Дистанційна освіта може виявитися шкідливою: про нюанси від педіатра і мами з досвідом

Відразу скажемо: ми навіть особисто знаємо дітей, яким дистанційна освіта, як-то кажуть, «зайшла», і їхні академічні успіхи порівняно з очною формою були кращими. Однак мало хто з батьків виявився готовим до такого випробування. А оскільки МОН готовий говорити лише про те, що буде 1 вересня, а про 2 вересня невизначено мовчить, то цілком імовірно, що на нас незабаром чекає повернення до дистанційної освіти. Тому краще відразу знати, де варто заздалегідь підстелити соломки. Про це GreenPost поговорив із лікарем-педіатром Дар’єю Шиманець та матір’ю трьох дітей Наталкою Гурою-Корецькою, чиї діти навчалися дистанційно ще тоді, коли це не було трендом.

Чому батьки проти

«Як лікар-педіатр помітила користь від дистанційної освіти (ДО) – до мене стало значно менше звернень із приводу ГРВІ, – говорить Дар’я Шиманець. – Як мама школярки відчула ДО, як-то кажуть, ізсередини, і деякі відчуття були не дуже приємні».

Справді, почнімо з того, що насамперед ДО шкодить здоров’ю батьків. Особливо якщо вони до такого повороту подій не були готові.

«Принаймні перші роки на ДО з дітьми потрібно конкретно так учитися, – розповідає Наталка Гура-Корецька. – Не те щоб це прямо мінус. Але це час. І не у всіх він є в такому обсязі. Це я тут сиджу з рівною спиною. А яка-небудь мати-одиначка, яка працює на двох роботах? Або жінка, у якої 8 дітей, як одна моя подруга, у якої 5 школярів і молодша трійня, їй для повного щастя тільки ДО не вистачало».

Наталка нагадує, що часто доводиться поєднувати урок зі школярами і догляд за молодшими дітьми. «Це не просто, коли ти, наприклад, пояснюєш тему, а в цей час хтось вкакався», – говорить вона.

Для батьків, на Наталчину думку, ДО складна тим, що вся відповідальність лягає на них. Ти мусиш видати результат, незалежно від здібностей і того, що дитині щось там не дається. «Не спишеш на те, що школа чогось там не навчила, – говорить вона. – Та й мотивація… Зі школою простіше: прийшов в клас-мусиш вчитися. А вдома ще доводиться повмовляти, помотивувати».

Наталка Гура-Корецька – психолог за освітою, вивчала педагогіку і працювала вихователем, тому має досвід проведення уроків і часовий ресурс, на відміну від більшості українських батьків. Вона вважає, що регулярне проведення великої кількості уроків – це серйозна робота. Окрім того, важко поєднувати ролі мами, яка повністю приймає дитину, і вимогливого вчителя, який націлений на результати.

Дар’я Шиманець зі свого боку також закликає не забувати про здоров'я батьків, яким теж важко під час ДО, бо багато з нас продовжують у цей час працювати, мають ще маленьких дітей, на яких теж потрібен час – погодувати їх, перевдягнути, приділити теж час на розваги та навчання або школярів (що множить ці всі плюси/мінуси ДО на кількість школярів в сім'ї), або батьків (бабусь, дідусів), за яких теж переживаєш і дбаєш про них, щоб уберегти від вірусу.

Карантин

Оскільки Наталка Гура-Корецька сама вибрала ДО для своїх двійнят-першокласників, то не бачить мінусів такого вибору для здоров’я своїх дітей.

«Це ж ДО, а не недолугий карантин, – говорить вона. – Мої за рік у педіатра були тільки заради довідок. Якщо дитина нормально харчується й буває на свіжому повітрі, то на ДО зі здоров’ям усе гаразд. А от карантин б’є, так. На собі я відчула. Роздратованість, головні болі».

Але вона підкреслює: при ДО вся відповідальність за здоров’я дітей також автоматично переходить на батьків. І харчування, і прогулянки, і рухова активність – усі ці питання треба враховувати. І вирішувати.

