наталка нагадує, що часто доводиться поєднувати урок зі школярами і догляд за молодшими дітьми. «Це не просто, коли ти, наприклад, пояснюєш тему, а в цей час хтось вкакався», – говорить вона.
Для батьків, на Наталчину думку, ДО складна тим, що вся відповідальність лягає на них. Ти мусиш видати результат, незалежно від здібностей і того, що дитині щось там не дається. «Не спишеш на те, що школа чогось там не навчила, – говорить вона. – Та й мотивація… Зі школою простіше: прийшов в клас-мусиш вчитися. А вдома ще доводиться повмовляти, помотивувати».
Наталка Гура-Корецька – психолог за освітою, вивчала педагогіку і працювала вихователем, тому має досвід проведення уроків і часовий ресурс, на відміну від більшості українських батьків. Вона вважає, що регулярне проведення великої кількості уроків – це серйозна робота. Окрім того, важко поєднувати ролі мами, яка повністю приймає дитину, і вимогливого вчителя, який націлений на результати.
Дар’я Шиманець зі свого боку також закликає не забувати про здоров'я батьків, яким теж важко під час ДО, бо багато з нас продовжують у цей час працювати, мають ще маленьких дітей, на яких теж потрібен час – погодувати їх, перевдягнути, приділити теж час на розваги та навчання або школярів (що множить ці всі плюси/мінуси ДО на кількість школярів в сім'ї), або батьків (бабусь, дідусів), за яких теж переживаєш і дбаєш про них, щоб уберегти від вірусу.
Оскільки Наталка Гура-Корецька сама вибрала ДО для своїх двійнят-першокласників, то не бачить мінусів такого вибору для здоров’я своїх дітей.
«Це ж ДО, а не недолугий карантин, – говорить вона. – Мої за рік у педіатра були тільки заради довідок. Якщо дитина нормально харчується й буває на свіжому повітрі, то на ДО зі здоров’ям усе гаразд. А от карантин б’є, так. На собі я відчула. Роздратованість, головні болі».
Але вона підкреслює: при ДО вся відповідальність за здоров’я дітей також автоматично переходить на батьків. І харчування, і прогулянки, і рухова активність – усі ці питання треба враховувати. І вирішувати.
«Як батьки ми повинні створити оптимальні умови для навчання вдома, оскільки це зовсім не такий корисний процес, як нам здається», – говорить Дар’я Шиманець. Вона розглянула нюанси ДО з двох позицій відразу – лікаря-педіатра і мами:
Дар’я Шиманець наголошує: все це не є закликом купувати парти, налагоджувати освітлення або виходити на мітинги проти ДО. Вона просто закликає всіх дотримуватися правил карантину, щоб показники захворюваності щодня знижувалися (на жаль, статистика невтішна і реєстрація нового антирекорду в стрічці новин трапляється доволі часто) і в нас не було показів для масового переходу на ДО.