Як же організувати ДО без шкоди для здоров’я?

«Як батьки ми повинні створити оптимальні умови для навчання вдома, оскільки це зовсім не такий корисний процес, як нам здається», – говорить Дар’я Шиманець. Вона розглянула нюанси ДО з двох позицій відразу – лікаря-педіатра і мами:

1. Порушення розпорядку дня. Педіатр: порушення звичного розпорядку дня веде за собою зміни в організмі й гормональній регуляції, що підвищує ризик розвитку патології центральної нервової системи. Мама: як же важко будити дитину рано-вранці, коли вона так солодко спить, і йти нікуди не треба, та й можна не поспішати…
2. Порушення постави. Педіатр: неправильно обладнане робоче місце, не та висота столу, стільця, читання лежачи – все це призводить до викривлення хребта, що своєю чергою порушує роботу внутрішніх органів та головного мозку і стає пусковим механізмом для розвитку хвороб, які можуть супроводжувати людину все її життя – сколіоз, кіфоз, головні болі тощо. Мама: а як же обладнати робоче місце? А як довго будемо вчитися вдома? Купувати парту? (Погодьтеся, не всі вдома мають парту та стілець згідно з віком та зростом дитини). Вихід – краще вже часта зміна положення тіла ніж постійне сидіння на одному місці.
3. Порушення зору. Педіатр: неправильно підібране освітлення, надмірне використання ґаджетів знижує гостроту зору та може призвести до носіння окулярів усе життя, що значно знижує якість життя. Мама: з освітленням ще можна розібратись, а як же зменшити користування ґаджетами, якщо 100% інформації подається через інтернет та телебачення? Та й чого гріха таїти, наші діти й так зараз полюбляють «сидіти в телефоні», з чим ми боремося і за відсутності ДО, а тут вихід один: обмежити розважальну частину використання ґаджету, що нерідко породжує конфлікт між дітьми і батьками, та і провести час дитині ніде, бо заборонені контакти між людьми і заборонено гуляти на майданчику… З цього і випливає наступний пункт.
4. Відсутність соціалізації. Педіатр: обмеження живого спілкування з однолітками призводить до багатьох психологічних проблем, замкненості у собі, зниження самооцінки, депресії (так, і у дітей вона також буває), психосоматичних захворювань. Мама: дозволяєш спілкування телефоном, відеозв'язком і цим самим переходиш до попереднього пункту.
5. Малорухливий спосіб життя, зниження фізичної активності. Педіатр: дитяче ожиріння з кожним роком набирає свої відсотки – при щорічному медичному огляді вага деяких дітей збільшилась понад норму, що в подальшому підвищує ризик розвитку гіпертонічної хвороби, цукрового діабету та інших захворювань серцево-судинної та інших систем. Мама: чого ж тут критися, «заглядати до холодильника» діти стали частіше, і з великим обсягом теоретичного матеріалу багато дітей і батьків просто не виконували завдання вчителя фізичної культури (хай пробачить мене наша вчителька фізкультури). Вихід один – здорове харчування, овочі та фрукти замість бутербродів, а також періодична руханка між письмом і читанням.
6. Постійне нервове напруження. Педіатр: незвичні умови навчання, мама замість учителя, незвична подача інформації загрожує розвитком неврозних станів, а як відомо, неврози дитячого віку дуже складно лікувати, більшість препаратів заборонено для прийому дітям. Мама: а як пояснити, як донести інформацію, в якій послідовності, щоб дитина краще зрозуміла, як при цьому не роздратуватися самій, усоте пояснюючи речі, які дорослому здаються очевидним, а для дитини це зовсім новий матеріал?

Дар’я Шиманець наголошує: все це не є закликом купувати парти, налагоджувати освітлення або виходити на мітинги проти ДО. Вона просто закликає всіх дотримуватися правил карантину, щоб показники захворюваності щодня знижувалися (на жаль, статистика невтішна і реєстрація нового антирекорду в стрічці новин трапляється доволі часто) і в нас не було показів для масового переходу на ДО.